Постанова 4815 № 569/14879/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 жовтня 2020 року м. Рівне Справа № 569/14879/19 Провадження № 22-ц/4815/972/20 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О. учасники справи: позивач АТ КБ "Приватбанк", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2020 року (ухвалене у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивує тим, що 10 листопада 2014 року між банком та відповідачем була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт №б/н, за умовами якої відповідач отримав кредит в сумі 3118,21 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом відповідач підтвердив, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами, Тарифами складає договір про надання банківських послуг. На виконання умов даного договору банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому станом на 14 липня 2019 року має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 10727,33 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3118,21 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1479,41 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 6129,71 грн. та штрафу в сумі 470,96 грн., яку просить стягнути з останньої, а також судові витрати у розмірі 1921 грн.. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, АТ КБ "Приватбанк" оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення місцевого суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Стверджує, що в генеральній угоді сторони погодили істотні умови договору, а саме: суму кредиту, розмір процентів за користування кредитом, строк кредитування, відповідальність за порушення зобов`язань, порядок погашення заборгованості. Однак, судом дані обставини не взяті до уваги. Також покликається на те, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами, а також отримала повну інформацію про умови кредитування. Матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору, отримання та використання відповідачем кредитних коштів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин, якими він обгрунтовує позовні вимоги. З такими висновками колегія суддів в повній мірі погодитися не може. Як слідує з матеріалів справи, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Судом встановлено, що 10 листопада 2014 року між АТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладено Генеральну угоду №б/н про реструктуризацію заборгованості по кредитному договору №SAMDN50000036287546 від 28 вересня 2010 року та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт. Згідно п. 1.1 Генеральної угоди її сторони погодили зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати отримання відповідачем кредиту за договором від 28 вересня 2010 року, а саме: відсотки на 151,07 грн., комісію на 52.13 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 567,76 грн.. Позовних вимог про стягнення зазначених сум АТ КБ "Приватбанк" не заявляє. Крім того, даним пунктом угоди встановлено, що заборгованість по кредитному договору від 28 вересня 2010 року з дати підписання Генеральної угоди складає 3418,21 грн.. Дата остаточного погашення заборгованості по кредитному договору від 28 вересня 2010 року - 30 листопада 2015 року. Відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди, позивач надає відповідачу строковий кредит в сумі 3118,21 грн. на строк 12 місяців, з 10 листопада 2014 року по 30 листопада 2015 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, в порядку та на умовах, визначених Генеральною угодою, Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, з погашенням заборгованості починаючи з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання банку щомісячного платежу в розмірі 274,34 грн.. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30 листопада 2015 року. В угоді зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця угода разом із запропонованими АТ КБ "Приватбанк" Умовами та Правилами, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір. Відповідач був ознайомлений та погодився з умовами та правилами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с.14). 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.11). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року. Згідно поданого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача за Генеральною угодою станом на 14.07.2019 року вона становить 10727,33грн., з яких: 3118,21грн. заборгованість за кредитом; 1479,41грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 6129,71грн. заборгованість за пенею та комісією; 470,96 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується доказами по справі, а саме копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 10.11.2014 року, яка підписана сторонами. ОСОБА_1 своїм підписом в Генеральній угоді взяла на себе зобов`язання виконувати договір на умовах, визначених у самій Генеральній угоді, а також згідно Умов та правил надання банківських послуг. Відсутність у матеріалах справи підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, унеможливлює встановлення усіх умов кредитного договору, проте не свідчить про те, що сторони не перебувають у договірних правовідносинах. Враховуючи те, що позичальник належним чином зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3118,21грн. є обґрунтованими. Пунктом 2.2 Генеральної угоди передбачено, що згідно із ст.ст.212,611,651 ЦК Україниу випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більше ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк по яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 770,96 грн.. Оскільки ОСОБА_1 припинила виконувати зобов`язання за укладеною з банком Генеральною угодою від 10.11.2014 року і має непогашену заборгованість, то позовна вимога про стягнення з неї штрафу у відповідності п. 2.2 Генеральної угоди підлягає до задоволення. При визначенні розміру штрафу, у зв`язку з його відмінністю між позовною заявою та п. 2.2 Генеральної угоди, колегія суддів бере до уваги його розмір, який визначений в позовній заяві 470, 96грн.. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Розрахунок заборгованості за Генеральною угодою від 10.11.2014 року, в тому числі за відсотками, проведений позивачем по 14.07.2019 року. За умовами угоди сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 30.11.2015 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 30.11.2015 року відповідач мала, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин, позивач після спливу строку кредитування, тобто після 30.11.2015 року не мав права нараховувати відсотки за Генеральною угодою. Як видно з розрахунку заборгованості, станом на 30.11.2015 року розмір заборгованості за відсотками становив 350,79 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь банку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3118,21грн. заборгованості по тілу кредиту, 350,79 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 470, 96грн. штраф відповідно п. 2.2 Генеральної угоди. Разом із цим, судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені та комісії, оскільки анкета-заява від 28 вересня 2010 року та умови Генеральної угоди від 10 листопада 2014 року не передбачали нарахування пені і комісії за неналежне виконання умов кредитного договору. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені та комісії. Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана стороною і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем. Такий правовий викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користування кредитом та штрафу підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову. Судові витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та штрафу скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом та штрафу задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3118,21 грн. заборгованості по тілу кредиту, 350,79 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом та 470,96 грн. штрафу. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 675,80 грн. та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1013,71 грн.. У решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.