Постанова Київський апеляційний суд № 753/21283/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М. Єдиний унікальний номер справи № 753/21283/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3943/2021 ПОСТАНОВА Іменем України 11 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна, на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам та пені по сплаті аліментів, встановив: У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_3 Ш люб між сторонами було розірвано 20 березня 2009 року. Відповідно до виконавчого листа № 2-3404 від 24 листопада 2009, виданого Сєвєродонецьким районним судом Луганської області, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 28серпня 2009 року та до повноліття дитини. Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби м. КиєваГоловного територіального управління юстиції у м. Києві було виконано розрахунок боргу за аліментами, відповідно до якого заборгованість по аліментам за період з 28 серпня 2009 року по 01 жовтня 2018 становить 125 003,57 грн. Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не сплачує аліменти за рішенням суду, просила стягнути із відповідача на свою користь вказану заборгованість. Крім цього, відповідно до ст. 194 СК України, просила стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 47226,43 грн. Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 125 003,57грн в рахунок стягнення заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 47 226,43 грнпені за прострочення сплати аліментів, а всього - 172 230 грн. Стягнутоз ОСОБА_1 на користь держави 1 722,30 грнсудового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року в частині стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної вимоги, заочне рішення в частині стягнення пені - змінити, стягнувши пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 15 000 грн. У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції піддав відповідача подвійній відповідальності, ухваливши рішення про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі виконавчого листа, який знаходиться на виконанні у виконавчій службі. Зазначає, що спору щодо розміру заборгованості по сплаті аліментів між сторонами немає. Посилається також на те, що розмір пені, що підлягає стягненню, є для нього надто обтяжливим. Ураховуючи його сімейне та матеріальне становище, просить зменшити розмір пені. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Пухальська І.С. зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною. Рішення суду ухвалене на підставі належних та допустимих доказів, є законним та обґрунтованим. Тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Просить залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 125 003,57 грн та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 47 226 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.01.2006, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва (а.с. 18). Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 20 березня 2009 року серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 19). Відповідно до виконавчого листа № 2-3404 від 24 листопада 2009 року, виданого Сєвєродонецьким районним судом з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 28 серпня 2009 року та до повноліття дитини. Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було виконано розрахунок боргу за аліментами, відповідно до якого заборгованість по аліментам за період з 28 серпня 2009 року по 01 жовтня 2018 року становить 125 003,57 грн. (а.с. 31-33). Задовольняючи вимогу позивача про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наявність заборгованості у вказаному розмірі є доведеною, відповідач добровільно вказану заборгованість не погасив, а відтак, заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам чинного закону, що регулює спірні правовідносини. Так, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду чітко і детально визначений ст. 71 закону «Про виконавче провадження», частина восьма якої передбачає, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Під час розгляду справи в суді першої інстанції не було встановлено тієї обставини, що між сторонами існує спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів і/або відповідач заперечує визначений державним виконавцем розмір своєї заборгованості за аліментами. Сторони не надали жодного доказу на підтвердження того, що відповідач не погоджується із визначеним державним виконавцем розміром заборгованості. При цьому, у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі відповідач стверджує, що спору про розмір заборгованості між сторонами немає. Оскільки аліменти на користь позивачки вже стягнуті рішенням суду, повторному стягненню вони не підлягають, а визначена державним виконавцем заборгованість за аліментами підлягає стягненню з відповідача у порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження», а відтак, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів не підлягають задоволенню. Разом з цим, відповідно до вимог ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. В п. 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідну вимогу взагалі не заявляла. Колегія суддів не може погодитись із цим висновком суду першої інстанції з таких підстав. Як видно із матеріалів справи, у позовній заяві позивачка здійснила розрахунок неустойки (пені), згідно з яким загальна сума пені, що підлягає стягненню становить 47 226,43 грн та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 вказані кошти на її користь у прохальній частині позовної заяви (п.4) (а.с.7). Жодних аргументів на спростування вказаного розрахунку відповідач не навів. Розмір нарахованої пені та правильність розрахунку не оспорював. З огляду на те, що позивачка здійснила розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідач наданий розрахунок не спростував, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 47 226,43грн. Доводи апеляційної скарги щодо надто обтяжливого розміру пені, що підлягає стягненню, оцінюються колегією суддів критично, оскільки зменшення розміру доходів відповідача у зв`язку із запровадженням карантинних заходів та наявність у нього на утриманні ще однієї дитини є підставою для звільнення його від обов`язку утримувати усіх своїх дітей та від відповідальності за несвоєчасну сплату аліментів. При цьому, суд звертає увагу, що на підтвердження своєї позиції ОСОБА_1 додав до апеляційної скарги довідку про те, що він з 03 вересня 2020 року працює водієм в «ТОВ «РЕНТ КАРС» з окладом 5000 грн та свідоцтво про народження дочки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, такі докази не є достатніми для того, щоб зробити висновки про матеріальне становище відповідача на час розгляду справи. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині. Рішення суду в частині вимог про стягнення пені є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна, задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 лютого 2020 року в частині задоволення вимоги про стягнення суми заборгованості по сплаті аліментів скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко