Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/1586/19

Справа № 126/1586/19 Провадження № 22-ц/801/433/2020 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуСправа № 126/1586/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2019року, ухвалене суддею Бершадського районного суду Вінницької області Губко В.І., ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт б/н від 13.02.2013 відповідач отримав кредит у розмірі 11348,62 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно здійснюватися шляхом надання відповідачем банку з «1» по «25» число кожного місяця грошових коштів (щомісячного платежу). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими банком Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір. При укладенні договору його сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦКУкраїни, тобто укладений правочин є договором приєднання. Банк свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_1 своєчасно не надавав банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами за умовами договору, порушивши таким чином власні зобов`язання. У зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2019 становить 19025,09 гривень, з яких: 4991,64 грн. заборгованість за кредитом; 3834,39 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 8384,02 грн. заборгованість за пенею та комісією;1815,04 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Заочним рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4991,64грн.. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із заочним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог про стягнення відсотків, штрафу та ухвалити нове про задоволення позову в цій частині. Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що зобов`язання відповідача виникли з договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви, при цьому не з`ясував належним чином предмет та підстави позову, а також не дослідив надані позивачем докази на обґрунтування своїх вимог. Суд першої інстанції не звернув уваги, що предметом позову є стягнення кредитної заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, що підписана відповідачем, якою визначено усі істотні умови договору, а саме процентна ставка, порядок, умови, розмір сплати штрафу та пені. Крім того суд взагалі не дослідив та не надав правової оцінки Генеральній угоді. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду у справі не відповідає вказаним вимогам. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли з кредитного договору, укладеного шляхом підписання позичальником ОСОБА_1 анкети-заяви, невід`ємною частиною якого є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки висновки не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд дійшов з порушенням норм процесуального та матеріального права, не дослідивши належним чином предмет позову та докази, наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у вигляді заборгованості за тілом кредиту, пені та комісії скаржником не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК Українив цій частині апеляційним судом не переглядається. З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Судом встановлено, що 13.02.2013 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі- Генеральна угода), за умовами якої позичальник отримав кредит в сумі 11348,62 грн. на строк 36 місяців з 13.02.2013 по 29.02.2016 шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,5% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим терміном повернення 29.02.2016 (а.с. 46). В п.1.1.1 Генеральної угоди сторони домовились зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме процентів на 1045,46 грн., комісії на 179,59 грн., пені на 0,0 грн., штрафу на 589,99 грн.. В угоді зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця угода разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір. Відповідач був ознайомлений та погодився з умовами та правилами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с.46 зв.). 13.03.2013 ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 47). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року (а.с. 8-31). Відповідно поданим до позовної заяви розрахунку заборгованості за Генеральною угодою заборгованість відповідача станом на 17.06.2019 становить 19025,09 гривень, з яких: 4991,64 грн. заборгованість за кредитом; 3834,39 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 8384,02 грн. заборгованість за пенею та комісією; 1815,04 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с. 4-5). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. В силу ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується доказами по справі, а саме копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 13.02.2013, підписаної сторонами. ОСОБА_1 своїм підписом в Генеральній угоді взяв на себе зобов`язання виконувати договір на умовах, визначених у самій Генеральній угоді, а також згідно Умов та правил надання банківських послуг. Відсутність у матеріалах справи підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, унеможливлює встановлення усіх умов кредитного договору, проте не свідчить про те, що сторони не перебувають у договірних правовідносинах. Враховуючи те, що позичальник належним чином зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, суд правомірно стягнув з нього на користь банку основну суму боргу 4991,64 грн.. Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача відсотків та штрафу, оскільки такий висновок не узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. З наданої позивачем копії Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 13.02.2013 вбачається, що сторони, досягнувши згоди щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором №SAMDN51000020301715 від 05.03.2008, уклали дану угоду, у якій домовились зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме проценти на 1045,46 грн., комісії на 179,59 грн., пені на 0,0 грн., штрафу на 589,99 грн.. В п.2.2 Генеральної угоди згідно із ст.212,611,651 ЦК Україниу випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більше ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк по яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1815, 04 грн. Для надання послуг, банк видає позичальнику платіжну карту відповідно до п.2.1 Генеральної угоди. Оскільки ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 13.02.2013 і має непогашену заборгованість за кредитом та процентами, а також несплачений відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди штраф, то суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Разом з тим, як вбачається з п. 2.1 Генеральної угоди, сторони погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, сторони погодили, що кредит надається відповідачу в сумі 11348,62 грн. на строк 36 місяців з 13.02.2013 по 29.02.2016. Повернення кредиту та сплату процентів відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві з «1» по «25» число кожного місяця грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту в сумі 411,73 грн. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 29.02.2016. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання. На зазначене суд першої інстанції не звернув увагу. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Розрахунок заборгованості за Генеральною угодою від 13.02.2013, в тому числі за відсотками та проведений позивачем станом на 17.06.2019. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 36 місяців - до 29.02.2016 включно. Відтак, у межах строку кредитування до 29.02.2016 відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин, позивач після спливу строку кредитування, тобто після 29.02.2016 не мав права нараховувати відсотки за Генеральною угодою. Як видно з розрахунку заборгованості, станом на 29.02.2016 розмір заборгованості за відсотками становив 829,42 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь банку. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 829,42 грн. та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди в розмірі 1815,04 грн. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідача вищевказаних сум заборгованості. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не повно дослідив наявні у справі докази і не дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив незаконне й необґрунтоване судове рішення, яке не відповідає вимогам закону. Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи викладене, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 829,42 грн. та штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди в розмірі 1815,04 грн.. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом та штрафу підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, а саме: на 13,9 % (розрахунок 2644,50 грн. (задоволена частинна вимог): 19025,09 грн. (ціна позову)) х 100 = 13,9%. На підставі ст. 141 ч. 1, ч. 13 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, а саме судовий збір за подачу позовної заяви у суд першої інстанції в розмірі 267,00 грн. (13,9% від 1921,00 грн.) та судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 400,50 грн. (13,9% від 2881,50 грн.), виходячи з принципу пропорційності до задоволених позовних вимог. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду (станом на 01.01.2019 року встановлений в розмірі 1921,00 грн.). Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом та штрафу скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках та штрафу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 829,42 гривень та штраф в розмірі 1815,04 гривень відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди від 13.02.2013. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 267,00 грн. та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 400,50 грн., а всього 667,50 гривень. В іншій частині позовних вимог залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало