Постанова 4851 № 520/4647/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 р.Справа № 520/4647/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року (постановлену суддею Єгупенко В.В.) по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/4647/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просив: встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 р. по справі № 520/4647/19 та зобов`язати Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 р. по справі № 520/4647/19. В обґрунтування вищевказаної заяви позивач зазначив, що Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В . , умисно невиконано рішення від 06.08.2019 р. Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/4647/19, шляхом не усунення наслідків дій, визнаних неправомірними цим рішенням, щодо проведення "у грудні 2017 року ...перерахунку раніше виплаченої ... середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року ... та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року", та не виконано частину рішення щодо зобов`язання проведення перерахунку виплаченої на його користь "середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.09.2008 р. по 21.09.2015 р. на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі № 2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 р. відповідно (привести у відповідність) до вимог Податкового кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення". Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 р. у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив: скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 р. та зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 р. по справі № 520/4647/19. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що судовий контроль за виконанням рішення можливо встановити лише під час ухвалення такого рішення та судом першої інстанції не враховано, що вищевказане судове рішення до теперішнього часу в повному обсязі не виконано. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Згідно із ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та позивач не позбавлений права звернутися за виконанням рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження. У разі відсутності добровільного виконання судових рішень приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, що у першу чергу забезпечується через примусове виконання судових рішень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 р., яке, згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрало законної сили 06.02.2020 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області і задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в особі його керівника Ізюмського міського голови Марченко В.В., які полягають в проведенні у грудні 2017 року, після затвердження ухвалою від 14.04.2017 Борівського районного суд Харківської області звіту №3364 від 26.08.2016 Виконавчого комітету Ізюмської міської ради про виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, перерахунку раніше виплаченої, на виконання постанови від 18.12.2012 Борівського районного суду Харківської області, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вересня 2008 року по вересень 2015 року, повернення з бюджету, раніше сплачених податків та зборів, утриманих з нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з вересня 2008 року по вересень 2015 року та внесення змін до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2017 року; зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.09.2008 р. по 21.09.2015 р. на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі № 2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 р. у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення; в іншій частині позову відмовлено. 17.02.2020 р. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 520/4647/19 про зобов`язання Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області провести перерахунок виплаченої на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 12.09.2008 р. по 21.09.2015 р. на виконання постанови Борівського районного суду Харківської області у справі №2005/1595/12 від 18.12.2012 р., яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.12.2014 р. у відповідності (привести у відповідність) до вимог Податкового Кодексу України, в редакції чинній на час спірних правовідносин, а саме на дату набрання законної сили вказаного судового рішення. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицій від 28.02.2020 р. відкрито виконавче провадження № 61383317 з примусового виконання викового листа № 520/4647/19, виданого 17.02.2020 р. Харківським окружним адміністративним судом. Одночасно судовим розглядом встановлено, що листом від 10.02.2020 року Виконавчий комітет Ізюмської міської ради звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області з заявою про вчинення заходів шляхом проведення документальної позапланової перевірки на підставі вимог Податкового кодексу України по справі № 520/4647/19. 20.02.2020 р. Виконавчий комітет Ізюмської міської ради звернувся до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області з заявою про вчинення заходів шляхом проведення документальної позапланової перевірки на підставі вимог Податкового кодексу України по справі № 520/4647/19. Листом від 25.02.2020 р. Головне управління ДФС у Харківській області повідомило Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, що заява від 10.02.2020 р. перенаправлено до Головного управління ДПС у Харківській області. Листом від 12.03.2020 р. Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що після прийняття керівником ГУ ДПС рішення, щодо проведення документальної позапланової перевірки, до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради буде надано копію наказу про проведення перевірки та з урахуванням вимог, п.81.1, ст. 81 Податкового Кодексу України розпочато документальну позапланову перевірку. Листом 30.03.2020 р. Головне управління ПФУ у Харківській області повідомило Ізюмському міському голові Марченко В.В., що на підставі п. п. 3, 4 п. 2 роз. ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-ІХ, забороняється органами державного нагляду планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим просить необхідно , після завершення карантину необхідно повідомити управління контрольно-перевірочної роботи про можливість проведення контрольного заходу та узгодження дати його проведення. Листом від 07.07.2020 р. Головне управління ДФС у Харківській області повідомило Виконавчий комітет Ізюмської міської ради, що у зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Законів України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", від 13 травня 2020 року № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та керуючись нормами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- - CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)., проведення позапланової документальної перевірки не можливо до завершення мараторію. Суд апеляційної інстанції зазначає, що примусове виконання судових рішень входить до повноважень виконавчої служби, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, так як станом на теперішній час позивачем не надано доказів того, що відповідачем рішення суду не буде виконано. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суб`єктом владних повноважень можливо лише під час прийняття такого рішення, оскільки процесуальні дії щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відповідно до вимог ст. 382 КАС України, можуть вчинятися судом як під час ухвалення, так і після ухвалення рішення. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. по справі № 800/592/17, в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 по справі № 674/25/17, в постанові Верховного Суду від 18.04.2019 р. по справі № 286/766/17 та в ухвалі Верховного суду від 06.05.2019 р. по справі 826/9960/15. Проте, наявність такого висновку суду першої інстанції не впливає на правильність рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Керуючись ст. ст. 14, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 520/4647/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 20.07.2020 року