Постанова 4809 № 401/1123/21

ПОСТАНОВА Іменем України 29 січня 2024 року м. Кропивницький справа № 401/1123/21 провадження № 22-ц/4809/52/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Письменного О.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2022 року у складі судді Волошиної Н.Л. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за кожен день прострочення щомісячних аліментних платежів. В обґрунтування позову зазначала, що на підставі примусового виконання виконавчого листа № 1109/12586/2012 від 28 травня 2013 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на її користь на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2012 року і до 12 лютого 2021 року, та в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 12 лютого 2021 року і до 12 вересня 2025 року. Вказувала, що в певний період відповідач нерегулярно сплачував аліменти та в розмірі, що не відповідає рішенню суду, в результаті чого в нього виникла заборгованість. Вона не працює і їй важко утримувати двох дітей, в неї відсутні достатні для цього доходи, витрати на дітей збільшуються, крім того, зросли ціни на продукти харчування. Фактично вона утримує дітей самостійно. На підставі ст. 196 СК України просила задовольнити позов та стягнути неустойку за кожен день прострочення щомісячних аліментних платежів в сумі 86240 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 38105 грн. 85 коп. В задоволенні вимог щодо стягнення решти суми заборгованості відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 438 грн. 50 коп. Решту судових витрат віднесено на рахунок держави. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, так як суд першої інстанції при розгляді цивільної справи по суті неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи та допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що він з лютого місяця 2012 року по теперішній час щомісячно, систематично сплачував ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Зазначає, що при ухваленні рішення суд не встановив вину платника аліментів у виникненні заборгованості та не надав належну оцінку встановленим обставинам, оскільки у нього немає жодного місяця прострочки по сплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вказана обставина об`єктивно підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів № 46158 від 19.07.2021 виданого Фортечним відділом державної виконавчої служби у м. Кропивницький та чеками. ? Зауважив, що суд не врахував, що позивач не надала суду жодного доказу, який би доводив його умисел на уникнення від сплати аліментів, та не довів вину у несплаті аліментів. Відповідно до довідки - розрахунку він щомісячно сплачував аліменти, що об?єктивно підтверджується квитанціями долученими до матеріалів справи. ?Вважає, що оскільки він ніколи не ухилявся від сплати аліментів і відповідно до наданого розрахунку сплачував аліменти на утримання дітей щомісячно, тому у позивача ОСОБА_1 немає жодних підстав для стягнення з нього неустойки (пені) по сплаті аліментів. Просив ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. Позивач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції встановив такі обставини Судом встановлено, що згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначений ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_5 . (а.с.6,7) З довідки про склад сім`ї, виданої ОСББ «Ювілейний» 01 квітня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми синами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 9) Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вих. № 131 від 12.03.2021 року, складеного державним виконавцем Фортечного відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Поповкіною О.Д. заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі примусового виконання виконавчого листа № 1109/12586/2012 від 28 травня 2013 року, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда, на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2012 року і до 12 лютого 2021 року та в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 12 лютого 2021 року і до 12 вересня 2025 року, станом на 01 березня 2021 року складає 86240,70 грн.(а.с.8) Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вих. № 46158 від 19.07.2021, складеного державним виконавцем Фортечного відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Поповкіною О.Д. заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі примусового виконання виконавчого листа № 1109/12586/2012 від 28 травня 2013 року станом на 01 липня 2021 року складає 38105,85 грн.(а.с.32-33) З розрахунку пені за прострочення сплати аліментів по боржнику ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 2/404/547/13 від 28 травня 2013 року, наданого позивачем, вбачається, що за період з грудня 2012 року по червень 2021 року включно нараховано пені в сумі 189867 грн. 64 коп. (а.с.137-149). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до змісту ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно із частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць Х кількість днів заборгованості Х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Крім того, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), та зазначено про необхідність обчислення пені за прострочення сплати аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів. У Постанові Верховного Суду України № 754/4461/21 від 09 листопада 2022 року викладено правову позицією щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяці, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це вид забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов`язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов`язань. За змістом частини 2 ст.197 ЦПК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. За правилами частин 1-2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз`яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вих. № 46158 від 19.07.2021 року, складеного державним виконавцем Фортечного відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Поповкіною О.Д., на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, заборгованість зі сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі примусового виконання виконавчого листа № 1109/12586/2012 від 28 травня 2013 року станом на 01 липня 2021 року складає 38105,85 грн. (а.с.32-33). З даного розрахунку вбачається, що відповідач сплачував аліменти щомісяця, однак в меншому розмірі, ніж той, що визначений до стягнення за рішенням суду. З огляду на викладене, заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , а тому є всі підстави для стягнення з нього на користь отримувача аліментів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. З приведеного позивачем розрахунку вбачається, що сума неустойки з грудня 2012 року по червень 2021 року складає 189867 грн. 64 коп. Здійснюючи розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд врахував положення ч. 1 ст.196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 Цивільного Кодексу України, оскільки вказана норма пом`якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів. Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, обґрунтовано вважав за можливе задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі, яка не перевищує 100 відсотків заборгованості, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19 липня 2021 року станом на 01 липня 2021 року в розмірі 38105,85 грн. Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону. Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на відсутність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, а тому пеня нарахована незаконно, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обов`язок зі сплати аліментів скаржник має виконувати і підстави для припинення сплати аліментів були відсутні, а утримання своїх дітей є обов`язком батьків. Крім того, дії державного виконавця щодо правильності нарахування заборгованості за несплату аліментів, відповідач не оскаржував. Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя А.М. Головань Судді С.І. Мурашко О.А. Письменний