Постанова 4807 № 335/12458/19

Дата документу 14.05.2020 Справа № 335/12458/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 335/12458/19 Головуючий у 1 інстанції Соболєва І.П. Провадження №22ц/807/1323/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що сторони є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який визнаний дитиною інвалідом підгрупи А з діагнозами: синдром ОСОБА_4 із зниженням інтелекту до рівня помірної розумової відсталості, вираженою порушенням мови (загальне нерозвинення мови І рівня) та плосковальгусна деформація стоп. Згідно рекомендації ЛКК КЗ «Обласний дошкільний психоневрологічний центр» дитина має другу ступінь обмеження життєдіяльності у самообслуговуванні, у контролі за своєю поведінкою, у навчанні, та має середній реабілітаційний потенціал. Дитина потребує постійного контролю та сторонньої допомоги у повсякденному житті та регулярних реабілітаційних заходів. ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 з грудня 2018 року припинив утримання, відвідування та будь-яке спілкування та проживання з дитиною. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2019 року по справі № 335/15412/12, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі ј частини всіх доходів, починаючи з 28 грудня 2018 року. Вознесенівським ВДВС м. Запоріжжя було відкрито виконавче провадження № 59145569, по примусовому виконанню вищезазначеного рішення, в ході якого встановлено, що боржник офіційно не працевлаштований, у зв`язку з чим, розмір аліментів розраховується виходячи із середньої заробітної плати працівника у Запорізькій області. Позивач вказувала, що станом на момент подання даного позову, погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено частково, а саме: 07 травня 2019 року у розмірі 2000 грн.; 17 травня 2019 року у розмірі 3000 грн.; 17 жовтня 2019 року у розмірі 12000 грн. Посилаючись на ч. 1 ст. 196 СК України, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь 18318,85 грн. за несвоєчасну плату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та судові витрати по справі. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18318,85 грн. пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в сумі 768,40 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а отже ОСОБА_2 має право на стягнення пені, яка нею розрахована відповідно вимог закону та дорівнює 18318,85 грн. Витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн., понесені ОСОБА_2 також підтверджені належними доказами, а отже підлягають стягненню на її користь з відповідача. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить залишити позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду та закрити провадження. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що на момент подання ОСОБА_2 позовної заяви, ним було повністю погашено заборгованість по аліментам. Вважає свої права порушеними, через те, що сума стягнутої з нього пені перевищує 100% заборгованості, якої не має. Крім того, зазначає, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки йому не було відомо яка сума підлягала сплаті. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04 березня 2020 року (а.с. 64), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скориставшись своїм правом, 23 березня 2020 року ОСОБА_2 надіслала на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 оскільки з наданих відповідачем квитанцій вбачається, що сплата аліментів здійснена частково та з простроченням. Згідно зі статтею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до статті 51 Конституції Українита статті 180 СК Українибатьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Статтею 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць * кількість днів прострочення * 1 %. За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно враховувати, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як правильно встановив суд першої інстанції та визнається учасниками справи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заочним рішенням Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 22 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх його доходів, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 7-8). Виконавчий лист № 335/15412/18 виданий 14 травня 2019 року на підставі вищезазначеного рішення, перебуває на виконанні у Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Вбачається також, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем 16 жовтня 2019 року було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, оскільки встановлено, що станом на 30 вересня 2019 року згідно розрахунку його заборгованість по аліментам складає 20462,70 грн. (а.с. 10-11). Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вбачається, що ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 28 грудня 2018 року по 16 жовтня 2019 року. Розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем, та квитанціями, які долучені відповідачем до матеріалів справи підтверджується, що станом на 13 січня 2020 року у ОСОБА_1 існує переплата по аліментам у розмірі 457,55 грн. (а.с. 31, 39). Разом з тим, судом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 аліментних зобов`язань, зокрема за період з 28 грудня 2018 року по 06 травня 2019 року, за період з 01 червня 2019 року до 16 жовтня 2019 року, боржником було сплачено 0,00 грн. Вбачається, що відповідачем сплата аліментів за спірний період здійснювалась не в повному обсязі та з простроченням строків сплати, а саме: 07 травня 2019 року платіж на 2000 грн., 17 травня 2019 року платіж на 3000 грн., 17 жовтня 2019 року боржником сплачено 12000 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що у зв`язку з відсутністю у нього заборгованості на час винесення рішення, у суду першої інстанції не було підстав стягувати з нього пеню за несвоєчасну сплату аліментів є безпідставними, та зводяться до незгоди з висновком суду. Крім того, у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року (справа № 442/3023/16-ц, провадження № 61-392св17) судом зазначено, що допущення відповідачем прострочення зі сплати аліментів у певні періоди, є підставою для нарахування і стягнення з відповідача суми пені із наведенням відповідного розрахунку. Також, колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості. Так, з розрахунку, складеного ОСОБА_2 та перевіреного судом першої інстанції, вбачається, що позивачем враховано зазначену норму, та зменшено розмір заборгованості за спірні періоди до 100 відсотків від самої заборгованості. Щодо доводів скаржника, відносно того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, колегія суддів зазначає наступне. Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Суд першої інстанції врахував вищезазначене, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Судом також враховано презумпцію вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного, однак, відповідач не спростував належним чином обставин позову, передбачених статтею 196 СК України, які є підставою для покладення відповідальності зі сплати відповідної неустойки. Оскільки не встановлено, що прострочення сплати аліментів стало можливим через несвоєчасну виплату відповідачеві заробітної плати чи пенсії, чи мало місце неправильне перерахування аліментів банківськими установами, то висновок суду першої інстанції щодо наявності вини відповідача у справі в простроченні сплати аліментів є вірним, а заперечення відповідача щодо відсутності в нього обов`язку щодо сплати заборгованості за аліментами, яка виникла не з його вини, не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Втім, в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність підстав для нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментної заборгованості. Крім цього, колегія суддів вважає зазначити, що визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції застосував саме порядок обчислення пені, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 333/6020/16-ц), в якій також зазначено, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання вирішено аналогічно, проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановленої обставини неналежного виконання обов`язків зі сплати аліментів у відповідні періоди, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 14 травня 2020 року. Головуючий: Судді: