Постанова 4803 № 177/1051/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5213/20 Справа № 177/1051/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Приміч Г. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 177/1051/14-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року, яке ухвалено суддею Приміч Г.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацию заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт б/н від 16.07.2012 року, відповідач отримав кредит у розмірі 20020,86 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 21.07.2005 року. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Банк виконав свої зобов`язання перед відповідачем, надавши останньому можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту. У порушення ст.ст.526,527,530 ЦК України та умов Генеральної угоди, відповідач зобов`язання за вказаною Генеральною угодою належним чином не виконав, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до Умов Договору не вносив. Станом на 10 лютого 2014 року заборгованість відповідача за угодою склала 23909,12 грн., яка складається з 13221,16 грн. - заборгованість за кредитом, 1086 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 9071,38 грн. - штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1114,72 грн. штрафу (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача стягнути та вирішити питання про розподіл судових витрат по справі. Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», заборгованість за договором б/н від 04.03.2016 року у розмірі 22294,40 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 13221,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 1,86 грн. та штрафу 9071,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», судовий збір в розмірі 226,55 грн. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2020 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не взято до уваги та не проаналізовано первинні документи, які були підставою виникнення заборгованості, у зв`язку з їх відсутністю в матеріалах справи, та не взято до уваги, що Генеральна Угода укладена на підставі Анкети-заяви від 22.07.2005 року, яка не містила процентної ставки, будь-яких даних щодо отримання кредиту, його розміру, тобто не була по своїй суті кредитним договором. Також судом першої інстанції не враховано, що п.2.2 Генеральної угоди не відповідає положенню ч.2 ст. 549 ЦК України, тому штраф, передбачений п. 2.2 Генеральної Угоди від 03.04.2014 року в розмірі 9071,38 грн. не міг бути стягнутий, так як він суперечить ч.2 ст.549 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 16.07.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт (далі- Генеральна угода), за умовами якої позичальник отримав кредит в сумі 20020,86 грн. на строк 6 місяців з 16.07.2012 року по 31.01.2013 року шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту з кінцевим терміном повернення не пізніше 31.01.2013 року (а.с.6). В п.1.1.1 Генеральної угоди сторони домовились зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме процентів на 9071,38 грн., комісії на 0,0 грн., пені на 0,0 грн., штрафу на 450 грн. В угоді зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця угода разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», Умовами та Правилами, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір. Відповідач був ознайомлений та погодився з умовами та правилами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с.6-зворот). Відповідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Генеральною угодою, заборгованість відповідача станом на 10.02.2014 року становить 22294,40 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 13221,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 1,86 грн. та штрафу 9071,38 грн. (а.с.4). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором б/н від 04.03.2016 року у розмірі 22294,40 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 13221,16 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 1,86 грн. та штрафу 9071,38 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ч. 1 ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується доказами по справі, а саме копією Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 16.07.2012 року, підписаної сторонами. ОСОБА_1 своїм підписом в Генеральній угоді підтвердив той факт, що він взяв на себе зобов`язання виконувати договір на умовах, визначених у самій Генеральній угоді, а також згідно Умов та правил надання банківських послуг. Враховуючи те, що позичальник належним чином зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, суд першої інстанцїі правомірно стягнув з нього на користь Банку основну суму боргу 13221,16 грн. та 1,86 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Крім того, з наданої позивачем Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 16.07.2012 року вбачається, що сторони, досягнувши згоди щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором №SAMDN21000003223817 від 21.07.2005 року, уклали дану угоду, у якій домовились зменшити розмір заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме процентів на 9071,38 грн., комісії на 0,0 грн., пені на 0,0 грн., штрафу на 450 грн. Відповідно до п.2.2 Генеральної угоди згідно із ст.212,611,651 ЦК України у випадку порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більше ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк по яких не настав, сторони узгодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 9071,38 грн. Для надання послуг, банк видає позичальнику платіжну карту відповідно до п.2.1 Генеральної угоди. Оскільки ОСОБА_1 припинив виконувати зобов`язання за укладеною з Банком Генеральною угодою від 16.07.2012 року і має непогашену заборгованість за кредитом та процентами, а також несплачений відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди штраф, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги та не проаналізовано первинні документи, які були підставою виникнення заборгованості, у зв`язку з їх відсутністю в матеріалах справи, та не взято до уваги, що Генеральна Угода укладена на підставі Анкети-заяви від 22.07.2005 року, яка не містила процентної ставки, будь-яких даних щодо отримання кредиту, його розміру, тобто не була по своїй суті кредитним договором, оскільки, в даному випадку, той факт, що наявна в матеріалах справи Анкета-заява від 22.07.2005 року, не містить процентної ставки, будь-яких даних щодо отримання кредиту тайого розміру не свідчить про те, що сторони не перебувають у договірних правовідносинах. Підписаною відповідачем та позивачем Генеральною угодою сторони погодили як розмір отриманих відповідачем коштів, так і розмір процентної ставки та розмір штрафу. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що п.2.2 Генеральної угоди не відповідає положенню ч.2 ст. 549 ЦК України, тому штраф не міг бути стягнутий з відповідача на користь позивача, так як він суперечить ч.2 ст.549 ЦК України, оскільки розмір штрафу в розмірі 9071,38 грн., а не в процентному співвідношенні від суми невиконаного зобов`язання, визначений умовами Генеральної угоди, погоджений сторонами та відповідач своїм підписом в Генеральній угоді засвідчив зводу на розмір штрафу. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє від імені та в інтересах відповідача ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 27 травня 2020 року. Головуючий: Судді: