Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/7170/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4069/22 Справа № 205/7170/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1998 року, який розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишились проживати із нею. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн, щомісячно (з наступною індексацією відповідно до закону), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 вересня 2020 року до повноліття дитини. Відповідач добровільно аліменти на дитину в повному обсязі не сплачував, матеріально не допомагав та станом на 01 вересня 2020 року допустив заборгованість по аліментам у розмірі 17 750 грн, а тому просила стягнути із відповідача на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 2019-2020 роки в сумі 34 845 грн та судові витрати. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів за період: з вересня 2019 року по серпень 2020 року у розмірі 17 750 грн. Вирішено питання стосовно судових витрат (а.с.151-155). Не погодившись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв то уваги той факт, що заборгованість накопичилась через те, що всі грошові надходження на сплату аліментів перераховувались державним виконавцем на сплату аліментів на утримання старшого сина. Наголошував на тому, що дійсно певний час мав труднощі з роботою втім перераховував аліменти, що приховала позивач. Крім того добровільно допомагає своїм дітям (а.с.157-159). 12 квітня 2022 року позивач надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.172-176). 15 квітня 2022 року третя особа Новокадацький відділ державної ввиконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надало відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.184-188). Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення змінити в частині, виходячи з наступного. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1998 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2020 року розірвано (а.с.7-8). Від спільного подружнього життя сторони мають дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1 500 грн щомісячно (з наступною індексацією відповідно до закону), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення ним повноліття, починаючи з 06 вересня 2020 року (а.с.9-10). На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист 18 березня 2020 року (а.с.13) та відкрито виконавче провадження №61705619 з примусового виконання вказаного рішення суду (а.с.80-81). З довідки-розрахунку державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вбачається, що відповідач аліменти на утримання дитини сплачує нерегулярно та станом на 01 вересня 2020 року має заборгованість в сумі 17 750 грн, що утворилась за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року (а.с.92). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано належні та допустимі докази для стягнення з відповідача неустойки за прострочення сплати аліментів за період: з вересня 2019 року по серпень 2020 року, оскільки за цей період аліменти не сплачувались та було допущено заборгованості. З врахуванням того, що розмір пені не може перевищувати суму боргу за аліментами, стягнув пеню саме у розмірі 17 750 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення пені, втім вважає за можливе зменшити її розмір виходячи з наступного. Статтею 180 СК України закріплений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року. Судом першої інстанції вірно виконано відповідний розрахунок та визначена сума пені за вказаний період, яка зменшена до суми заборгованості за аліментами. Звертаючись до апеляційного суду з даною скаргою, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги факт відсутності у виниклій заборгованості його вини. Колегія суддів звертає увагу що, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. Вказаний висновок підтверджується наступним. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 14 грудня 2020 року по справі № 661/905/19, провадження № 61-16670 сво 19, вважав за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №572/1689/16-ц (провадження №61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Крім того, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670 сво 19), вина у простроченні сплати аліментів відсутня, якщо заборгованість по аліментах виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем, а саме у зв`язку із помилковим тлумаченням останнім норм статті 195 СК України при розрахунку щомісячної суми стягнення для платника аліментів. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З матеріалів справи вбачається, що з відповідача на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року стягнуто аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська 18 березня 2020 року стягнуто аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаних рішень були видані виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження. Відповідач ОСОБА_1 дійсно не сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_4 за спірний період (з вересня 2019 року по серпень 2020 року) у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та відсутністю доходів, втім після стабілізації свого матеріального стану поновив сплату аліментів. З наданих відповідачем копій квитанцій вбачається, що починаючи з 31 січня 2020 року оплати здійснювались ним у розмірах більших ніж було визначено рішеннями судів, та він мав на меті сплачувати відразу за двома виконавчими провадженнями, втім всі грошові кошти були перераховані на утримання повнолітнього сина (а.с.104-108). Також колегія суддів приймає до уваги, що заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року на час винесення оскаржуваного рішення вже була повністю погашена (а.с.145). Таким чином, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги та з урахуванням того, що у відповідача не було на меті злісно та цілеспрямовано ухилятись від виконання рішення, вважає за можливе зменшити неустойку за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року з 17 750 грн до 7 000 грн. Підстав для відмови у задоволенні позову колегія суддів не вбачає, оскільки заборгованість все ж була допущена відповідачем. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення апеляційної скарги зміни оскаржуваного рішення суду в частині визначення розміру стягнутої неустойки за прострочення сплати аліментів, та залишення без змін рішення місцевого суду в іншій частині. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року змінити, зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) неустойки за прострочення сплати аліментів за період: з вересня 2019 року по серпень 2020 року з 17 750 грн. до 7 000 грн. В решті рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров