Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/3818/22

Дата документу 27.04.2023 Справа № 334/3818/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/3818/22 Провадження №22-ц/807/817/23 Головуючий в 1-й інстанції Козлова Н.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шкабуро Олександра Віталійовича на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року позивач ОСОБА_2 в особі адвоката Цмокаленко О.С. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 44251,31грн. мотивуючи свій позов тим, що згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2016 р. у справі № 334/1185/16-ц визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у справі № 334/248/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 15.01.2020 р. до досягнення дитиною повноліття. На виконання вищевказаного судового рішення, позивачем було отримано виконавчий лист по справі № 334/248/20 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання малолітніх дітей. 14 вересня 2020 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження № 63023616. Однак, відповідач тривалий час офіційно не працює і не в повному обсязі надає матеріальну допомоги на утримання дітей. Внаслідок часткового невиконання відповідачем рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2020 р. за відповідачем утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання дітей за період з квітня 2021 р. по липень 2022 року в розмірі 74 670,37 гривень. За проведеними позивачем розрахунками, за період з квітня 2021 р. по липень 2022 р, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 становить: 44 251,31 грн., тому позивач змушений звернутися до суду. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , у розмірі 44 251,31 грн. (сорок чотири тисячі двісті п`ятдесят одна гривні 31 копійка). Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 992,40 гривень судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шкабуро Олександра Віталійовича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги розрахунок заборгованості без урахування доходів платника аліментів, у зв`язку і з цим розмір заборгованості та пені обраховано не вірно. Крім того, не враховано наявність проплат і відсутність заборгованості по сплаті аліментів на час ухвалення рішення. Також судом не враховано, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача, що виключає відповідальність зі сплати пені. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі адвоката Цмокаленко О.С., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 30 серпня 2016 року шлюб, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем, ОСОБА_6 , було розірвано. Даний факт підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 серпня 2016 року у справі № 334/11186/15-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та відповідною відміткою в паспорті. З відповідачем подружжя має двох спільних дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 05 листопада 2015 року та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 05 листопада 2015 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2016 р. у справі № 334/1185/16-ц визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком - ОСОБА_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у справі № 334/248/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не меншу 50 відсотків. Отже, у будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, платіж по сплаті аліментів є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Відповідачем наданий розрахунок заборгованості від 06.10.2022. виконаний державним виконавцем Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Яною Володимирівною, станом на 01.08.2022 включно, загальна сума заборгованості з сплати аліментів за виконавчим документом становить 43 796,60 грн. В той же час, позивач отримав від того самого державного виконавця Дніпропетровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Яни Володимирівни розрахунок заборгованості датований від 12.08.2022 р. В розрахунку заборгованості державним виконавцем зазначено, що станом на 01.08.2022 р. включно загальна сума заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 74 670,37 грн. З наданих позивачем та відповідачем розрахунків заборгованості вбачається, що у березні 2022 року та у квітні 2022 відповідач взагалі не здійснював оплату по аліментам. Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково. Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України). Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження". Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2020 року у справі № 334/248/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не меншу 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 15.01.2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. У справі, яка переглядається судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Предметом позову є стягнення пені по аліментам, і суд визначаючи її розмір взяв за основу розрахунок пені наданий позивачем у справі не перевіривши його правильність. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі і не встановив розмір пені за період заявлений у позові, як і не встановив розмір заборгованості по аліментам відповідно до вимог позову, що є підставою для скасування судового рішення. Обчислюючи розмір неустойки (пені), апеляційний суд виходить із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 06 жовтня 2022 року (а.с.49), 23 листопада 2022 (а.с.71) лише в частині визначення сум, що підлягають сплаті в поточному місяця, оскільки вони розраховані з урахуванням доходів боржника, а також виходячи із позовних вимог, відповідно до яких позивач просив стягнути пеню по аліментам за період з квітня 2021 по липень 2022 року. Також розраховуючи розмір пені, колегія суддів виходить із висновків викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), відповідно до яких, при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць. Таким чином, пеня по аліментам розраховується наступним чином: - за травень 2021 року 197,50 * 456 * 1% = 900,60 грн.; - за червень 2021 року відсутня заборгованість з пені - за липень 2021 року 412,57 * 395 * 1% = 1629,65 грн.; - за серпень 2021 року 1483,52 * 364 * 1% = 5400,01 грн.; - за вересень 2021 року 255,00 * 333 * 1% = 849,15 грн.; - за жовтень 2021 року відсутня заборгованість з пені - за листопад 2021 року відсутня заборгованість з пені - за грудень 2021 року відсутня заборгованість з пені - за січень 2022 року 2399,06 * 211 * 1% = 5062,02 грн.; - за лютий 2022 року 2899,06 * 180 * 1% = 5218,30 грн.; - за березень 2022 року 2399,06 * 152 * 1% = 3646,57 грн.; - за квітень 2022 року 1309,00 * 121 * 1% = 1583,89 грн.; - за травень 2022 року 1309,00 * 91 * 1% = 1191,19 грн.; - за червень 2022 року 2899,06 * 60 * 1% = 1739,44 грн.; - за липень 2022 року 2899,06 * 30 * 1% = 869,72 грн.; Отже, розмір пені за заявлений в позові період з квітня 2021 по липень 2022 року складає 28090,54 грн., при цьому виходячи із даних вказаних у розрахунках заборгованості зі сплати аліментів за період заявлений у позові заборгованість зі сплати аліментів склала 16972,39 грн. Розміри заборгованості по аліментам надані відповідно до чисельних розрахунків державного виконавця не можуть бути прийняті до уваги при розгляді справи, оскільки вони виконані з урахуванням заборгованості станом на квітень 2021 року і з урахуванням проплат виконаних відповідачем починаючи із серпня 2022 року, а колегія суддів, при розрахунку виходила саме із періоду заявленому відповідно позовних вимог. Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, а також обмежуючись вимогами позову апеляційний суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів, що не перевищує 100% заборгованості за заявлений у позові період у розмірі 16972,39 грн. Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Шкабуро Олександра Віталійовича задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2023 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , у розмірі 16972,39 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави 992,40 гривень судового збору. В іншій частині позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 27 квітня 2023 року. Судді: С.В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков