Постанова Запорізький апеляційний суд № 322/211/20

Дата документу 11.01.2021 Справа № 322/211/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 322/211/20 Провадження №22-ц/807/203/21 Головуючий в 1-й інстанції - Гасанбеков С.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року, ухвалене у смт Новомиколаївка (повний текст рішення складено 17 вересня 2020) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2018 року по 13 травня 2019 року на загальну суму 9004,42 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.05.2008 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 березня 2008 року, до її повноліття. Відповідно до розрахунку заборгованості від 20.02.2020, зробленого головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя, станом на 13 травня 2019 року включно відповідач за період з лютого 2018 року по 13 травня 2019 року включно має заборгованість з виплати аліментів у сумі 100 092,50 грн. За розрахунком позивача, проведеним з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц, розмір пені за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2018 року по травень 2019 року склав 9004,42 грн. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12 травня 2008 року за період з лютого 2018 року по 13 травня 2019 року в розмірі 9004,42 грн. (дев`ять тисяч чотири гривні 42 коп.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.). Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково на суму 3642,67 грн.. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що розрахунок пені наданий позивачем є невірним, а судом першої інстанції необґрунтовано не врахував розрахунок наданий відповідачем. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 12.05.2008 по справі № 2-118/08 з ОСОБА_1 було стягнуто на користь позивача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості боржника зі сплати аліментів від 04.06.2020, складеним головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Ілюшкіною А.Є., станом на 13.05.2019 заборгованість відповідача за аліментами складає 100 092,50 грн. Згідно з наданим відповідачем розрахунком заборгованості боржника зі сплати аліментів від 10.08.2020, складеним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю., станом на 13.05.2019 заборгованість відповідача за аліментами складає 71 434,91 грн. Загальний розмір пені, за розрахунком позивача, з лютого 2018 по травень 2019 року становить 9004,42 грн., а за розрахунком відповідача 21 171,55 грн. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що оскільки заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 9004,42 грн. є значно меншою від розрахунку, що має застосовуватися по даній справі, враховуючи заборгованість, зазначену як позивачем, так і відповідачем, наявні підстави для стягнення пені за прострочення сплати аліментів у вказаному позивачем розмірі. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Як вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15ц (провадження № 14-37цс18), роз`яснено, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті дійшов вірного висновку про те, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти, виникла заборгованість по аліментам. Так, колегія суддів апеляційного суду, зазначає, що для обрахунку пені необхідно враховувати період, який заявлено в позові, а саме з 01 лютого 2018 року по 13 травня 2019 року. Встановлюючи розмір заборгованості за кожен місяць вказаного періоду, суд апеляційної інстанції бере до уваги розрахунок заборгованості від 10 серпня 2020 року, складеним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хупавченко Н.Ю., оскільки в ньому відображені дані щодо нарахування розміру аліментів відповідно до отриманого відповідачем доходу за основним місцем роботи, що додатково підтверджується матеріалами доданими до відзиву на позов, а саме копіями довідок про доходи (а.с.32,33). Таким чином, пеня по аліментам розраховується наступним чином: - за лютий 2018 року (нарахована сума аліментів - 681,44 грн.; сума сплачених аліментів - 500,00 грн.; заборгованість за поточний місяць - 181,44 грн.) пеня по аліментам - відсутня; - за березень 2018 року 181,44 * 439 * 1% = 796,52 грн.; - за квітень 2018 року 177,91 * 408 * 1% = 725,87 грн.; - за травень 2018 року 1222,49 * 378 * 1% = 4621,01 грн.; - за червень 2018 року 756,51 * 347 * 1% = 2625,09 грн.; - за серпень 2018 року 74,39 * 286 * 1% = 212,76 грн.; - за вересень 2018 року 648,78 * 255 * 1% = 1654,34 грн.; - за жовтень 2018 року 748,15 * 225 * 1% = 1683,34 грн.; - за листопад 2018 року 1705,84 * 194 * 1% = 3309,33 грн.; - за грудень 2018 року 639,18 * 164 * 1% = 1048,26 грн.; - за січень 2019 року 1347,53 * 133 * 1% = 1792,21 грн.; - за лютий 2019 року 1252,13 * 102 * 1% = 1277,17 грн.; - за березень 2019 року 1252,13 * 74 * 1% = 926,58 грн.; - за квітень 2019 року 950,88 * 43 * 1% = 408,88 грн.; - за травень 2019 року 693,36 * 13 * 1% = 90,14 грн. Таким чином, загальний розмір пені по аліментам за період визначений відповідно до позовних вимог становить 21 171,55 грн. Загальний розмір заборгованості по аліментам за цей період складає - 12122,74 грн. Враховуючи розмір заявлених позовних вимог, який не був змінений позивачем протягом розгляду справи, а саме 9004,42 грн., суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 11 січня 2021 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков