Постанова 4819 № 664/2315/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року м. Херсон справа № 664/2315/20 провадження № 22-ц/819/948/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарАвтонагова Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2021 року у складі судді Никифорова Є.О у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2008 року відповідач підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Посилаючись на те, що банк свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.11.2008 року станом на 15.06.2020 року в розмірі 42473,52 грн., із яких: 32 170,64 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 303,88 грн заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.11.2008 року станом на 15.06.2020 року в сумі 22 059,62 грн. У задоволенні решти позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1091,72 грн. В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні заявлених вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а в решті залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилається на те, що 08.11.2008 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач згоден з тим, що анкета-заява разом з Пам?яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Також, ОСОБА_1 була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 3 %, розмір щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушені термінів платежів по будь-якому з грошових зобов?язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500 грн +5% від суми заборгованість по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій). Тобто, сторонами при укладені Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Також зазначив, що виписка по картковому рахунку яка міститься в матеріалах справи є первинним документом, що обґрунтовує посиланням на Положення про організація операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 №

254. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апелянта не визнав, рішення суду просить залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з наданим банком розрахунком суми заборгованості, оскільки відсутнє будь-яке обґрунтування списання з 01.04.2019 року по 01.06.2020 року заборгованості в сумі 20413,90 грн., оскільки в заяві позичальника не зазначено відсоткової ставки, строку надання кредиту. Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна з огляду на наступне. Судом встановлено, що 08 листопада 2008 року відповідач підписав заяву б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що він ознайомлений із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними. Підписана Анкета-заява містить розмір встановленого банком на платіжну кредитну картку кредитного ліміту у розмірі 100 грн. Крім того, в анкеті-заяві сторони погодили базову процентну ставку по кредитному ліміту в розмірі 3 % на місяць. До позову банк долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Ця довідка підписана ОСОБА_1 в ній зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 3,0 % на місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році). Розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітний період) визначений у розмірі 7% заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, слідуючого за звітним. Згідно довідки було надано наступні кредитні картки: 10.11.2008 року картку № НОМЕР_1 із терміном дії до травня 2009 року, 07.03.2014 року № НОМЕР_2 терміном дії до липня 2017 року, 16.03.2018 року картку № НОМЕР_3 із терміном дії до жовтня 2021 року, 04.05.2018 року картку № НОМЕР_4 із терміном дії до листопада 2021 року. В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта зазначено про збільшення кредитного ліміту на рівні 15 000 грн. Згідно розрахунку долученого банком станом на 15 червня 2021 року становить 42 473,52 грн, із яких: 32 170,64 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32 170,64 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 303,88 грн заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 листопада 2008 року посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк». При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанку», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також варто зазначити, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08 листопада 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 07 вересня 2020 року ), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2020 року в справі № 658/4229/18 (провадження № 61-9102св19). Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.11.2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс

19. Крім того, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог щодо стягнення заборгованості по процентам, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на заяву позичальника та довідку про умови кредитування від 08.11.2008 року, яка підписана відповідачем, та надав розрахунки заборгованості за договором від 08.11.2008 року. Як в заяві позичальника. Так і в довідці про умови кредитування від 08.11.2008 року з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3,0%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Зазначені заяву та довідку про умови кредитування від 08.11.2008 року, яка підписана позичальником, а також інші надані банком докази видачі та користування кредитними коштами, відповідачем не спростовано. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував той факт, що йому було дійсно видано кредитні кошти, у відзиві на позовну заяву ним визнавався базовий розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. Також відповідач зазначав, що він користувався коштами банку у межах встановленого кредитного ліміту на кредитну картку строк дії якої закінчився 31.05.2009 року. Станом на 01.06.2009 року залишок простроченої заборгованості становив 93,60 грн., нарахованих процентів на прострочену заборгованість 5,43 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками 11,97 грн. Вказана заборгованість була повністю сплачена і станом на 01.09.2009 року повністю погашена. Станом на 31.05.2015 року сума заборгованості складала 1201,36 грн., яка перейшла в «Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 08.11.2008 року» за період з 01.06.2015 по 30.09.2019 року і була сплачена ним у повному обсязі 11.06.2015 року. Після цього жодних коштів від банку він не отримував до часу, коли позивачем 07.03.2014 року було видано наступну кредитну зі строком дії до 07/17, тобто до 31 липня 2017 року та встановлено кредитний ліміт у розмірі 1700,00 грн. Вказаними коштами у межах встановленого кредитного ліміту користувався, але вчасно сплачував заборгованість за кредитом і станом на 31.07.2017 року - дату закінчення строку дії вказаної кредитної картки не мав будь-якої заборгованості перед позивачем, що підтверджується наданим банком розрахунком. Наступну кредитну картку було видано банком 16.03.2018 року зі строком дії до 10/21, тобто до 31 жовтня 2021 року. На вказану картку будь-який кредитний ліміт не встановлювався з дня її видачі, в той час, як ним на цю картку в день її видачі було покладено власну готівку у сумі 2000,00 грн., 29.03.2018 року 700,00 грн., якою відповідач розраховувався через термінали за різні побутові придбання до часу її втрати 02.05.2018 року. Таким чином за вказаною кредитною карткою, як і за виданими раніше, відповідачем не здійснювалися операції по користуванню кредитними коштами банку. Відповідно, не могла виникнути ні поточна, ні тим більше прострочена заборгованість. Після її втрати замість неї 04.05.2018 року банк видав іншу кредитну картку зі строком дії до 11/21, тобто до 30 листопада 2021 року та встановленим 04.05.2018 року кредитним лімітом в розмірі 500,00 грн., який в подальшому змінювався до максимального розміру 15000,00 грн., а 16.05.2019 року був анульований банком до нульового значення. Позовні вимоги відповідач визнав частково, та зазначив, що він не лише користувався кредитними коштами, а й вносив значні платежі на погашення заборгованості за кредитом. При цьому позичальник визнає, що ним було поповнено вказаний картрахунок для погашення заборгованості за кредитом наступними сумами: 25.05.18 - 1225,00 грн.; 12.06.18 -3900,00 грн.; 21.08.18 -4975,00 грн.; 22.09.18- 4100,00 грн.; 09.11.18 -7585,00 грн.; 10.12.18 -1493,00 грн.; 09.07.19 -4400,00 грн.; 09.08.19- 4975,00 грн., 24.08.19- 4975,00 грн.; 24.09.19- 4975,00 грн., 24.10.19 -1095,00 грн., а всього внесено 43698,00 грн. Посилання ОСОБА_1 на те, що банк безпідставно списав відсотки за використання кредитним лімітом: 01.04.19- 920,73 грн.; 01.05.19- 638,37 грн.; 01.06.19 -1602,69 грн.; 01.07.19 -1892,41 грн.; 01.08.19 -1334,00 грн.; 01.09.19 -999,15 грн.; 01.10.19 -816,36 грн.; 01.11.19- 884,19 грн.; 01.12.19 -992,47 грн.; 01.01.20 -2283,89 грн.; 01.02.20 -2354,14 грн.; 01.03.20- 2202,26 грн.; 01.04.20 -1177,07 грн.; 01.05.20 -1139,10 грн.; 01.06.20 -1177,07 грн., всього за вказаний період було списано на неіснуючий борг суму, що становить 20413,90 грн., належними та допустимим доказами не підтверджено, наведений банком розрахунок та виписку по рахунку ним не спростовано. Тому суд, прийнявши позицію відповідача, та зменшивши розмір загальної заборгованості на 20413,90 грн. дійшов хибного висновку про те, що відсутнє будь-яке обґрунтування списання з відповідача з 01.04.2019 року по 01.06.2020 року, на погашення боргу коштів неіснуючої заборгованості по кредитній карті, строк дії якої закінчився 31.05.2009 року, оскільки згідно наданих розрахунків банку, які у передбачений законом спосіб не спростовані, спірні суми списувалися на погашення відсотків за користування кредитним лімітом. Крім того, посилання суду на те, що сторонами не визначений розмір процентної стави є безпідставним та спростовується наданими банком доказами та поясненнями позичальника. З огляду на наведене заявлені банком вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам підлягають задоволенню. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, рішення суду в частині відмови у стягненні заявлених вимог на суму 20 413,90 грн. підлягає скасуванню, це ж рішення в частині стягнення кредитної заборгованості слід змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.11.2008 року станом на 15.06.2020 року з 22 059,62 грн до 42 473,52 грн, судовий збір сплачений при подачі позовної заяви з 1091,72 грн до 2102 грн відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України. Також відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при подачі апеляційної скарги до суд апеляційної інстанції у розмірі 3153 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376.382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» скасувати. Це ж рішення суду в частині стягнення кредитної заборгованості змінити, збільшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованості за кредитним договором № б/н від 08 листопада 2008 року станом на 15 червня 2020 року з 22 059,62 грн до 42 473,52 грн, судовий збір сплачений при подачі позовної заяви з 1091,72 грн до 2102 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 3153 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.Г.Чорна Судді: Л.В.Пузанова І.В.Склярська Повний текст постанови складено 16 вересня 2021 року Суддя Т.Г. Чорна