Постанова 4851 № 614/1033/15-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 р.Справа № 614/1033/15-а Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на постанову Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року, головуючий суддя І інстанції: Гуляєва Г.М., вул. Мира, 11, смт. Борова, Борівський, Харківська, 63801, повний текст складено 11.01.16 року по справі № 614/1033/15-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області , Ізюмського міського голови про визнання неправомірними дій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - заявник) у порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), звернувся до суду із заявою з вимогами: визнати протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у ненарахуванні та несплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3% річних за користування належними заявникові коштами у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року; стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення в сумі 46579,12 грн; стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 144517,83 грн у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь заявника 3% річних у сумі 10621,80 грн за коштами середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року; зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченка В.В. у встановлений судом термін подати звіт про виконання прийнятого рішення. В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 на його користь було стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, яку Виконавчий комітет Ізюмської міської ради виплатив із значною затримкою. Посилаючись на несвоєчасність виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивач вважає, що в нього виникло право на отримання її індексації, а також компенсації втрати частини доходів. Оскільки самостійно такі виплати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради під час розрахунків із заявником на підставі вказаного рішення не здійснив, останній звернувся до суду із заявою про судовий контроль за виконанням судового рішення. Постановою Борівського районного суду Харківської області від 11 січня 2016 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, Ізюмського міського голови задоволено частково: визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області щодо ненарахування та невиплати індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 індексацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 46579,12 грн; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в сумі 144517,83 грн; зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області в особі його керівника Марченка В.В. у термін до 01 лютого 2016 року подати звіт про виконання прийнятого рішення. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Відповідач - Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області, не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області залишено без задоволення. Постанову Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016р. по справі № 614/1033/15-а залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20.03.2020 касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в справі №614/1033/15-а скасовано. Адміністративну справу №614/1033/15-а направлено на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду. Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що суд першої інстанції заяву позивача розглянув в порядку судового контролю за виконанням постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 і правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції спеціальних положень статті 267 КАС України під час вирішення цієї справи не надав, зосередившись на перегляді постанови суду першої інстанції виключно в частині висновків про наявність підстав для стягнення індексації та компенсації втрати частини доходів. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 28.04.2020 у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та врахувавши підстави для скасування касаційним судом рішення суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного. Судами під час розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12 визнано незаконним і скасовано рішення Ізюмської міської ради від 12 вересня 2008 року №2551 «Про звільнення першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника Ізюмського міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 31 липня 2008 року; стягнуто з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 липня 2008 року станом на день звільнення (5350,46 грн щомісяця) із урахуванням виплаченої суми за розпорядженням від 11 вересня 2008 року №175-К. 17 вересня 2015 року ОСОБА_1 фактично поновлено на роботі. 28 вересня 2015 року позивачеві виплачено 63002,96 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Платіжним дорученням Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 додатково перераховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 291791,15 грн. Вважаючи, що під час виконання судового рішення в справі №2005/1592/12 Виконавчий комітет одночасно з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу протиправно не виплатив йому індексацію, компенсацію втрати частини заробітної плати та 3% річних, ОСОБА_1 звернувся до суду. Частково задовольняючи заяву позивача про судовий контроль за виконанням судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява позивача відповідає вимогам, передбаченим частиною дев`ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Суд першої інстанції також вважав, що матеріалами справи підтверджується протиправна бездіяльність відповідача, допущена ним під час виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12, що полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з несвоєчасною виплатою середньої заробітної плати, присудженої вказаним судовим рішенням. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною першою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною другою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Відповідно до частини восьмої статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати постанову суду і подати звіт про її виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Частиною дев`ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, заявник зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду. Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім`я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів із дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вказаним вище вимогам вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Частиною десятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу. Така постанова може бути оскаржена лише в апеляційному порядку. Згідно з частиною дванадцятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, установленому статтею 181 цього Кодексу. Положеннями статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду цього звіту, як один із можливих варіантів, - накладення штрафу (частини перша-восьма статті 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (частина дев`ята статті 267 КАС України); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (частина дванадцята статті 267 КАС України). Нормам статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) кореспондують норми статей 382-383 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), з системного аналізу яких убачається виокремлення в окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, учинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України; у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року). Зазначені приписи КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у цій справі. Аналіз положень статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статті 2 цього Кодексу свідчить, що розгляд судом заяви, що спрямована на встановлення контролю за виконанням конкретного судового рішення, виключає можливості одночасного розгляду спору про оскарження дій суб`єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов`язані з належним виконання судового рішення. Тобто судам у кожному випадку звернення позивачів до суду із заявами, поданими в порядку, передбаченому частиною дев`ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), належить з`ясовувати, чи пов`язані оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність із виконанням суб`єктом владних повноважень - відповідачем конкретного рішення суду та чи не виник між позивачем, на користь якого ухвалене судове рішення, і відповідачем, який вчиняв дії або приймав рішення для його виконання, новий спір. Так, в даній справі позивач просить стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради індексацію, а також компенсацію втраченої частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що присуджена йому постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12. Колегія суддів зазначає, що такі вимоги ОСОБА_1 не свідчать про його намір оскаржити дії чи бездіяльність, учинену Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради на виконання вказаної постанови суду, для забезпечення фактичного виконання у повному обсязі відповідного судового рішення. Водночас, такі вимоги заявника свідчать про наявність між ним і Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради самостійного спору, предмет якого не пов`язаний із предметом спору, вирішеного по суті постановою Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12, адже в своїй заяві ОСОБА_1 просить стягнути індексацію та компенсацію, право на яку у нього виникло після виконання в повному обсязі вказаної постанови. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 267 КАС України про визнання дій неправомірними та порушенням прав позивча, що вчинені суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 фактично вирішив вимоги, які не були предметом розгляду у постанові Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в справі №2005/1592/12. Тобто даний спір належало вирішувати за правилами, встановленими КАС України, для розгляду позовних заяв, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначеному частиною дев`ятою статті 267 КАС України. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивча, підтверджених цією постановою Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області задовольнити. Постанову Борівського районного суду Харківської області від 11.01.2016 року по справі № 614/1033/15-а скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень - Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18 грудня 2012 року по справі № 2005/1595/12 неправомірними та порушенням прав позивча, підтверджених цією постановою - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Відлік означеного строку відраховується від дати отримання копії ухвали та продовжується на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року №

239. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова І.С. Чалий