Постанова 4805 № 278/2752/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/2752/19 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О. Категорія 48 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді: Коломієць О.С. суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання: Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/2752/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року, яке ухвалене суддею Грубіяном Є.О. в м.Житомирі встановив: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 291 086,20 грн. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є батьком їх спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого згідно рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22.04.2010 року зобов`язаний сплачувати аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно і до досягнення сином повноліття. Відповідачем обов`язки по утриманню дитини належним чином не виконуються, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 19 070,95 грн. за період з 05 травня 2010 року по 09 жовтня 2019 року, що є підставою для нарахування неустойки (пені), яка відповідно до наданого розрахунку складає 291 086,20 грн. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несплату аліментів розмірі 5 781,80 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що районний суд ухвалюючи оскаржуване рішення вірно застосував положення ст. 196 СК України, яким врегульовані дані правовідносини, проте неправильно витлумачив ст. 196 СК України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Зазначає, що пеня у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Тобто суд повинен був обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо, від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати, до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розмір нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18). Отже суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги розрахунок пені (неустойки) аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розрахований позивачем із застосуванням положень ст. 196 СК України, даної правової позиції ВС та приведеної у ній формулі, за яким загальний розмір пені складає 291 086,20 грн. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача та її представника до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі. За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли причини неявки визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13 липня 2010 року (а.с.9). Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11). Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22.04.2010 року, яке набрало законної сили 04 травня 2010 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 200 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повнолітня, починаючи з 21.10.2009 року (а.с.12). 19 травня 2010 року державним виконавцем ВДВС Житомирського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 19309487 з виконання виконавчого листа № 2-513, виданого Житомирським районним судом Житомирської області 13 травня 2010 року на підставі даного рішення суду. Згідно з розрахунком Житомирського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 03.10.2019 року, ОСОБА_2 за виконавчим провадженням станом на 01 жовтня 2019 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 19 070,95 грн. (а.с.14-15). Згідно наданого позивачем ОСОБА_1 розрахунку, загальний розмір неустойки (пені) в результаті несплати аліментів відповідачем за період з 05 травня 2010 року по 09 жовтня 2019 року становить 291 086,20 грн. Задовольняючи частково позовні вимого суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує рішення суду по стягнення аліментів, у зв`язку з чим на день розгляду справи утворилась заборгованість в розмірі 19 070,95 грн, а тому відповідач з урахуванням положень ст. 196 СК України має нести відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді пені (неустойки). При цьому суд обраховуючи розмір пені виходив з того, що її розмір вираховується за формулою, за якою за кожен день заборгованості платник аліментів має сплачувати 1% заборгованості за такий місяць. Відповідно, кожен місяць, в якому виникла заборгованість, має окрему величину, що встановлюється множенням заборгованості на кількість днів у такому місяці, незалежно від того чи сплатив він аліменти за цей місяць в подальшому чи ні. Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. З урахуванням викладеного, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 по справі №333/6020/16-ц, яка підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин. При цьому Велика Палата наголосила, що аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц. Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неврахування районним судом при вирішенні спору наведеної правової позиції та безпідставного не прийняття до уваги розрахунку пені (неустойки) за несплату відповідачем ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина, за яким розмір пені в сумі 291 086,20 грн. вірно розрахований апелянтом, відповідно до положень ст.196 СК України та з урахуванням наведеної формули у постанові Великої Палати Верховного від 25.04.2018 по справі №572/1762/15-ц. Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягають до часткового задоволення в розмірі 100% заборгованості за аліментами виходячи з наступного. Положеннями ч.1 ст. 196 СК України встановлена відповідальність особи за несплату аліментів, яка була законодавцем визначена у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Зазначена норма врегульовує обмеження розміру пені, яка встановлюється як рішенням суду, так і домовленістю між батьками. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, який набрав чинності з 08.07.2017 р., у вказану норму законодавцем внесені зміни, якими максимальний розмір такої пені обмежено, а саме зазначено, що така пеня не може перевищувати 100% заборгованості за аліментами. Оскільки дана норма пом`якшує відповідальність особи, а тому її дія відповідно до загальних правил розповсюджується в часі і на правовідносини, що виникли до вступу в силу даної норми. Таким чином, незважаючи на те, що загальний розмір пені за період, заявлений позивачем, є значно вищим, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає лише пеня у сукупному розмірі заборгованості по аліментам в сумі 19 070,95 грн. Таким чином, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав (п.3, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаюча: АДРЕСА_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 19070,95 грн. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 02 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: