Постанова 4813 № 523/13587/22

Номер провадження: 22-ц/813/6384/23 Справа № 523/13587/22 Головуючий у першій інстанції Аліна С.С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., з участю секретаря Виходець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвокатаРостомова Гранта Артуровича, представника ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року, постановлену під головуванням судді Аліної С.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану запису про народження, місце про народження та по-батькові, про внесення змін до актового запису цивільного стану, - в с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, за участю заінтересованої особи - Суворовського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану запису про народження, місце про народження та по-батькові, про внесення змін до актового запису цивільного стану, в якій просив: - встановити факт неправильності в актовому записі цивільною стану про народження батька № 694 від 04 серпня 1952 року складеного Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Чернівецькій області, а саме: в розділі «Відомості про дитину» відсутність по батькові, замість належного по-батькові - « ОСОБА_2 »; - внести зміни до актового запису цивільного стану про народження батька № 694 від 04 серпня 1952 року складеного Вижницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Чернівецькій області, а саме вказати по-батькові « ОСОБА_2 »; - встановити факт неправильності в актовому записі цивільного стану про шлюб № 807 від 25 жовтня 1969 року складеного Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області, а саме: в розділі «Наречений» в графі «Дата народження» « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість вірного «10 травня 1940 року»; - внести зміни до актового запису цивільного стану про шлюб № 807 від 25 жовтня 1969 року складеного Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області, а саме: в розділі «Наречений» в графі «Дата народження» вказати « ІНФОРМАЦІЯ_2 », замість неправильного « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; - встановити факт неправильності в актовому записі цивільного стану про смерть № 321 від 15 лютого 2005 року складеного Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а саме: в графі «Місце народження» «Україна, Чернігівська області, Віжницький район, місто Ватківці» замість вірного «Україна, Чернівецька область Вижницький район, місто Вашківці»; - внести зміни до актового запису цивільного стану про смерть № 321 від 15 лютого 2005 року складеного Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а саме: в графі «Місце народження» вказати «Україна, Чернівецька область Вижницький район, місто Вашківці» замість неправильного «Україна, Чернігівська області, Віжницький район, місто Ватківці» замість вірного «Україна, Чернівецька область, Вижницький район, місто Вашківці». В обґрунтування своєї заявиОСОБА_1 зазначив, що він звернувся до відділу з заявою про внесення змін до актових записів про народження батька, про його шлюб та про смерть, та отримав висновок про відмову у внесенні змін до актових записів, у зв`язку з наявністю суперечностей в документах. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 було закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду, адвокатРостомов Г.А., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права. У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно закрив провадження у справі обмеживши ОСОБА_1 доступ до системи правосуддя. Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. В судове засідання, призначене на 01 серпня 2023 року, сторони не з`явилися про розгляд справи були сповіщені належним чином (а.с. 66-69). Від адвоката Ростомова Г.А., представника ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 70-71). Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників,які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Закриваючи провадження з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а оскарження відмови органу реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актового запису здійснюється у порядку адміністративного судочинства. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зі змісту пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України вбачається, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, де зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно зі статтею 19 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Таким чином, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача видати копії свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб, у зв`язку з розбіжностями у зазначені міста народження та дати народження, зазначеними у актових записах та паспорті. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт реальної дати народження особи. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 (провадження № 14-408цс18). Встановлення факту неправильності в актовому записі цивільного стану, юрисдикція ЦПК. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 466/1150/18. У цій справі спірні правовідносини пов`язані з установленням місця народження, дати народження та зазначення по батькові батька заявника в свідоцтвах про народження батька, про його шлюб та про смерть. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, та ін. (частина друга статті 49 ЦК України). Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон). Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону). Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону). Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила). Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку. Відповідно до пункту 2.13 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану. У своїй заяві, поданій у порядку окремого провадження, ОСОБА_1 просив встановити факт неправильності запису про місце народження, дати народження та зазначення по-батькові його батька в акті цивільного стану про народження, укладання шлюбу та про смерть, що підтверджується встановленим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2022 року. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає насамперед у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має права виходити за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, ЦК України та іншим законом, не є вичерпним (частина третя статті 270 ЦК України). Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про місце народження ОСОБА_3 в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. Таким чином, об`єктом перевірки судами в цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт народження ОСОБА_3 в певному місці, в певний час, а також встановлення по батькові, та залежно від них вирішення питання про неправильність актового запису про народження в частині місця його народження, а не дотримання відділом державної реєстрації актів цивільного стану процедури розгляду звернення заявника про внесення змін до актового запису про народження, про шлюбу, про смерть. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку, передбаченому главою 6 розділу IV ЦПК України. З огляду на викладене, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у сторін виник публічно-правовий спір стосовно оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження та про шлюб особи, та вважає, що заява має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про закриття провадження за ч.1 п.1 ст. 255 ПК України у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту неправильності в актовому запису та внесення змін. Відповідно до приписів п.п.3,4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга адвокатаРостомова Г.А., представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвокатаРостомова Гранта Артуровича, представника ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року - скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ________________________________________ Є.С. Сєвєрова