Постанова 4807 № 318/2048/19

Дата документу 22.05.2020 Справа № 318/2048/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №318/2048/19 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В. Провадження № 22-ц/807/1554/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: В вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнило, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 6439,38 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та банком кредитний договір, що підтверджуються підписом у заяві. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. В порушення норм закону та умов угоди ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 15 липня 2019 року має заборгованість 27599,45 грн., яка складається з наступного: 5337,62 грн. - заборгованість за кредитом; 1851,23 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6191,50 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 14219,10 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31 жовтня 2016 року у розмірі 27599,45 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн. Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 4334,62 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 704,80 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на укладання між сторонами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, погодження істотних умов договору та приєднання позичальниці до Умов та правил надання продукту кредитних карт, безпідставність відмови у стягненні процентів, штрафу та пені, просило скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по частині тіла кредиту, процентів, пені штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що банком не було надано підписану нею та банком Генеральну угоду, позивачем не надано доказів видачі їй платіжної картки відповідно до умов Генеральної угоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неможливості встановити чи є припиненими первинні зобов`язання, матеріали справи не містять підтверджень, що вона була ознайомлена з наданими позивачем Витягом з Тарифів та Витягом з Умов, в анкеті-заяві відсутні умови щодо відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, після відкриття провадження нею було частково погашено суму основного боргу у розмір 1030 грн. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 березня 2020 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи підтверджено, що 31 жовтня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Генеральна угода). За умовами вказаної угоди ОСОБА_1 надано строковий кредит в розмірі 6439,38 грн. зі сплатою процентів в розмірі 1,083% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії договору - до 31 жовтня 2017 року (а.с.6). Відповідач, починаючи з «1» по «25» число кожного місяця повинна сплачувати банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 575,15 грн. Факт отримання коштів за кредитним договором відповідачкою не заперечується, Генеральна угода сторонами не оспорювалась, недійсною не визнавалась, а тому колегія суддів не погоджується з висновком суду про невідповідність Генеральної угоди вимогам ч. 2 ст. 1053 ЦК України. За приписами ч. 1 ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У пункті 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 14219,10 грн. За розрахунком банку заборгованість ОСОБА_1 за Генеральною угодою за неналежне виконання зобов`язання станом на 15 липня 2019 становить 27599,45 грн. та складається з наступного: 5337,62 грн. - заборгованість за кредитом; 1851,23 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 6191,50 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 14219,10 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди (а.с.4). За змістом розрахунку заборгованості (а.с.4) та виписки з особового рахунку (а.с.77) ОСОБА_1 сплачувала суми на погашення кредиту, починаючи з моменту укладання кредитного договору. Останній платіж в сумі 570 грн. ОСОБА_1 здійснила 26 грудня 2016 року. Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13 щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткове погашення позичальником заборгованості за кредитним договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Встановлено, що у Генеральній угоді сторони узгодили розмір кредиту (6439,38 грн.), розмір процентів за користування кредитними коштами (1,083% у місяць), розмір щомісячного платежу (575,15 грн.), розмір штрафу (14219,10 грн.). За приписами частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). Отже, з урахуванням підписаної сторонами угоди, домовленості сторін, наявні правові підстави для стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5337,62 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом та штрафу, визначеному п. 2.2 Генеральної угоди. Щодо розміру заборгованості по відсоткам колегія суддів виходить з наступного. Генеральна угода містить умову щодо сплати відсотків в розмірі 1,083% на місяць в межах дії договору - до 31 жовтня 2017 року, ставки нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору генеральною угодою не передбачено. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, враховуючи, що строк кредитування за Генеральною угодою до 31 жовтня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими банком після 31 жовтня 2017 року. Згідно з розрахунком банку розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитом станом на 31 жовтня 2017 року становить 708,24 грн. (а.с.4). Також колегія суддів приймає до уваги часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в розмірі 1030 грн. 22 жовтня 2019 року, про що свідчить квитанція №RC_7RVUX5KKGPYPKX19910RS, окрім того, здійснення погашення не заперечується позивачем в уточненій позовній заяві (а.с. 59, 87 зворот). Оскільки Генеральною угодою не передбачено порядок зарахування коштів, колегія суддів виходить з вимог статті 534 ЦК України. Як визначено ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Отже, зазначений платіж в сумі 1030 грн. підлягає зарахуванню в рахунок сплати визначеного п. 2.2. Генеральної угоди штрафу, розмір до стягнення якого становить 13 189,1?0 грн. Посилання в позовній заяві на зарахування платежу в розмірі 1030 грн. в рахунок погашення судового збору не заслуговують на увагу, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповідних доказів, що вказані кошти були сплачені ОСОБА_1 саме як погашення суми судового збору за подання позову. В той же час умови Генеральної угоди від 31 жовтня 2016 року не містять положень щодо обов`язків позичальника сплачувати пеню та комісію за неналежне виконання умов кредитного договору. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Генеральну угоду про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем. Такий правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. За вказаних обставин оскаржуване судове рішення на підставі ст. 376 ЦПК України в підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Генеральною угодою від 31 жовтня 2016 року в сумі 19 234,96 грн., з яких: 5337,62 грн. - заборгованість за кредитом; 708,24 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 189,1?0 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 338,80 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2 008,20 грн., всього 3 347? грн. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 січня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 31 жовтня 2016 року в сумі 19 234 (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 96 коп., з яких: 5337 (п`ять тисяч триста тридцять сім) грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 708 (сімсот вісім) грн. 24 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 13 189 (тринадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 1?0 коп. - штраф. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3 347? грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 22 травня 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова