Постанова 4851 № 520/4647/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 р.Справа № 520/4647/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Зеленського В.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Гнатенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.04.20 року по справі № 520/4647/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій він просить визнати бездіяльність Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко Валерія Віталійовича, яка полягає в умисному невиконанні рішення від 06 серпня 2020 року Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4647/19, шляхом неусунення наслідків дій, визнаних неправомірними цим рішенням, щодо проведення «у грудні 2017 року ...перерахунку раніше виплаченої ... середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року ... та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року», та не виконання зобов`язальної частини рішення щодо проведення перерахунку виплаченої користь ОСОБА_1 «середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі №2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення». Встановити судовий контроль за виконанням рішення від 06 серпня 2019 року Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/4647/19, шляхом зобов`язання відповідача Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву подану у порядку ст. 383 КАС України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Позивач в апеляційній скарзі зауважує, що суд першої інстанції не дослідивши надані докази та матеріали даної адміністративної справи не надав будь-якої юридично-правової оцінки умисній бездіяльності керівника Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, внаслідок чого не допущено виконання боржником судового рішення. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.05.2020 позивач та представник відповідача підтримали свої правові позиції по справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного. Судами під час розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14.04.2017 Борівського районного суд Харківської області звіту №3364 від 26.08.2016 Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі №2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №520/4647/19 набрало законної сили. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача поданої в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі №520/4647/19. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав. Згідно ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З системного аналізу ст. ст. 382, 383 КАС України вбачається виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Крім того, суд зазначає, що ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.10.2018 по справі №556/2081/17. З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції розглянув вказану заяву в порядку ст. 383 КАС України. За приписами частини першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі №520/4647/19 щодо зобов`язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12 вересня 2008 року по 21 вересня 2015 року на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області від 18.12.2012, у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідношень, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення, Виконавчий комітет Ізюмської міської ради 10 лютого 2020 року звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області з заявою про вчинення заходів шляхом проведення документальної позапланової перевірки на підставі вимог Податкового кодексу України по справі № 520/4647/19. 20 лютого 2020 року Виконавчий комітет Ізюмської міської ради звернувся до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області з заявою про вчинення заходів шляхом проведення документальної позапланової перевірки на підставі вимог Податкового кодексу України по справі № 520/4647/19. 25 лютого 2020 року Головне управління ДФС у Харківській області повідомило Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, що заява від 10 лютого 2020 року переправлено до Головного управління ДПС у Харківській області. 12 березня 2020 року Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що після прийняття керівником ГУ ДПС рішення, щодо проведення документальної позапланової перевірки, до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради буде надано копію наказу про проведення перевірки та з урахуванням вимог, п.81.1, ст. 81 Податкового Кодексу України розпочато документальну позапланову перевірку. 17 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. Згідно підпункту 4 пункту 2 розділу II зазначеного Закону України установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. На даний час, перевірка Головним управлінням ДПС у Харківській області не проведена, дата початку проведення перевірки виконавчому комітету Ізюмської міської ради невідома. Отже, виконавчим комітетом Ізюмської міської ради вживаються заходи щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року по справі № 520/4647/19, що свідчить про відсутність бездіяльності суб`єкта владних повноважень в даному випадку. Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи - позивача, суд залишає заяву без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 року у справі №520/4647/19. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача поданої у порядку ст. 383 КАС України. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 520/4647/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 311, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року по справі № 520/4647/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) В.В. Зеленський С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 02.06.2020