LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4803216/3357/23

від 19.07.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року - залишити без змін.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6434/23 Справа № 216/3357/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 216/3357/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хейло Я.В., суддів Мірути О.А., Тимченко О.О., секретар судового засідання: Тимофєєва В.О., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Акціонерне Товариство «СЕНС БАНК»,Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Центрально-Міського відділу ДВС у м. Кривого Рогу Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка постановлена суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 травня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 18 травня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Центрально-Міського відділу ДВС у м. Кривого Рогу Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_1 з посиланням на положення ст.ст. 321, 391 ЦК України та ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просив суд зняти арешт з усього його майна та заборону на відчуження всього нерухомого майна, із вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження за №113277879 (спеціальний розділ), зареєстрованого 16.02.2016 державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Дутчак Тетяною Григорівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28268049 від 16.02.2016 згідно документів, поданих для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 462994544, виданий 08.02.2015 Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Центрально-Міського відділу ДВС у м. Кривого Рогу Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Роз`яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з відповідною скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, в порядку ст.ст. 447, 448 ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції повністю та направлення цивільної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Узагальнення доводів особи, які подали апеляційних скарг В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що ні Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, ні Дніпровський районний суд міста Києва, не є судами першої інстанції , які розглядали справу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , що, на думку позивача, унеможливлює звернення зі скаргою в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України. Позивач вважає оскаржувану ухвалу безпідставною, що свідчить про надмірний формалізм. Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду доволи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2023 року позивач звернувся до Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Центрально-Міського відділу ДВС у м. Кривого Рогу Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із позовної заяви вбачається, що позивач, одночасно з посиланням на положення ст.ст. 321, 391 ЦК України та ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить зняти арешт з усього його майна та заборону на відчуження всього нерухомого майна, із вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження за №113277879 (спеціальний розділ), зареєстрованого 16.02.2016 державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Дутчак Тетяною Григорівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28268049 від 16.02.2016 згідно документів, поданих для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 462994544, виданий 08.02.2015 Центрально-Міським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Позиція апеляційного суду Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року залишити без змін. Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону, ухвала суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», Центрально-Міського відділу ДВС у м. Кривого Рогу Криворізького району Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з вилученням запису щодо обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та вважав, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У статті 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Отже, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 зроблено висновок про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивачка має бути відповідачем у справі. При цьому, суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 вказано, що в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року №904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20, у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 200/12288/19 Судова практика у цій категорії справ є незмінною, а тому вважати висновки суду першої інстанції помилковими немає підстав. З матеріалів справи вбачається, що арешт майна, про зняття якого ставить питання позивач ОСОБА_2 , був накладений в межах виконавчого провадження, відповідно позивач є боржником у ньому. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні. Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до власного тлумачення скаржником норм процесуального закону та не не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала є обґрунтованою, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними у зв`язку з чим вона повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 липня 2023 року. Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»