Постанова 4814 № 552/5420/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/5420/21 Номер провадження 22-ц/814/934/22Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Хіль Л.М., суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року ухвалене під головуванням судді Миронець О.К. ( повний текст рішення складено 20 грудня 2021 року) по справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи- Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", про зняття арешту з майна. Заслухавши доповідь судді-доповідача,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зняти арешт (припинити обтяження) з усього нерухомого майна, що був накладений на підставі постанови ВП№52309022 від 21.09.2016 року та зобов`язати Васильківський районний відділ державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєструвати зняття арешту (припинення обтяження) реєстраційний номер обтяження 12786502 з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника за ВП № 52309022. В обґрунтування позову вказувала, що заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05.10.2015 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості позов задоволено. 21.04.2016 року державним виконавцем Варданян А.Т. Васильківського РВДВС ГТУЮ Дніпропетровської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52309022 з примусового виконання виконавчого листа №415/4495 виданого 25.09.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області. 21.09.2016 року державним виконавцем також винесена постанова про арешт всього майна ОСОБА_1 . Зазначала, що ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 10.10.2019 року заочне рішення скасовано, виконавче провадження закінчено, але арешт з майна не знято і зняти його неможливо, оскільки виконавчі дії проводяться виключно у відкритому виконавчому провадженні. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту, третя особа - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про зняття арешту з майна - задоволено. Знято арешт (припинено обтяження) реєстраційний №17355391 з усього нерухомого майна, ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання АДРЕСА_2 , РПОКПП НОМЕР_1 , що був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника від 21.09.2016 року ВП № 52309022 накладений державним виконавцем Варданян А.Т. державної виконавчої служби Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та зобов`язати Васильківсьий районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєструвати зняття даного арешту. Не погодившись з вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ « ПриватБанк» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просило скасувати рішення місцевого суду, а провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження, оскільки майно арештовано державним виконавцем і вона є боржником за виконавчим провадженням, а тому законом передбачено інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дії чи бездільності державного виконавця в порядку передбаченому ЦПК України. 13 квітня 2022 року до апеляційного суду надійшов відзив від адвоката Хворост Д.М. яка діє в інтересах ОСОБА_1 на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" в якому вони просили апеляційну скаргу залишити бе задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явились. ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2015 року заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05.10.2015 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов задоволено. 21.09.2016 року державним виконавцем Варданян А.Т. Васильківського РВДВС ГТУЮ Дніпропетровської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52309022 з примусового виконання виконавчого листа №415/4495 виданого 25.09.2016 року Лисичанським міським судом Луганської області. 21.09.2016 року державним виконавцем також винесена постанова про арешт всього майна ОСОБА_1 . Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 10.10.2019 року заочне рішення скасовано. 28.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, але арешт з майна не знято. Задовольняючи позов ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження щодо ОСОБА_1 закінчено, що є підставою для зняття накладеного відповідачем арешту на майно. Проте такий висновок місцевого суду не відповідає нормам процесуального та матеріального права з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження виконавче провадження" як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України Про виконавче провадження . Встановивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, колегія суддів приходить до висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, у зв`язку з чим він не може виступати позивачем у даній справі, а тому справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тобто на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), а також у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково розглянув справу, задовольнивши позов ОСОБА_1 1 по суті заявлених позовних вимог. Оскільки, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, провадження № 61-4726сво19. Таким чином, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, з підстав викладених вище. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь АТ КБ «ПриватБанк» за подачу апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. Керуючись ст. ст. 255, 368, 374, 377, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи- Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", про зняття арешту з майна - закрити. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» за подачу апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий суддя Л.М. Хіль Судді Г.Л. Карпушин О.Ю. Кузнєцова