Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/4681/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4681/25 Номер провадження 22-ц/814/1458/26Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Чумак О.В., суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Чемерис А.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Голубенка Володимира Петровича на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року, постановлену суддею Свістєльнік Ю.М. по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про звільнення майна з-під арешту,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій вона просила зняти арешт на належне їй нерухоме майно, який накладено постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Олійник О.О. про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2011 року, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 31.10.2011 року за реєстраційним номером обтяження 11783299 реєстратором: Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, в межах виконавчого провадження №29530328, відкритого на підставі виконавчого листа №2-462, виданого 11.08.2011 Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 33796,41 грн. Заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 лютого 2011 року у справі №2-462/11, позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 33796,41 грн. та судові витрати. Згідно Інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта фізичної особи ОСОБА_1 , їй належить на праві власності: земельна ділянка загальною площею 3,03 га, кадастровий номер 0722885600:05:000:1272, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресом: с. Романів Луцького району Волинської області; земельна ділянка загальною площею 2,48 га, кадастровий номер 0722885600:05:000:1273, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресом: Романівська с/рада Луцького району Волинської області; будинок з господарськими будівлями загальною площею 43,3 кв.м., житлова площа 26,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , на яке 28.10.2011 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Олійник О.О. в рамках виконавчого провадження №29530328 накладено арешт. В даний час у ОСОБА_1 виникла необхідність оновлення умов договору оренди земельних ділянок, але зробити цього вона не може, оскільки згідно відомостей Інформаційної довідки в ній зазначено про арешт нерухомого майна. Зазначено, що згідно листа Київського ВДВС від 22.11.2024, яким проведено накладення арешту на нерухоме майно, повідомлено про направлення виконавчого провадження за належністю відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції) на підставі заяви стягувана про направлення виконавчого документа за фактичним місцем проживання ОСОБА_1 , тобто до Глобинського ВДВС. 30 грудня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції Закревським Юрієм Віталійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме «Фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом». У зазначеній постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено також і про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення; направлення сторонам та органу, що видав виконавчий документ, копії цієї постанови; можливість оскарження цієї постанови до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання. Про факт виконання рішення суду, свідчить і відсутність інформації відносно ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників. Таким чином, виконавче провадження № 929530328, відкрите на підставі виконавчого листа №2-462, виданого 11.08.2011 Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в сумі 33796,41 грн. є закінченим. В зв`язку із чим, чинність арешту майна боржника, підлягає припиненню зі скасуванням всіх інших заходів із примусового виконання рішення суду. Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року закрито провадження у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про звільнення майна з-під арешту. Ухвала суду мотивована тим, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, а тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Голубенко В.П., просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження № 29530328 підлягає закінченню згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Зазначено, що державні виконавці не можуть винести постанови про закінчення виконавчого провадження із зняттям арешту з нерухомого майна через відсутність у них виконавчих проваджень по виконанню рішення суду та відповідної норми закону, яка покладає на них такі повноваження. Таким чином, з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, питання щодо скасування арешту майна не може бути вирішене в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом оскарження рішень, дійчи бездіяльності державного виконавця. Від представника АТ КБ «ПриватБанк» Гринихи Т.Ю. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_1 адвокат Голубенко В.П. Представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Гриниха Т.Ю. приймала участь у розгляді справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи свого представника в судове засідання не направив. Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам ухвала суду не відповідає. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 3,03 га, кадастровий номер 0722885600:05:000:1272, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресом: с. Романів Луцького району Волинської області; земельна ділянка загальною площею 2,48 га, кадастровий номер 0722885600:05:000:1273, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресом: Романівська с/рада Луцького району Волинської області; будинок з господарськими будівлями загальною площею 43,3 кв.м., житлова площа 26,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2011 року у справі №2-462/11, позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено повністю та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 33796,41 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 26-27). з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 17.01.2011 року державним виконавцем Глобинського ВДВС РУЮ Надточій Н.О. відкрито виконавче провадження №23731260, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , та 28.10.2011 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Олійник О.О. було відкрито виконавче провадження №29530328, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с. 22-25). Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників, відносно ОСОБА_1 відсутня інформація (а.с. 21). Згідно з листом Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.11.2024 та 14.10.2025, повідомлено про направлення виконавчого провадження за належністю відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в старій редакції) на підставі заяви стягувана про направлення виконавчого документа за фактичним місцем проживання боржника ОСОБА_1 , тобто до Глобинського ВДВС. Додатково повідомлено, що відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень про інші стягнення, переданих до архіву складає три роки, тож згідно вказаного Порядку виконавче провадження № 29530328 знищене у зв`язку із закінченням строку зберігання (а.с. 14, 136). Згідно з листом Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30.10.2025, повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП №30505950 та ВП №30506271 з примусового виконання виконавчого листа №2-462 виданого Окрябрським районним судом 11.08.2011 про стягнення з Філії ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» в Октябрському районі м. Полтава та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 200 грн., крім того, державного мита в сумі 339,96 грн. і витрат по ІТЗ в сумі 120 грн., а всього 459,96 грн. Державним виконавцем 17.01.2012 винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково повідомлено, що відповідно до вимог Порядку роботи з документами в органах виконавчої служби, строк зберігання виконавчих проваджень про інші стягнення, переданих до архіву складає три роки, тож вказані виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання (а.с. 138). Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстнації прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суд з наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 2-462 від 11.08.2011, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України «Про виконавче провадженння № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV). Згідно статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року. Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника. Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 статті 30 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV. Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); - у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Частиною 5 ст. 60 Закону № 606-XIV визначено, що у всі інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Отже, чинним на момент направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі закінчення виконавчого провадження за п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV (направлення виконавчого документа за належністю), оскільки провадження не завершено повним виконанням, а передано іншому органу ДВС для виконання. Згідно вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналогічні положення викладені у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. У Законі № 1404-VIII, зокрема у ст. 59, на відміну від Закону № 606-XIV направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби не визначається як окрема підстава закінчення виконавчого провадження. Таким чином, оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на скасування арешту спірного майна, не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку визнання судом таких дій чи рішень протиправними, у контексті обставин даної справи, це не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, встановлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367, ст. 368, ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Голубенка Володимира Петровича задовольнити. Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Чумак Судді Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук