Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/8591/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8591/19 Номер провадження 22-ц/814/922/20Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20 січня 2020 року, постановлену суддею Предоляк О.С., про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Руслана Миколайовича, треті особи: ОСОБА_2 , приватне виробниче-торгівельне підприємство «Стеклосервіс», Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання права власності, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, скасування рішення державного реєстратора, в с т а н о в и в: У провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває указаний позов, у межах забезпечення якого, 16.12.2019 ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просить: - накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:04:004:0117, площею 1000 кв.м., вартістю 357897,00 грн., а також будівлі і споруди на ній, загальною площею 271,9 кв.м. та вартістю 199742,00 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; передати арештоване майно на відповідальне зберігання позивачу до ухвалення рішення у справі за його позовом; - заборонити ПАТ «Українська інноваційна компанія», Шевченківському РВДВС міста Києва ГТУЮ у м.Києві, приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Павлюку Н.В. або іншим особам за їх дорученням відчужувати у будь-який спосіб указану земельну ділянку із розміщеними на ній будівлями та спорудами; заборонити ПАТ «Українська інноваційна компанія» або іншим особам продаж та передачу зазначеного нерухомого майна. В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що відносно ПАТ «Українська інноваційна компанія» провадиться процедура примусового стягнення коштів за борговими зобов`язаннями перед третіми особами. Шевченківським РВДВС міста Київ ГТУЮ у м.Києві арештовано майно боржника - ПАТ «Українська інноваційна компанія», у тому числі нерухоме майно щодо якого наявний спір про право, та планується його подальша реалізація на публічних торгах. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати спірного нерухомого майна та зробити неможливим подальше виконання рішення суду. З наведених підстав просить заву про забезпечення позову задовольнити. Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20.01.2020, із виправленнями внесеними ухвалою від 27.01.2020, заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на належну ПАТ «Українська інноваційна компанія» земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:04:004:0117, площею 1000 кв.м. та будівлі і споруди загальною площею 271,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Допущено негайне виконання ухвали суду. Ухвала районного суду в частині, якою заяву задоволено та накладено арешт на нерухоме майно вмотивована тим, що такий вид забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами про визнання права власності та забезпечить охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, що не обмежує прав останнього та носить тимчасовий характер. Оскільки позивач має інтерес в результаті вирішення спору, передача йому на відповідальне зберігання земельної ділянки, а також будівель і споруд, які знаходяться на ній, суперечить п.7 ч.1 ст.150 ЦПК України. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено з підстав їх невідповідності принципам співмірності, розумності та справедливості. ПАТ «Українська інноваційна компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду. Зазначає, що 22.02.2012 між ПАТ «Українська інноваційна компанія», набувачем прав і обов`язків якого є ПАТ «УКР/ІН/КОМ», та ПВТП «Стеклосервіс» укладено кредитну угоду №20125, виконання якої забезпечено іпотечним договором №20125/S-1 від 22.02.2012, укладеним товариством із ОСОБА_1 Предмет іпотеки становила земельна ділянка, кадастровий номер 5310436100:04:004:0117, площею 1000 кв.м. та будівлі і споруди загальною площею 271,9 кв.м., розміщені на ній, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . ПАТ «УКР/ІН/КОМ» набуло право вимоги на предмет іпотеки та здійснило державну реєстрацію права власності на нього зпідстав неналежного виконання боржником та його майновим поручителем ОСОБА_1 договірних зобов`язань. Вважає твердження позивача, як недобросовісного іпотекодавця, про порушення норм чинного законодавства з боку відповідачів припущеннями, а застосовані судом заходи забезпечення позову такими, що перешкоджають господарській діяльності товариства та спричиняють йому матеріальні збитки. Посилаючись на вимоги позовної заяви, а саме, скасування рішення державного реєстратора, вважає, що дії відповідачів не можуть ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Доводить, що позов та пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи його забезпечення є необґрунтованими, а дії позивача - зловживанням процесуальними правами, які мають бути забезпечені заставою згідно з ч.4 ст.153 ЦПК України. Вважає, що даний спір не підсудний Автозаводському районному суду м.Кременчука та за правилами ст.27 ЦПК України має розглядатися за місцем знаходження юридичної особи ПАТ «УКР/ІН/КОМ». 13.04.2020 ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому доводить, що ПАТ «Українська інноваційна компанія», не будучи правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк», який перебуває на стадії ліквідації і керівництвом ліквідаційної процедури якого займається представник ФГВФО, у незаконний спосіб переоформило на себе право власності на спірне майно. Відсутність правонаступництва між наведеними установами підтверджується постановою ВП ВС від 10.12.2019 у справі №925/698/16. Тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу районного суду залишити без змін. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України. У судове засідання сторони не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська інноваційна компанія», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстр нерухомого майна та бізнесу» Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М. про визнання за ним, ОСОБА_1 , права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5110436100:04:004:0117, площею 1000 кв.м., а також будівлі та споруди на ній, загальною площею 272,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить зобов`язати відповідачів не чинити перешкоди у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження вказаним нерухомим майном, зобов`язавши державного реєстратора скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45666019 від 22.02.2019 на указане нерухоме майно за ПАТ «Українська інноваційна компанія», про що внести записи до відповідних державних реєстрів. /а.с.16-27/ З метою забезпечення указаного позову ОСОБА_1 заявив про накладення арешту та заборони відповідачам чи іншим особам за їх дорученням відчужувати у будь-який спосіб земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:04:004:0117, площею 1000 кв.м., вартістю 357897,00 грн., а також будівлі і споруди на ній, загальною площею 271,9 кв.м. та вартістю 199742,00 грн., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Арештоване майно просить передати на його відповідальне зберігання до ухвалення рішення у справі. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно, районний суд виходив із того, що такий вид забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами про визнання права власності та забезпечить охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, що не обмежує прав останнього та носить тимчасовий характер. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено з підстав їх невідповідності принципам співмірності, розумності та справедливості. Апеляційний суд з таким висновком районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність зазначеного висновку не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою суду та переоцінки доказів по справі. Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб є одним із видів заходів забезпечення позову, передбаченого п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, застосування якого, відповідно до ч.3 наведеної норми, має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі №381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 02.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема, реалізація предмета спору чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 по справі №308/3824/16-ц). Як убачається із матеріалів справи, на виконанні Шевченківського РВДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві перебуває зведене виконавче провадження №53582016 боржником за яким є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 05839888, скорочене найменування ПАТ «УКР/ІН/КОМ)./а.с.12/ Належне боржнику майно, а саме, будівлі та споруди, загальною площею 271,9 кв.м та земельна ділянка кадастровий номер: 5310436100:04:004:0117, за адресою: АДРЕСА_2 , описані та арештовані, про що державним виконавцем 15.05.2019 прийнято відповідну постанову./а.с.14/ ОСОБА_1 у межах майнового спору про права власності на земельну ділянку із розміщеними на ній будівлями та спорудами, подано заяву про його забезпечення, у тому числі, шляхом накладення арешту на указане нерухоме майно. Такі заходи є співмірними із предметом спору та забезпечать збереження нерухомого майна, реальність загрози відчуження якого доведена заявником. Доводи апеляційної скарги щодо правомірності набуття товариством спірних об`єктів нерухомості таких висновків не спростовують, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція висловлена 02.09.2019 Верховним Судом по справі №917/137/19. Твердження ПАТ «Українська інноваційна компанія», що застосовані судом заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності товариства та спричиняють йому матеріальні збитки, колегією суддів відхиляються. По-перше, спірне нерухоме майно арештовано державним виконавцем в межах ЗВП №53582016, що виключає його використання у господарській діяльності товариства у розумінні ч.1 ст.3 ГК України; по-друге, обраний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача, як власника спірного майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування, з урахуванням відсутності доказів завдання товариству таких збитків. Доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм процесуального права в частині не застосування зустрічного забезпечення у вигляді застави на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливають. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо характеру спору, який не обмежується скасуванням рішення державного реєстратора, та з огляду на наявний майновий спір правомірно розглядається судом за місцем знаходження такого майна, що виключає підстави застосування ст.27 ЦПК України. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» залишити без задоволення. Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20 січня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13.05.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська