Постанова 4801 № 127/29180/19

Справа № 127/29180/19 Провадження № 22-ц/801/995/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 рокуСправа № 127/29180/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року, повний текст рішення складено 06 березня 2020 року, ухвалене к складі судді Воробйов В. В. в приміщенні суду в м. Вінниця, - в с т а н о в и в : 24.10.2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітнього сина. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини. Відповідно до виконавчим листом №127/19216/15-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх заробітків, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач не вчасно сплачує аліменти на утримання дитини, не належним чином виконує обов`язки по його вихованню, в результаті чого допустив виникнення заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, станом на 20 вересня 2019 року розмір заборгованості відповідача складає 63539,32 грн. З огляду на наявність заборгованості позивач вважає за необхідне стягнути неустойку (пеню) за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року включно, яка становить 66443,17 грн. Проте, з урахуванням вимог статті 196 СК України до стягнення підлягає сума в розмірі 63539,32 грн., тобто не більше 100 % заборгованості. Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 63539,32 грн. за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року (включно). Змін та доповнень до позовної заяви не подавалось. Ухвалою суду від 01.11.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 / а.с. 30/ Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 2499,85 грн. за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року (включно). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2882,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 96,07 грн. Решту суми судового збору компенсовано за рахунок держави. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 216,15 грн. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині. Основними доводами апеляційної скарги є те, що прострочення сплати аліментів мало місце починаючи з 14 серпня 2015 року. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що в розрахунку ДВС за серпень 2017 року зазначена сума заборгованості 19 419,65 грн, тому висновки суду про те, що за серпень 2017 року сума боргу становить 0,00 грн не ґрунтується на розрахунку заборгованості ДВС. Крім цього, кількість днів заборгованості, які потрібно брати при визначенні розміру неустойки (пені), місцевий суд визначив помилково, оскільки кількість днів потрібно брати за весь час сплати аліментів, тобто з першого дня місяця, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти: 15.08.2015 року. Розрахунок пені, проведений судом першої інстанції не відповідає вимогам статті 196 СК України та правовій позиції, викладеній в постанові ВП ВС від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 08 травня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про вирішення питання про розподіл судових витрат. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення Вінницького міського суду від 25.02.2020 року не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України та постановлене за неправильного застосування норм матеріального права, а отже підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. Сторони з 17 листопада 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2015 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_8 » /а. с. 8/. Від шлюбу сторони мають дитину - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 6/. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 14 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття /а. с. 7/. За вказаним вище судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 17 листопада 2015 року видано виконавчий лист № 127/19216/15-ц /а. с. 9/. Виконавче провадження за виконавчим листом № 127/19216/15-ц, виданого 17 листопада 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, відкрито старшим державним виконавцем Центрального відділу ДВС міста Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області 06 червня 2019 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №59298050 /а. с. 60/. Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 06 червня 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника у Вінницькій митниці ДФС України /а. с. 51/. Копія даної постанови була направлена для відома та виконання сторонам виконавчого провадження та за місцем роботи відповідача Вінницька митниця ДФС ( а. с. 50). Відповідно до довідки квартального комітету «Лівобережний» №998 від 02 вересня 2019 року позивач по даній справі та її син ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , /а. с. 12/. Постановами державного виконавця від 04 вересня 2019 року встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві полювання, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі /а. с. 163, 164/. 11 вересня 2019 року слідчим Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020010001923 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України. Постановою прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області доручено проведення досудового розслідування зазначеного вище кримінального правопорушення Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Хмельницькому /а. с. 55, 56/. Постановою державного виконавця від 18 вересня 2019 року накладений на боржника штраф у розмірі 11434,44 грн - 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що станом на 01 вересня 2019 року перевищувала суму відповідних платежів за один рік, в розмірі 57172,20 грн /а. с. 61/. Проте, постановою державного виконавця від 25 листопада 2019 року до вказаної постанови були внесенні зміни в частині розміру заборгованості та суми штрафу, який становить 12707,86 грн. /а. с. 88/. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року, яке було залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2020 року (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень), зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області в справі №127/19216/15-ц на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) до 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно /а. с. 159-162/. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки наявна заборгованість по сплаті аліментів, тому у позивача виникло право на отримання неустойки( пені) у розмірі, визначеному ст. 196 СК України , за період з серпня 2017 по листопад 2017 року, розмір якої суд обрахував у сумі - 3124,81 грн. з яких: за серпень 2017 року - 0,00 грн. заборгованості; за вересень 2017 року - 4579,17 грн (сума заборгованості), 1373,75 грн. (пені); за жовтень 2017 року - 2983,97 грн. (сума заборгованості), 925,03 грн. (пені); за листопад 2017 року - 2753,44 грн. (сума заборгованості), 826,03 грн. (пені). Суд також зазначив, що на відповідача був накладений штраф та при його визначенні до складу заборгованості ввійшла заборгованість за період із серпня 2017 року по листопад 2017 року (включно), а тому при визначенні розміру пені за цей період суд зобов`язаний врахувати накладення на відповідача штрафу в розмірі 20 % заборгованості за постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 18 вересня 2019 року. Враховуючи виказане вище, остаточний розмір неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів становитиме 2499,85 грн. (3124,81 грн. 20% сплаченого штрафу (624,96 грн.) = 2499,85 грн.). Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не повністю відповідають нормам матеріального права та обставинам справи. Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України. Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Як вбачається з позовної заяви, з даним позовом про стягнення пені звернувся ОСОБА_1 , інтереси якого у суді представляє його законний представник ОСОБА_2 . Поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що відповідно до положень ст.196 СК України з таким позовом має право звертатись одержувач аліментів, яким у даній справі, відповідно до матеріалів виконавчого провадження є ОСОБА_2 . Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи кошти на користь саме дитини ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував положення ст. 179 СК України, відповідно до яких право на самостійне одержання аліментів (пені, тощо) та розпорядження ними має неповнолітня дитина. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на час звернення з позовом до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції дитині було 10 років. / а.с.6/ Відповідно до ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Таким чином, ухвалюючи рішення та стягуючи кошти на користь малолітньої дитини суд першої інстанції мав пересвідчитись у ефективності виконання такого рішення та відповідності його іншим правовим актам (Закону України «Про виконавче провадження», Податковому кодексу України в частині відповідних стягнень, тощо). За змістом частини першої статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів вважає, що місцевий суд розглядаючи справу не звернув увагу на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки позивачем є малолітня особа, яка не є одержувачем аліментів відповідно до ст. 196 СК України та не є розпорядником коштів, які просить стягнути на свою користь. У постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-951цс16 під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при визначені розміру пені суд першої інстанції не в повній мірі врахував висновки Верховного Суду викладені у постановах від 25.04.2018 р. у справі № 572/1762/15-ц, від 03.04.2019 р. у справі № 333/6020/16-ц, від 03.07.2019 р. у справі № 640/21269/15-ц, від 02.09.2019 р. у справі № 522/6889/15-ц, у яких визначено, що стаття 196 СК України не встановлює будь-яких обмежень періоду нарахування пені, а, навпаки, говорить про те, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Це означає, що пеню потрібно нараховувати на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, не обмежуючись лише тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Суд звертає увагу на те, що зобов`язання зі сплати аліментів носять періодичний характер і повинні виконуватися щомісячно. Тому алгоритм розрахунку суми «аліментної» пені на підставі ч. 1 ст. 196 СКУ має бути таким: 1) з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожен місяць; 2) установити строк, до якого кожне зі щомісячних зобов`язань зі сплати аліментів мало бути виконане; 3) розрахувати розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо з дня порушення платником аліментів свого обов`язку з їх сплати до дня прийняття судом рішення про стягнення пені; 4) визначити загальну суму пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожним із прострочених платежів. З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів проведений державним виконавцем за період з 14.08.2015 року по 01.09.2019 рік. / а.с. 10/. Поза увагою суду залишилась та обставина, що позивач одночасно звернувся до суду з кількома аналогічними позовами про стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів з ОСОБА_3 , подробивши увесь строк за який нарахована заборгованість на менші періоди, маючи намір декілька разів стягнути пеню у розмірі, що не перевищує 100 відсотків заборгованості (63 539, 32 грн), тим самим порушуючи положення п.1 ст. 196 СК України. Відмовляючи відповідачу в об`єднані в одне провадження декількох справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити фактичну кількість днів прострочення, яку розраховують починаючи з першого дня місяця, що настає за місяцем, у якому повинні були виплачуватися аліменти, до дня їх фактичної виплати або до дня прийняття судом рішення про стягнення пені (при цьому день виконання зобов`язання зі сплати аліментів не включається до строку заборгованості), у зв`язку з чим і дійшов невірних висновків при обрахунку пені. З вищезазначених підстав, колегія суддів відхиляє посилання апелянта, наведені ним в апеляційній скарзі, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 лютого 2020 року у даній справі скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 63 539 гривень 32 коп, за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року (включно) , відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. П. Рибчинський