Постанова 4824 № 363/4514/19

справа № 363/4514/19 головуючий у суді І інстанції Рудюк О.Д. провадження № 22-ц/824/11799/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 21 жовтня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 липня 2011 року у розмірі 119 949 грн., яка складається з наступного: 9 406 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 110 542 грн. 09 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом з 15 липня 2011 року по 28 вересня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року у задоволенніпозову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він надав суду копію заяви від 15 липня 2011 року, згідно з якою відповідач висловила свою згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Разом з анкетою-заявою відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначено базову відсоткову ставку, порядок нарахування пені, розмір штрафів. При укладенні кредитного договору сторони досягли усіх істотних умов договору та керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Позичальнику було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Кредитний ліміт у даному випадку неодноразово змінювався і даний факт відображено у виписці по рахунку відповідача. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц. Додана до апеляційної скарги виписка про рух коштів підтверджує встановлення кредитного ліміту та факт користування відповідачем коштами, а, отже, й отримання кредитної картки «Універсальна». Відповідач не довела відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином. У даній справі питання щодо строку позовної давності не вирішувалося, тому суд безпідставно застосував правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, яка не стосується справ з використання кредитних карт. Суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови договору, частково сплачуючи заборгованість, а, отже, визнала свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Кредитний договір між сторонами є дійсним, а тому підлягає виконанню. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 15 липня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 15 липня 2011 рокустаном на 31 серпня 2019 року, складає 119 949 грн., з яких: 9 406 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом, 110 542 грн. 09 коп. - заборгованість за процентами за період з 15 липня 2011 року по 28 вересня 2018 року (а.с.4). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 15 липня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за тілом кредиту та процентами за період з 15 липня 2011 року по 28 вересня 2018 року. Судом встановлено, що 15 липня 2011 рокуміж АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання містить особисті дані та підпис позичальника, однак, не містить будь-яких даних про суму кредитного ліміту та вид картки, який як зазначає позивач, отримав позичальник. Отже, позивачем не доведено надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Обґрунтовуючи позовні вимоги, у позовній заяві та в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що при укладенні договору сторони досягли усіх істотних умов договору та керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодилася з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить порядок нарахування відсотків. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником та який розмір заборгованості має позичальник перед банком. Однак, у зв`язку з відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві коштів у зазначеному позивачем розмірі, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої відповідачу суми відсотків не є можливим. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідач висловила свою згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Позичальник користувалася грошовими коштами, виконувала умови договору, частково сплачуючи заборгованість, а, отже, визнала свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Кредитний договір між сторонами є дійсним, а тому підлягає виконанню. Чинним законодавством на позивача покладено обов`язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. Факт використання коштів та часткове погашення заборгованості не свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала кошти у зазначеному позивачем розмірі та погодилася на нарахування відсотків у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві. Крім того, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц, в яких зазначено, що укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви відповідає вимогам ст. 633, 634 ЦК України. Підписуючи довідку про ознайомлення з умовами кредитування, відповідач погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та виписка за рахунком доводять факт отримання відповідачем кредитної картки та її використання. Факт виконання кредитного договору може свідчити про визнання договірних відносин. Факт підписання анкети-заяви відповідачем не заперечується. Враховуючи висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві. Що стосується довідки про умови кредитування та виписки за рахунком, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. На момент подачі позовної заяви виписка по картковому рахунку та довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду були наявні у позивача, однак, він не подав їх до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не навів об`єктивних причин, які перешкодили йому подати зазначені докази у встановлений законом строк. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Крім того, до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», а додана до апеляційної скарги довідка про умови кредитування стосується платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції що відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 21 жовтня 2020 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.