Постанова 4812 № 488/2889/19

07.07.20 22-ц/812/1078/20 Суддя першої інстанції Лазарева Г.М. Провадження № 22-ц/812/1078/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 07 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 488/2889/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Лазаревої Г.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 11 липня 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода) від 09 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9 268 грн. 04 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Умовами та правилами, та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank . ua/rules, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 17 червня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 17 013 грн. 85 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 4 261 грн. 15 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3 414 грн. 28 коп., заборгованість за пенею та комісією - 8 333 грн. 95 коп., штраф відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди - 1 004 грн. 47 коп. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором від 09 січня 2014 року. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 09 січня 2014 року, станом на 17 червня 2019 року в сумі 4 261 грн. 15 коп. та судовий збір в розмірі 481 грн. 02 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість непогашеного тіла кредиту у розмірі 4 261 грн. 15 коп. За висновком місцевого суду, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог в цій частині, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею і комісією та штрафам. В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість, незаконність оскарженого судового рішення тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просив його скасувати в цій частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом не надано належної оцінки Генеральній угоді від 09 січня 2014 року, де сторони узгодили сплату процентів за користування наданими у кредит коштами, порядок та строк погашення суми заборгованості, а також відповідальність за порушення строків погашення заборгованості у вигляді штрафу. Отже, сторони в Генеральній угоді погодили істотні умови договору. Підписавши Генеральну угоду відповідач особистим підписом підтвердив, що він ознайомився і згоден з Умовами та правилами, а також отримав повну інформацію про умови кредитування. Відповідно до п. 2.8. Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах, за кожен день прострочення. Крім того, всупереч закріпленому в ЦПК України принципу змагальності, суд першої інстанції фактично поклав тягар доказування виключно на позивача, залишивши поза увагою, що саме відповідач повинен доводити обставини, які звільняють його від обов`язку щодо погашення заборгованості за укладеним договором. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог наведеним вимогам відповідає не в повній мірі (не повною мірою). Судом першої інстанції встановлено, що 15 березня 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 700 грн. на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. 09 січня 2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Згідно п. 2.1. Генеральної угоди Банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 9 268,05 грн. на строк 24 місяці, з 09 січня 2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 9 268,05 грн. в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в зазначені в заяві, Умовах та правилах строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 463,77 грн. для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31 січня 2016 року. Згідно п. 2.2. Генеральної угоди, при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в даній Генеральній угоді, Умовах та Правилах, більше ніж на 31 день, по зобов`язанням, строк яких не наступив, сторони погодили, що строк повернення кредиту вважається 32-день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1 004 грн. 47 коп. Отже, сторони в Генеральній угоді погодили істотні умови договору, а саме - суму кредиту, розмір процентів за користування кредитом (1,5% в місяць або 18% на рік), строк кредитування, відповідальність за порушення зобов`язань, порядок погашення заборгованості та ін. Відповідно до п. 2.8. Генеральної угоди, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах, за кожен день прострочення. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17 червня 2019 року становить 17 013 грн. 85 коп. і складається із заборгованості за тілом кредиту - 4 261 грн. 15 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 3 414 грн. 28 коп., заборгованості за комісією та пенею - 8 333 грн. 95коп., штрафу - 1 004 грн. 47 коп. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Як встановлено 09 січня 2014 року, сторони підписавши Генеральну угоди, погодили умови договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, строки та порядок повернення кредиту та процентів, а також відповідальність позичальника у разі несвоєчасної сплати кредиту у вигляді штрафу. З наданих Банком документів вбачається, що позичальник протягом дії договору не дотримувався строків та встановленого договором порядку сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами. Щодо обрахування процентів, то колегія суддів не повністю погоджується з розрахунком Банку, оскільки строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбувається під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. На основі положень укладеного договору позики у даній справі суд приходить до висновку, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики (до 31 січня 2016 року) може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Отже, право Банка нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вищезазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. Отже з огляду на наданий Банком розрахунок з відповідача підлягає стягненню заборгованість про процентам станом на 31 січня 2016 року у розмірі 829.89 грн. Також сторони узгодили умовами договору сплату штрафу у розмірі 1004.47 грн. за порушення позичальником строків погашення заборгованості, що встановлено судом у даній справі. З огляду на це суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо сплати процентів та штрафу. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за кожен день прострочки зо порушення зобов`язань по поверненню кредиту ( п.п. 2. 8 Договору), то апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні таких вимог, оскільки умови договору не містять розміру такої пені, а зазначають посилання на Умови и правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року, витяг з яких долучено до позовної заяви. Між тим Банк не надав переконливих доказів за правилами ст.ст. 76-80 ЦПК України , що ці Умови та правила на час укладення договору в 2014 році були дійсними, а позичальник був ознайомлений та погодився з ними, оскільки вони не підписані відповідачем. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного рішення районного суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та штрафу підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог Банку. Рішення в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 4 261.15 грн. не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не перевірялось. Оскільки рішення суду підлягає зміні в частині позовних вимог щодо задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за процентами та штрафом, то відповідно до п. 13 ч. 1 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Позовні вимоги Банку задоволені на 35,83%, а тому за подачу позову при зверненні до суду з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 688 грн. 29 коп., у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (14,38%) підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 414 грн. 36 коп., а всього 1 102 грн. 65 коп. Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних про стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафу за порушення зобов`язань за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 829 грн. 28 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом та 1004 грн. 47 коп. - штраф за порушення строків повернення кредиту. Це ж рішення в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 1 102 грн. 65 коп. судового збору. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 07 липня 2020 року.