Постанова 4814 № 552/5350/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5350/19 Номер провадження 22-ц/814/330/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондаревської С.М., суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І., секретар: Зеленська О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київської районної у м Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Київської районної у місті Полтаві ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна, - В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Київської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Реєстарційної служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування рішення Київської районної у м. Полтаві ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна. 18 жовтня 2019 року ОСОБА_2 подала до районного суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:14:006:0193, що перебуває у власності ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви вказувала, що дана земельна ділянка неодноразово була предметом купівлі-продажу, а тому невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити повернення у користування позивача зазначеного нерухомого майна. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:14:006: 0193, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Допущено негайне виконання ухвали. Не погодившись з даною ухвалою районного суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм проце-суального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржувану нею ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку - відмовити. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив подала ОСОБА_2 , в якому спростовуючи доводи апелянта, просила у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2019 року у справі №552/5350/18 - відмовити повністю. В свою чергу, ОСОБА_1 надала відповідь на відзив ОСОБА_2 . Вказувала, що остання, реалізувавши свою процесуальну можливість подати відзив, не навела жодних аргументів стосовно присутності загрози невиконання чи утруднення виконання можливо-го рішення суду про задоволення позову, відтак просила задовольнити апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунто-ваність ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, прихо-дить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що в провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Київської районної у місті Полтаві ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Київської районної у м. Полтаві ради, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації нерухомого майна. У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:14:006:0193, що перебуває у власності ОСОБА_1 , заборонивши її відчуження. В обґрунтування заяви вказувала, що вона є власником 2/5 частини садибного житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Інші частини зазначеного вище домоволодіння на праві спільної часткової власності належать ОСОБА_7 (4/25 частини) згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 вересня 2018 року №1488 та ОСОБА_8 (11/25 частини) згідно договору купівлі-продажу від 09 серпня 1980 року №3781. Згідно з планом Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 02 жовтня 2018 року №6-352, зазначене домоволодіння з житлового будинку літ. А-1, загальною площею 179,7 кв. м, житловою площею 100,6 кв. м та господарських будівель і споруд, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 1 875 кв. м, яка була виділена для будівництва та обслуговування вказаного вище домоволодіння, та якою вона має всі законні підстави користуватися. Разом з тим, зазначала, що 28 березня 2019 року рішенням сорок третьої сесії Київської районної у м. Полтаві ради сьомого скликання «Про розгляд заяв громадян про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок» було передано у власність гр. ОСОБА_3 майже всю земельну ділянку по АДРЕСА_1 . 07 травня 2019 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:14:006:0193, яку він незаконно отри-мав у власність. 28 травня 2019 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки. За наведених обставин, вважає, що невжиття заходів щодо забезпечення позову у даній справі суттєво ускладнить повернення їй у користування її земельної ділянки, яка незаконно була передана у власність громадянина ОСОБА_3 та ним в подальшому незаконно продана громадянину ОСОБА_4 , який, в свою чергу, продав її громадянці ОСОБА_1 , - оскільки, на її думку, укладення кількох договорів купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки здійснено з метою ускладнення відновлення її прав. Невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком відчуження ОСОБА_1 даної земельної ділянки. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини вказують на можливу загрозу істотного ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, що відповідно до частини 2 статті 149 ЦК України є підставою для забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Отже, забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних інтересів особи. За змістом п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В свою чергу, підставою для забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, заявником зазначено її ймовірне передання у власність іншій особі. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Врахувавши, що спір у даній справі стосується скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а можлива подальша реалізація вказаного нерухомого майна може призвести до істотного ускладнення виконання рішення та ефективного захисту в разі задоволення позову, а також поновлення оспорюваних прав позивача, - суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви та забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку. При цьому суд правомірно виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, а також що даний вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, що відповідає ч. 3 ст. 150 ЦПК України. Окрім того, задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування зазначеним майном, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а відтак, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування - не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 18 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Абрамов П.С. Пилипчук Л.І.