Постанова 4803 № 208/948/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1538/21 Справа № 208/948/20 Суддя у 1-й інстанції - Нельга Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів,- ВСТАНОВИЛА: У лютому 2020 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на підставі рішення суду з відповідача стягувались аліменти на утримання сина до його повноліття. Через несплату відповідачем аліментів виникла заборгованість у розмірі 11 625,00 грн. за період з травня 2018 р. по 15.01.2020 р., яку позивач просила стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, посилаючись на ст. 196 СК України, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2018р. по 15.01.2020р. у розмірі 11 625,00 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року позовні вимоги позивача були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 3387 грн. 54 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права, а також, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, з наступних підстав. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.12.1991 року, який 19.09.2008 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2006 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу відповідача на утримання двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до їх повноліття, але не менше 30 % оподаткованого мінімуму доходів громадян. Згідно позовної заяви встановлено, що відповідач періодично сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним повноліття, згідно рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2006 року, виконавчого листа № 2-2233. На теперішній час син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття, в зв`язку з чим стягнення аліментів за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 вересня 2006 року припинено. Відповідно до довідки Заводського ВДВС у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № 8/8436 від 23.01.2020 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_2 по виконавчому листу № 2-2233 за період з 01.05.2018 року по 15.01.2020 року складає 11 625,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам, суд першої інстанції посилався на те, що вимога позивача про повторне стягнення з боржника суми, яка має бути виплачена в порядку виконання судового рішення про стягнення аліментів, є безпідставною, та такою, що задоволенню не підлягає, оскільки фактично є вимогою про подвійне стягнення з боржника присуджених судом аліментів. Однак, встановивши в ході розгляду справи факт виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги позивача в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів, а саме, у розмірі 3387,54 грн. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, з наступних підстав. Згідно з ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Частиною 8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 756/13754/14-ц, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), тому суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір. Якщо розмір заборгованості сторонами не оспорений, заборгованість за аліментами, визначена державним виконавцем має стягуватися на підставі Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем без ухвалення рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не погоджується з заявленим позивачем розміром заборгованості у розмірі 11 625,00 грн., посилаючись на те, що станом на 03.08.2020 року дана заборгованість відсутня, тобто між сторонами виник спір про заборгованість, а тому місцевий суд мав вирішувати питання про її стягнення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про подвійне стягнення з боржника присуджених судом аліментів є помилковим, оскільки обраний позивачем спосіб захисту своїх прав за вищенаведених обставин є належним. Однак, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по аліментам не підлягають задоволенню, оскільки до матеріалів справи долучені копії квитанцій про сплату заборгованості по аліментам 27.07.2020 року у розмірі 6700,00 грн. та 03.08.2020 року у розмірі 4950,00 грн., що у загальній сумі складають 11650,00 грн. та підтверджують відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості по аліментам. Проте, відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-2233 заборгованість відповідача по аліментам станом на 15.01.2020р. складає 11 625,00 грн. Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст.196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання. Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів. Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням. Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів. Статтями 12,81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов`язання вчасно не виконував, а тому Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу № 2-2233 відповідач станом на 15.01.2020 року має борг зі сплати аліментів у сумі 11 625,00 грн. Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц (провадження № 14-61цс18). Як вбачається з позову, позивач просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів, починаючи з 01.05.2018 року по 15.01.2020 року. Розмір неустойки (пені) за період з 01.05.2018 року по 15.01.2020 року, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості, складає: - травень 2018 року: 1052,00 грн. х 1% х 625 дн. = 6575,00 грн.; - червень 2018 року: 1052,00 грн. х 1% х 594 дн. = 6248,88,00 грн.; - липень 2018 року: 1052,00 грн. - 2120,00 грн. = + 1068,00 грн.; - серпень 2018 року: 1052,00 грн. - 1068,00 = + 16,00 грн.; - вересень 2018 року: 1052,00 грн. - (2100,00 грн. + 16,00 грн.) = + 1064,00 грн.; - жовтень 2018 року: 1052,00 грн. - 1064,00 грн. = + 12,00 грн.; - листопад 2018 року: 1052,00 грн. - (1500,00 грн. + 12,00 грн.) = + 460,00 грн.; - грудень 2018 року: 1052,00 грн. - 460,00грн. = 592,00грн. х 1% х 411 дн. = 2433,12 грн. Всього: 15 257,00 грн. - січень 2019 року: 1400,00 грн. - 2000,00 грн. = + 600,00 грн.; - лютий 2019 року: (1400,00 грн. - 600,00 грн.) х 1% х 349 дн. = 2792,00 грн.; - березень 2019 року: 1400,00 грн. х 1% х 321 дн. = 4494,00 грн.; - квітень 2019 року: 1400,00 грн. х 1% х 290 дн. = 4060,00 грн.; - травень 2019 року: 1400,00 грн. х 1% х 260 дн. = 3640,00 грн.; - червень 2019 року: 1400,00 грн. - 3000,00 грн. = + 1600,00 грн.; - липень 2019 року: (1604,00 грн. - 1600,00 грн.) х 1% х 199 дн. = 796,00 грн.; - серпень 2019 року: 1604,00 грн. х 1% х 168 дн. = 2694,72 грн.; - вересень 2019 року: 1604,00 грн. - 3000,00 грн. = + 1396,00 грн.; - жовтень 2019 року: (1604,00 грн. - 1396,00 грн.) х 1% х 107 дн. = 222,56 грн.; - листопад 2019 року: 1604,00 грн. х 1% х 76 дн. = 1219,04 грн.; - грудень 2019 року: 1604,00 грн. - 2000,00 грн. = + 396,00 грн. Всього: 19 918,32 грн. - січень 2020 року: (905,00 грн. - 396,00 грн.) х 1% х 15 дн. = 7635,00 грн.; Загальний розмір пені складає: 42810,00 грн. Разом з тим частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Враховуючи те, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 15.01.2020 року становить 11 625,00 грн, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 625,00 грн. Відповідач, відповідно до вимог ст.ст.77,81 ЦПК України не надав суду доказів, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів, а тому повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене, застосував не правильну форму для обчислення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментівта ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 625 грн. 00 коп. В іншій частині позову необхідно відмовити. Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 11 625 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова