Постанова 4807 № 334/2955/19

Дата документу 13.05.2020 Справа № 334/2955/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 334/2955/19 Головуючий у 1 інстанції Козлова Н.Ю. Провадження №22ц/807/748/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2020року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 третя особа: Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 04 квітня 2008 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017р. з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1250 грн. щомісячно, починаючи з 04 липня 2017 року і до повноліття дитини. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2018 року по справі змінено спосіб виконання і розмір аліментів, встановлений вищезазначеним рішенням та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1250 грн. щомісяця на ј частку з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду до повноліття дитини. ОСОБА_1 вказувала, що заборгованість ОСОБА_2 станом на квітень 2019 року складає 26208,76 грн. Розмір пені, за прострочення сплати аліментів за її розрахунком дорівнює 86481,16 грн., проте, враховуючи, що відповідно ст. 196 СК України не повинен перевищувати 100% заборгованості, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 04 липня 2017 року по 19 квітня 2019 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з липня 2017 року по травень 2019 року у розмірі 7293,11 грн. В задоволені іншої части позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що розмір заборгованості за пенею нею розраховано відповідно до висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, і заборгованість за період з 04 липня 2017 року по 15 квітня 2019 року складає 86481,16 грн. Факт наявності заборгованості по аліментам станом на момент винесення рішення судом першої інстанції у справі у розмірі 22994,90 грн. не може вплинути на визначений розмір пені по аліментам, оскільки за період, заявлений нею, заборгованість дорівнювала саме 26208,76 грн. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зазначає, що їй взагалі не зрозуміло обґрунтування судом першої інстанції суми 7293,11 грн. вищезазначеною постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції, в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 надав до апеляційного суду відзив, в якому зазначає, що він небезпідставно вважає, що рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року законне та обґрунтоване, в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права. Зазначає також, що посилання скаржниці на те, що їй не зрозуміло позицію суду першої інстанції не передбачені для звернення до суду апеляційної інстанції. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Так, матеріалами справи підтверджується, що 04 квітня 2008 року сторони уклали шлюб (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилась дитина ОСОБА_3 (а.с. 9). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року (справа № 334/4340/17) шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 10). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року (справа № 334/4341/17) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1250 грн. щомісячно починаючи з 04 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11). 20 липня 2018 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб, після державної реєстрації якого змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 8). Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2018 року змінено спосіб стягнення і розмір аліментів, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2017 року, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1250 грн. щомісяця на ј частку з усіх видів заробітку, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду до повноліття дитини (а.с. 11а). Вищезазначене рішення перебуває на примусовому виконанні Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Встановлено, що у зв`язку з ухиленням від виконання аліментних зобов`язань, в ході примусового виконання Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Левченку І.О. встановлені тимчасові обмеження у праві керування транспортним засобом, у праві виїзду за межі України, та у праві полювання (а.с. 12-14). Судом першої інстанції також встановлено факт прострочення ОСОБА_2 виконання зобов`язання зі сплати аліментів. Втім, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що згідно розрахунку позивача, неустойка (пеня) за прострочення відповідачем сплати аліментів становить 86481,16 грн., але оскільки розмір пені не може перевищувати суму заборгованості 26208,76 грн., позивач визначив пеню в розмірі 26208,76 грн., з чим суд не погоджується. Враховуючи вищезазначене, а також правову позицію, яка висловлена в Постанові Верховного Суду по справі № 333/6020/16 від 03 квітня 2019 року судом встановлено, що сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період часу з липня 2017 по травень 2019 року становить 7293,11 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, суд першої інстанції вірно послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/169, провадження № 14-616цс18, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятій постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його мотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність ; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив судам, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Судом першої інстанції не враховано, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості пені за несвоєчасну сплату аліментів), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Вбачається, що в оскаржуваному рішенні судом не наведено в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, не наведено відповідного розрахунку, відсутнє обґрунтування визначення судом пені за прострочення аліментів за період часу з липня 2017 року по травень 2019 року у розмірі 7293,11 грн. Крім цього, вбачається, що ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 04 липня 2017 року по 19 квітня 2019 року. Втім, стягнення судом першої інстанції пені за прострочення зі сплати аліментів по травень 2019 року, є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства, зокрема ч. 1 ст. 13 ЦПК України, якою встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, в матеріалах справи містяться два розрахунки заборгованості ОСОБА_2 по аліментам, складені Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, та Оболонським районним ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, розмір заборгованості у яких не є ідентичним (а.с. 15-27, 51). При визначенні розміру пені, колегією суддів приймається до уваги розрахунок Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, оскільки він затверджений начальником Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя, є більш коректним, зокрема, заборгованість за липень 2017 року, державним виконавцем нарахована за 26 днів, тобто починаючи з 04 липня 2017 року, що відповідає рішенню суду, яким стягнуто аліменти. Крім цього, розрахунок Оболонського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві містить виправлення, які не застережені підписом. Вбачається, також, що ОСОБА_2 за заявлений період було здійснено наступні платежі по аліментам: у грудні 2018 року 1000 грн., у січні 2019 року 2200 грн., у лютому 2019 року 4400 грн., у березні 2019 року 4400 грн. Зазначені платежі враховуються колегією при обчисленні розміру пені. Проте, копії квитанції, надані ОСОБА_2 не приймаються колегією суддів як докази погашення заборгованості, оскільки з них неможливо встановити платника, призначення платежу, та одержувача коштів (а.с. 50). Крім цього, платежі за зазначеними квитанціями не відображені в розрахунку державного виконавця, який відповідачем не оскаржений в установленому законом порядку. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Таких правових висновків щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання стягнення пені зі сплати аліментів вирішено аналогічно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року, проте, помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Відповідно до вимог статті 196 СК України позивач має право стягнення не більше 100 відсотків заборгованості за аліментами. Вбачається, що ОСОБА_1 правильно відповідно до наведеної методики розраховано розмір пені за весь час прострочення сплати відповідачем аліментів. Але оскільки її розмір (86481,16 грн.) перевищує розмір заборгованості, за аліментами яка існувала станом на 19 квітня 2019 року (26208,76 грн.), з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка, нарахована за період з 04 липня 2017 року до 19 квітня 2019 року у розмірі 26208,76 грн., що становить 100 відсотків заборгованості за аліментами за спірний період. Положеннями частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. А отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, із прийняттям нової постанови, про задоволення позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове судове рішення, то з урахуванням задоволеного позову з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути 768,40 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, та 1152,60 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 141, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2019 року у цій справі скасувати, прийняти нову постанову, за якою: «Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26208 (двадцять шість тисяч двісті вісім) гривень 76 копійок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 04 липня 2017 року по 19 квітня 2019 року. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 13 травня 2020року. Головуючий: Судді: