Постанова 4823 № 739/1495/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 травня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/1495/18 Головуючий у першій інстанції - Кочура О. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/705/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року (повний текст рішення складено 22 лютого 2019 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - У С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 21 233,57 грн за кредитним договором № б/н від 01.10.2008 та судові витрати у розмірі 1 762 грн. Позов обґрунтовувало тим, що відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 01.10.2008, згідно якої отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов`язання за вказаним договором не виконала та не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 01.08.2018 утворилась заборгованість у розмірі 21 233,57 грн, яка складається з: 1 038,71 грн - тіло кредиту; 8 621,55 грн - відсотки за користування кредитом; 10 324,09 грн - пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 999,22 грн - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Новгород-Сіверського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором від 01.10.2008 у розмірі 21 233,57 грн (станом на 01.08.2008), яка складається з: 1 038,71 грн - заборгованості за кредитом, 8 621,55 грн - заборгованості за процентами, 250 грн - штрафу (фіксована частина), 999,22 грн - штрафу (процентна складова), 10 324,09 грн - пені. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду від 06 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Новгород-Сіверського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2019 року залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачка підписала лише одну сторону анкети-заяви, де зазначено «бажаний кредитний ліміт 500 грн», а Умови та правила надання банківських послуг, Умови кредитування «Универсальная, 55 дней льготного периода» вона не підписувала. Вказує, що у анкеті-заяві її підпис знаходиться лише в графі «я бажаю оформити на своє ім`я», де погоджено лише суму «бажаного кредитного ліміту», валюту, послугу та вид картки, в кінці анкети-заяви проставлений лише підпис спеціаліста Банку, будь-які інші погодження відсутні, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані їй Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги з Тарифів та з Умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з нею кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій виявила бажання, в тому числі, і на отримання кредитних коштів та підтвердила, що вона ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку. У вказаній заяві відповідачка виразила згоду та власним підписом підтвердила отримання платіжної картки «Кредитка «Універсальна» та ПІНу до неї, а також вказала бажану суму кредитного ліміту для встановлення на платіжну картку в розмірі 500 грн, погодила розмір процентної ставки за користування кредитними коштами на рівні 3% в місяць (36% річних). Позивач зазначає, що після підписання вказаної вище заяви 01.10.2008 відповідачці була видана кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , про що вказано безпосередньо у власноручно підписаній нею заяві, а також в цей же день ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В подальшому відповідачці перевипускалися кредитні картки з новим строком дії, остання з яких мала строк дії до останнього дня листопада 2017 року (відображення на картці 11/17). Вказує, що факт отримання кредитних карток відповідачкою не заперечуються. Інформація про розмір встановленого кредитного ліміту на картку відповідачки та його зміна, а також фактичне користування відповідачем кредитними коштами з використанням отриманих кредитних карток підтверджується випискою про рух грошових коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 . Позивачем до даного відзиву на апеляційну скаргу додано розрахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням письмово погодженого розміру процентної ставки на рівні 3% в місяць (36% річних). Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов Банку в повному обсязі, суд першої інстанції, виходив з того, що між Банком та відповідачкою було укладено договір про надання банківських послуг, який складається із підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів банку; уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідачка ОСОБА_1 порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості. Однак повністю погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Судом у справі встановлено, що 01.10.2008 ОСОБА_1 було укладено з позивачем договір про надання банківських послуг шляхом підписання та подання відповідачкою заяви № SAMDN50010001335157, в якій, заповнивши розділи щодо її паспортних даних, місця проживання, сімейного стану, освіти та роду занять, вона вказала, що просить відкрити рахунок і надати перераховані нижче послуги (а.с. 9). У розділі «Виявляю бажання оформити на своє ім`я кредитку» проставлено відмітки у графах «кредитка «Універсальна», «55 днів пільгового періоду», у графах «зазначте бажаний кредитний ліміт» та «вибір валюти» вказано - 500 грн, у графі «кредитну картку та ПІН отримав» проставлено дату 01.10.2008 та підпис відповідачки. У тексті вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом вона підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування у ПриватБанку, а також його місцезнаходження. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, у зв`язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов`язалася сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову. У розділі «Банківські послуги проставлено відмітки у графах ««кредитка «Універсальна», «55 днів пільгового періоду», у графах «кредитний ліміт у сумі» та «вибір валюти» вказано - 500 грн, базова процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. У розділі «Відмітки Банку» зазначено, що правильність і достовірність відомостей перевірені посадовими особами банку, ідентифікація клієнта проведена згідно з Порядком ідентифікації клієнта під час відкриття рахунків і випуску платіжних карт, зазначено посади працівників Банку та проставлено підписи. У графі «номер картки» зазначено « НОМЕР_1 ». До позову Банком додано підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій, серед іншого, визначені базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок непогашеної заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) в розмірі 1,9%, розміри пені, штрафів та комісій, наведені приклади використання кредитних коштів, в тому числі на кредитці «Універсальна 55 днів пільгового періоду», а також зазначено, що відповідачка з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена (а.с. 10). Згідно зазначених у довідці умов кредитування штраф за порушення строків оплати по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів становить 250 грн + 5% від суми позову. Також Банком додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, ресурс: архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 12-26), які відповідачкою не підписані. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та неустойкою. Позивач, обґрунтовуючи позов в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 01.10.2008, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. Оцінюючи доводи позивача про те, що з моменту підписання відповідачем заяви між ним та Банком був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору, колегія суддів вважає за необхідне дотриматися правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, ухваленого в аналогічних правовідносинах, зміст якого зводиться до того, що роздруківка Умов та Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), та, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Підстав відступити від цього правового висновку під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила. Враховуючи вищевикладене, висновки районного суду про те, що укладений між Банком та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг, крім іншого, складають також Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua., є необґрунтованими. Разом з тим, як зазначалось вище, 01.10.2008 відповідачка підписала анкету-заяву, де виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку, визначила її вид та вказала бажаний кредитний ліміт, про що проставила свій підпис, у розділі «Банківські послуги» сторони погодили вид кредитної картки, кредитний ліміт та базову процентну ставку за ним (3% на місяць на залишок заборгованості). Крім того, в анкеті заяві наявні відмітки, що в цей же день 01.10.2008 ОСОБА_1 отримала кредитну картку та ПІН, у розділі «Відмітки банку» містяться підписи спеціалістів Банку та вказано номер виданої картки № НОМЕР_1 . Також, 01.10.2008 відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій, серед іншого, визначені розміри пені, штрафів та комісій, наведені приклади використання кредитних коштів, в тому числі на кредитці «Універсальна 55 днів пільгового періоду», а також зазначено, що відповідачка з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена, тобто остання погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування. Згідно зазначених у довідці умов кредитування штраф за порушення строків оплати по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів становить 250 грн + 5% від суми позову. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання. Згідно довідки Банку ОСОБА_1 по договору про надання банківських послуг від 01.10.2008 були надані кредитні картки № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 12/11 року, № НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня 10/15 року та № НОМЕР_3 зі строком дії до останнього дня 11/17 року. Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримала кредитні картки та користувалась картковим рахунком, що також підтверджується наявною у справі випискою по рахунку відповідачки, за змістом якої є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, а також здійснення операцій через Приват 24 тощо, зокрема, було встановлено регулярний платіж на поповнення мобільного телефону відповідачки, вказаного нею у анкеті-заяві (а.с. 96-102). За встановлених обставин, підтверджених належними, допустимими та достовірними доказами, наявними у матеріалах справи, колегія суддів не бере до уваги доводи заявниці про те, що у анкеті-заяві її підпис знаходиться лише в графі «я бажаю оформити на своє ім`я», де погоджено лише суму «бажаного кредитного ліміту», валюту, послугу та вид картки, в кінці анкети-заяви проставлений лише підпис спеціаліста Банку. 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Банком до суду апеляційної інстанції надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 01.10.2008 станом на 01.08.2018, за яким, виходячи з погодженої сторонами у договорі базової процентної ставки в розмірі 3 % (36% річних), загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 1 038,71 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками становить 1 666,59 грн, штрафи - фіксована частина в сумі 250 грн та процентна складова (5%) в сумі 135,26 грн, а разом 3 090,56 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи остання кредитна картка № НОМЕР_3 була надана відповідачці зі строком дії до останнього дня 11/17 року, тобто до 30.11.2017, а розрахунок спірної заборгованості здійснено Банком до 01.08.2018, тобто з урахуванням періоду після закінчення строку дії виданої ОСОБА_1 кредитної картки. Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з наданого Банком розрахунку з урахуванням строку закінчення дії кредитної картки, загальна сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з відповідачки складає 1 847,96 грн, з яких: 1 038,71 грн -тіло кредиту; 483,16 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими станом на 30.11.2017; 250 грн - штраф фіксована частина; 76,09 грн - процентна складова (5%). На зазначені вище обставини справи суд першої інстанції не звернув уваги, не встановив дійсних обставин справи, що потягло ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України заочне рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Відповідно до п. 1, 8 ч. 2, 13 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» на суму 1 847,96 грн (1 847,96 грн від 21 233,57 грн становить 8,70%), у матеріалах справи наявні належні докази понесення позивачем витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (а.с. 34), з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 153,29 (1 762 грн х 8,70% :100%) за розгляд справи судом першої інстанції. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на суму 19 385,61 грн (19 385,61 грн від 21 233,57 грн становить 91,30%), у матеріалах справи наявні належні докази понесення відповідачкою витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с. 145), то відповідно з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 413,06 грн (2 643 грн х 91,30% : 100%) за апеляційний розгляд справи. Як убачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції надавалась адвокатом Переверзєвим О.О. на підставі та відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правничої допомоги від 15.03.2020 (а.с. 143-144, 147-151). Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 18.03.2020 ОСОБА_1 було сплачено адвокату Переверзєву О.О. гонорар у сумі 3 000 грн на підставі договору від 15.03.2020 та розрахунку від 18.03.2020 (а.с. 146). Сума гонорару відповідно до акту прийняття-передачі наданих послуг судових витрат (суми гонорару за надану правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 15.03.2020) від 18.03.2020 складається з витрат на консультацію з приводу спірних правовідносин, порядку подання апеляційної скарги в сумі 500 грн; вивчення судової практики Чернігівського апеляційного суду в сумі 500 грн; складання апеляційної скарги без зазначення суми цих витрат, а всього - зазначено 3 000 грн. Враховуючи принцип обґрунтованості та пропорційності, беручи до уваги складність даної справи, колегія суддів вважає за доцільне зменшити суму заявлених до відшкодування витрат адвоката Переверзєва О.О . та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 500 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) 1 847 (одну тисячу вісімсот сорок сім) грн 96 коп. заборгованості за кредитом та 153 (сто п`ятдесят три) грн 29 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 2 001 (дві тисячі одну) грн 25 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн 06 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи та 500 (п`ятсот) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а разом 2 913 (дві тисячі дев`ятсот тринадцять) грн 06 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: