Постанова 4820 № 676/4555/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2022 року м. Хмельницький Справа № 676/4555/22 Провадження № 22-ц/4820/1835/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №676/4555/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року (суддя Бондар О.О., повне судове рішення складено 07 жовтня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2020 року із відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частки усіх її видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.05.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що з часу постановлення зазначеного рішення відповідачка сплачувала аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 05.08.2022 становить 13720,55 грн. Враховуючи положення ст. 196 СК України позивач вважає, що має право на стягнення неустойки в розмірі 107367 грн, проте враховуючи, що пеня має бути не більше 100% заборгованості, тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 13720,55 грн. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що аналізуючи платежі зі сплати аліментів відповідачкою, що відображені в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на користь неповнолітнього сина станом на 05.08.2022 у ВП №63689469, спостерігається факт регулярних платежів в період з квітня 2021 року по серпень 2022 року та відсутність платежів і їх неповнота в період з червня 2020 року по березень 2021 року. А відповідачкою додані до справи довідки та документи, що, на її думку, підтверджують причини виникнення заборгованості по сплаті аліментів за 2022 рік та частково за 2021 рік. ОСОБА_1 вказує, що відповідачка не довела відсутність своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін і станом на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість залишилась непогашеною. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходив. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. І відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення, постановленого за відсутністю учасників справи є дата складення повного судового рішення 27 грудня 2022 року. Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із відсутності вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що виключає підстави для стягнення пені, передбаченої статтею 196 СК України. Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи. Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. В силу положень частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлено та не заперечується сторонами, що згідно рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2020 року (справа №676/2488/20) з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 травня 2020 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-10). З копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 22336 від 08.08.2022, виданої державним виконавцем Кам`янець-Подільського ВДВС у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного МРУМЮ (м. Хмельницький) Боднар Л.М. загальна заборгованість ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 63689469 станом на 05 серпня 2022 року по сплаті аліментів на утримання дитини складає 13720,55 грн (а.с.7-8). Відповідно до довідки логопеда-дефектолога ОСОБА_4 від 03.10.2022 син відповідачки ОСОБА_5 (5 років) відвідує заняття приватного логопеда-дефектолога три рази на тиждень, оскільки має розлади аутистичного спектру, загальний недорозвиток мовлення 2 ступеня і потребує корекційних занять в спеціаліста на постійній основі (а.с.23). Згідно довідок №66 та №65 від 28.09.2022, виданих Закладом дошкільної освіти №285 Управління освіти Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сини відповідачки, були зараховані до навчального закладу відповідно з 01.09.2022 та з 01.09.2021 та відвідують його по теперішній час (а.с.24, 25). З копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.04.2022 Управлінням соціального захисту населення Голосіївського РДА м. Києва вбачається, що ОСОБА_2 є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26). Апеляційний суд, враховуючи відсутність заперечень ОСОБА_2 про наявність та розмір заборгованості по аліментах, що підтверджується розрахунком державного виконавця, констатує, що відповідачкою не доведено відсутність її вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_1 05.08.2004 ІНФОРМАЦІЯ_3 з червня 2020 року, адже надані ОСОБА_2 письмові докази: довідка логопеда-дефектолога від 03.10.2022, довідки №65 та №66 Закладу дошкільної освіти №285, копія посвідчення про надання державної соціальної допомоги від 11.04.2022 та довідка про доходи ОСОБА_8 не підтверджують зазначених обставин. Крім того, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 7-8) вбачається, що аліменти ОСОБА_2 сплачувались нерегулярно та не в повному обсязі, що підтверджує обізнаність відповідачки про відкрите виконавче провадження на виконання судового рішення щодо стягнення аліментів з останньої. З огляду на наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у виникненні заборгованості зі сплати аліментів та у зв`язку із цим помилково не врахував право позивача на стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. А тому доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права є такими, що заслуговують на увагу. При вирішенні позовних вимог позивача, апеляційний суд виходить з наступного. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)». У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив стягнути неустойку (пеню) за період з червня 2020 року по серпень 2022 року в розмірі 13720,55 грн, розрахунок якої додано до позовної заяви і її розмір обчислено з урахуванням розрахунку заборгованості державного виконавця від 08.08.2022. Проте, врахувавши здійснення ОСОБА_2 часткових платежів за період з червня 2020 року по серпень 2022 року, визначений державним виконавцем розмір заборгованості по аліментах, що виник з 01 липня 2020 року і не спростований відповідачкою та врахувавши 792 прострочених днів (з 01 липня 2020 року по 31 серпня 2022 року), апеляційний суд вважає, що розрахунок пені по аліментах за зазначений період належить здійснювати таким чином. Так, розмір неустойки за червень 2020 року складає 6611,62 грн. (834,80 грн х 1% х 792 дні).; за липень 2020 року 18967,93 грн. (2492,50 грн х 1% х 761 дні); за серпень 2020 року 17598,48 грн. (2410,75 грн х 1% х 730 днів); за вересень 2020 року - 17648,75 грн. (2521,25 грн х 1% х 700 днів); за жовтень 2020 року 17253,51 грн. (2579 грн х 1% х 669 днів); за листопад 2020 року 16636,37 грн. (2603,50 грн х 1% х 639 днів); за січень 2021 року 15470,81 грн. (2681,25 грн х 1% х 577 днів); за березень 2021 року 15400,14 грн. (2973 грн х 1% х 518 днів); за грудень 2021 року 21,87 грн. (9 грн х 1% х 243 дні); за січень 2022 року - 19,08 грн. (9 грн х 1% х 212 днів); за лютий 2022 року 16,56 грн. (9 грн х 1% х 184 дні); за березень 2022 року 13,77 грн. (9 грн х 1% х 153 дні); за квітень 2022 року 11,07 грн. (9 грн х 1% х 123 дні); за травень 2022 року 8,28 грн. (9 грн х 1% х 92 дні). Судом апеляційної інстанції при розрахунку враховано часткове погашення відповідачкою аліментів у спірному періоді, зокрема, грудень 2020 року; лютий, квітень, травень, червень, липень серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 року, червень, липень, серпень 2022 року, а тому за ці місяці неустойка (пеня) стягненню не підлягає. Зазначений висновок узгоджується із позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 листопада 2022 року у справі №754/4461/21 (провадження №61-5660 св22). Отже, пеня по заборгованості за сплату ОСОБА_2 аліментів за період: з 01 червеня 2020 року по 31 серпня 2022 року складає: 6611,62 грн. + 18967,93 грн. + 17598,48 грн. + 17648,75 грн. + 17253,51 грн. + 16636,37 грн. + 15470,81 грн. + 15400,14 грн. + 21,87 грн. + 19,08 грн. + 16,56 грн. + 13,77 грн. + 11,07 грн. + 8,28 грн. = 125678,24 грн, однак її розмір значно перевищує сукупний розмір заборгованості по аліментам за цей період (13720,55 грн.). Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідачки пені за прострочення виконання зобов`язання по сплаті аліментів. Разом з тим, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин та врахувавши, що ОСОБА_2 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року добросовісно щомісячно виконувала свої аліментні зобов`язання і врахувавши її майновий та сімейний стан, що підтверджується наданими останньою доказами, апеляційний суд констатує, що визначений розмір неустойки слід зменшити до 5000 грн. З врахування наведеного підлягають до часткового задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 неустойки за несплату аліментів. А доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, у зв`язку із чим підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Від сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 як позивач звільнений відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідачка ОСОБА_2 є законним представником дитини з інвалідністю, що підтверджується посвідченням Управління соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві від 11.04.2022 (а.с.26), з огляду на що звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України судовий збір за подання позову в сумі 992,40 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) 5000 (п`ять тисяч) грн неустойки за прострочення сплати аліментів. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 992 грн 40 коп та за подання апеляційної скарги в сумі 1488 грн 60 коп підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 27 грудня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай