Постанова 4820 № 679/205/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 року м. Хмельницький Справа № 679/205/22 Провадження № 22-ц/4820/1427/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області в складі судді Стасюка Р.М. від 13 червня 2022 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У лютому 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що на підставі виконавчого листа Нетішинського міського суду Хмельницької області №2/679/366/2016 від 14.07.2016 року з відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, починаючи з 06.05.2016 року. 03.08.2016 року державним виконавцем Нетішинського МВ ДВС ЦЗМУ МЮ відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом. Внаслідок невиконання відповідачем рішення суду щодо стягнення аліментів станом на 11.02.2022 року існувала заборгованість по аліментах в сумі 47502,30 гривень. Відповідач визнав заборгованість зі сплати аліментів, про що свідчить його добровільна сплата заборгованості за виконавчим листом №2/679/366/2016 від 14.07.2016 року у розмірі 47502,30 грн., яку він перерахував на банківський картковий рахунок позивачки 09.02.2022 року. 09.02.2022 року на виконання постанови державного виконавця від 08.02.2022 року про накладення штрафу за борг по аліментах за цим виконавчим листом відповідач перерахував на банківський рахунок позивачки штраф у розмірі 50 % заборгованості - 23751,15 гривень. Заборгованість по аліментах виникла з вини відповідача, тому позивачка відповідно до ст. 196 СК України має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) в розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Пеня за прострочення сплати аліментів має нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення їх сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду України в постанові від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц, щодо розрахунку неустойки (пені) зі сплати аліментів, пеня за період червень 2016 року - 11.02.2022 року становить 385803,80 гривень. Згідно ч.1 ст.196 СК України, яка обмежує стягнення пені 100 відсотками заборгованості, загальна сума неустойки (пені) за період червень 2016 року - 11.02.2022 року становить 47502,30 гривень. З врахуванням нарахованого відповідачу штрафу згідно ч.2 ст.196 СК України пеня має дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром штрафу і становить 23751,15 грн. З цих підстав позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з червня 2016 року по 08 лютого 2022 року, що стягуються на її користь на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 23751,15 грн. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів з червня 2016 року по 08 лютого 2022 року в сумі 23751,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як незаконне і відмовити у задоволенні позову. На його думку, судом першої інстанції не взято до уваги надані ним докази відсутності його вини у простроченні сплати аліментів у зв`язку з інвалідністю та відсутністю доходів. Він є інвалідом 1 групи - з 2007 року не може пересуватися на візку без допомоги, що призвело до виражених обмежень у життєдіяльності та отриманні прибутку. Також не враховано, що з 2017 року у нього з`явилася нова сім`я - дружина та син 2020 року народження. Тому 2017-2021 роки були складними у житті відповідача, не було коштів на забезпечення нової сім`ї. В інтересах дітей для оплати аліментів він звернувся до ОСОБА_5 і в лютому 2022 року отримав у позику кошти і сплатив аліменти. На день звернення позивачки із цим позовом до суду заборгованість зі сплати аліментів ним була погашена, тому в суду не було підстав для стягнення на користь позивачки пені. Також помилково стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. на підставі доданих квитанцій від 10.05.2022 року, хоча такі докази не були подані разом з позовною заявою і не надіслані відповідачу відповідно до вимог ЦПК України. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення слід частково скасувати. Так, судом встановлено, сторони є батьками синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі виконавчого листа Нетішинського міського суду Хмельницької області №2/679/366/2016 від 14.07.2016 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частку від всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку, починаючи з 06.05.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. 03.08.2016 року відкрито виконавче провадження за цим виконавчим листом. Згідно довідки-розрахунку головного державного виконавця Нетішинського МВ ДВС Антощук Д.М. з 06.05.2016 року по 26.06.2021 року неналежно сплачував аліменти на утримання дітей, станом на 26.06.2021 року його заборгованість по сплаті аліментів за цим виконавчим листом становила 47502,30 грн. Постановою державного виконавця від 08.02.2022 року на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 50 відсотків заборгованості по аліментах в сумі 23751,15 грн. 09.02.2022 року ОСОБА_2 сплачено позивачці заборгованість по аліментах 47502,30 грн. та штраф в сумі 23751,15 грн. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами. Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не спростував свою вину у несплаті аліментів, як і визначену заборгованість по аліментах, тому відповідно до ст. 196 СК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню пеня за прострочення аліментів в розмірі 23751,15 грн. - з урахуванням суми боргу по аліментах та сплаченого штрафу. Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду та відсутність вини апелянта у несплаті аліментів є безпідставними. Так, відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у виді неустойки. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19. За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 дійсно з 01.01.2007 року встановлено інвалідність І групи загального захворювання. Разом з тим, ним не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у нього доходів, як стверджується в апеляційній скарзі - не представлено відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а також відсутні відомості з Пенсійного фонду України щодо отримуваної ним пенсії. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має у власності об`єкти нерухомого майна, а також транспортні засоби. Згідно наданої копії розписки від 04.02.2022 року апелянт отримав позику від ОСОБА_5 80000 грн. «для погашення заборгованості по аліментах». Разом з тим, у справі відсутні достатні та допустимі докази про сплату ним боргу по аліментах та штрафу 09.02.2022 року саме за рахунок отриманої позики. Відповідач всупереч нормам ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довів, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання і відсутня його вина у виникненні заборгованості, що спростовує його доводи про відсутність підстав для стягнення з нього пені. Не має істотного значення і той факт, що на час пред`явлення позову про стягнення пені борг по аліментах вже було погашено відповідачем, оскільки пеня нарахована відповідно до ч.1 ст. 196 СК України на наявний борг за час прострочення сплати аліментів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору. Разом з тим, при вирішенні питання розподілу судових витрат суд першої інстанції припустився помилки. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є особою з інвалідністю І групи загального захворювання, а тому згідно з п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача, що звільнений від сплати судових витрат, 992,40 грн. судового збору на користь держави. Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд приймає до уваги таке. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом ч.8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч.9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. З матеріалів справи вбачається, що докази понесення позивачкою витрат на правничу допомогу (акт прийому-передачі виконаних робіт від 10.05.2022 року, протокол до договору про надання правничої допомоги від 01.03. 2022 року, прибутковий касовий ордер від 10.05.2022 року) у зв`язку з розглядом справи подані її представником в судовому засіданні 13.06.2022 року, при цьому у справі відсутні дані на підтвердження надсилання (надання) їх копій відповідачу. Відтак суд першої інстанції в порушення ч. 9 ст. 83 ЦПК України безпідставно прийняв до уваги відповідні докази за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій стороні відповідача. За відсутності інших належно поданих доказів понесення позивачкою витрат на правничу допомогу апеляційний суд констатує недоведеність понесення позивачкою 7000 грн. витрат на правничу допомогу, тому підстави для стягнення цих витрат з відповідача відсутні. Отже, з врахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу слід скасувати, в решті рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 992,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу скасувати. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30.08.2022 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк