Постанова Київський апеляційний суд № 758/13030/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/3022/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Київ Унікальний номер справи 758/13030/17 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПриватБанк», подану його представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва, ухваленого 3 листопада 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Васильченка О.В.,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 21.07.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20 169,29 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 21 вересня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 24 623,23 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 17 022,41 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 668,60 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3 404,45 грн., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 1 527,77 грн. З огляду на викладене, просило стягнути з відповідача 24 623,23 грн.заборгованості за кредитним договором та вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 3 листопада 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором б/н від 21.07.2016 у сумі 18 550,18 грн.: заборгованості за тілом кредиту ц сумі 17 022,41 грн. та штрафу відповідно до 1 527,77 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись із вказаним рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів та пені скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в цій частині. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. На підставі заяви отримала кредитну картку з встановленим кредитним лімітом. У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, у позичальника виникла заборгованість, тому сторони з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, уклали 21.07.2016 року Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Згідно із п. 2.1 Угоди, Банк надав позичальнику строковий кредит у розмірі 20 169,30 грн. на строк 36 місяців, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку, в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 2% на місяць на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 791,30 грн. Пунктом 2.2. Угоди, сторони визначили, що при порушенні умов Угоди щодо сплати заборгованості, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 1 527,77 грн. Пунктом 2.8. Угоди передбачено зобов`язання позичальника сплатити Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожен день прострочки. Таким чином, відповідач був ознайомлений із розміром процентної ставки та погодився із ним, а також із зобов`язанням сплатити штраф у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходило. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог представником банку не оскаржується, а тому в силу вимог ст. 367 ЦПК України і не переглядається судом апеляційної інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку про стягнення процентів та пені, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів та пені за кредитним договором. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає, з огляду на наступне. За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення генеральної угоди) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені). Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Генеральної угоди від 21.07.2016 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н ОСОБА_1 у розмірі 20 169,29 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. З тексту генеральної угоди вбачається, що ця угода укладена з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 14.10.2013 року Згідно пункту 2.1 генеральної угоди від 21.07.2016 року погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з «1» числа по «25» число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж)у сумі 791,30 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.07.2019 року. Згідно пункту 2.2 генеральної угоди відповідно до статей 212, 611, 651 ЦК України за порушення позичальником строків погашення заборгованості, зазначеної у цій генеральній угоді, Умовах та правилах, більш ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк яких не настав, сторони дійшли згоди, що строк повернення кредиту рахується на 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, розпочинаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. У такому випадку позичальник виплачує банку штраф у розмірі 1527,77 грн. Оскільки позичальник припинила виконувати зобов`язання за укладеною з банком генеральною угодою від 21.07.2016 року і має непогашену заборгованість за кредитом у розмірі 24 623,23 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 17 022,41 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 668,60 грн., заборгованості за пенею та комісією - 3 404,45 грн., штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 1 527,77 грн., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом. Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за укладеною з банком генеральною угодою від 21.07.2016 року, то колегія суддів приходить до висновку про існування у відповідача перед банком боргу за процентами нарахованими до закінчення строку кредитування та штрафом передбаченим пунктом 2.2 генеральної угоди. Колегія суддів звертає увагу, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц. У пункті 2.1. генеральної угоди сторони погодили, що кредит в сумі 20 169,30 грн. видається на строк з 21.07.2016 року по 31.07.2019 року. За користування кредитом передбачена сплата процентів 2% на місяць. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються шляхом внесення у період із 01 по 25 число кожного місяця, щомісячного платежу в сумі 791,30 грн. Крім того пунктом 2.2 генеральної угоди передбачено, що згідно статей 212, 611, 651 ЦК України при порушення позичальником строків повернення заборгованості зазначених у цій генеральній угоді більш ніж на 31 день, по зобов`язанням строк яких не настав, строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом починаючи із 32-го дня порушення вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф в сумі 1527,77 грн. Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови (обставини) за яких строк повернення кредиту змінюється. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.08.2016 ОСОБА_1 здійснила платіж на суму 800,00 грн. на погашення заборгованості, 20.09.2016 на суму 800 грн., 20.10.2016 на суму 800 грн., 17.11.2016 на суму 800 грн., 24.01.2017 на суму 800 грн., 23.02.2017 на суму 1600 грн. та в подальшому погашення заборгованості не здійснювала. Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов генеральної угоди та згідно пунктів 2.1., 2.2 генеральної угоди строк повернення кредиту вважається таким, що настав на 32 день з моменту виникнення порушення, тобто в березні 2017 року. Право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, пеню та комісію передбачені договором, припинилось зі спливом строку кредитування. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в межах строку кредитування у розмірі 1023,10 грн. (ас.4). Що стосується вирішення вимоги про стягнення з боржника пені на користь банку, то, незважаючи на те, що стягнення пені передбачено Генеральною угодою, проте не може бути стягнуто з огляду на наступне. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Згідно з положенням статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 зроблено висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Оскільки рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнуто штраф у розмірі 1527,77 грн, вказане рішення в цій частині представником банку не оскаржується, а тому вимоги щодо стягнення пені є подвійною відповідальністю відповідача та не підлягають задоволенню. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У порушення статей 89, 263-265 ЦПК України суд першої інстанції в частині стягнення процентів неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема Генеральній угоді від 21.07.2016, яка підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно пункту 2,3 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 03 листопада 2020 року в частині вимог про стягнення процентів скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за процентами у розмірі 1 023 (одна тисяча двадцять три) грн. 10 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Судді: