Постанова 4824 № 369/15316/19

справа № 369/15316/19 головуючий у суді І інстанції Пінкевич Н.С. провадження № 22-ц/824/10476/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 03 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 січня 2014 року у розмірі 18 714 грн. 14 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 27 січня 2014 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і відповідач дає право банку у будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач не виконує належним чином зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що 26 лютого 2018 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, яка в подальшому перевипускалася. Цього ж дня відповідач підписав довідку про умови кредитування, в якій зазначено процентну ставку, штраф. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Підписання відповідачем довідки про умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування. На картку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн. Перевищення встановленого кредитного ліміту за карткою відповідача сталася через те, що він до перевищення кредитного ліміту скористався послугою «Оплата частинами», згідно з умовами якої відповідач, придбавши товар за допомогою кредитної картки, повинен щомісячно сплачувати вартість придбаного товару, доручаючи банку списувати кошти щомісячно з кредитної картки, в разі невнесення відповідачем щомісячного платежу понад кредитного ліміту. При цьому, будь-які додаткові договори між сторонами не оформлюються. Оскільки відповідач скористався послугою «Оплата частинами» до перевищення кредитного ліміту та після цього не здійснював внесення грошових коштів на погашення заборгованості понад кредитного ліміту, щомісячні списання грошових коштів продовжувалися до повного розрахунку за товар. Внаслідок таких дій відповідача встановлений кредитний ліміт за карткою був перевищений. Суд помилково вважав про відсутність у позивача права на стягнення простроченого кредиту. Застосування до спірних правовідносин постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) не може мати місце, оскільки у ній відповідачі заперечували проти факту ознайомлення їх з тією редакцією Витягу Умов та правил, що були долучені до матеріалів справи. У даній справі відповідач не надав суду жодних заперечень з цього приводу. Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у задоволенні позову. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 27 січня 2014 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.9). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 27 січня 2014 рокустаном на 15 липня 2019 року складає 18 714 грн. 14 коп., яка складається з наступного: - 11 476 грн. 40 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 5 292 грн. 05 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 578 грн. 35 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 867 грн. 34 коп. - штраф (процентна складова) (а.с.8). Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та з урахуванням висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що 27 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач просить стягнути на його користь заборгованість по тілу кредиту, по прострочену тілу кредиту, заборгованість за відсотками, а також штрафи. Судом встановлено, що 27 січня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача частину заборгованості по тілу кредиту, не дивлячись на те, що підписана позичальником анкета-заява не містить розміру бажаного кредитного ліміту, а також у заяві не зазначено, яку картку виявив бажання отримати відповідач. Проте, ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а, відтак, підстави для його перегляду в цій частині відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. АТ КБ «Приватбанк» вважає, що суд безпідставно не стягнув на його користь відсотки та штрафи. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, а, отже, застосування Умов та Правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить розмір базової процентної ставки у місяць, порядок нарахування штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником. Однак, у зв`язку з відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, а також неможливістю встановити який вид картки виявив бажання отримати відповідач, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом. Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого ОСОБА_1 кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми процентів та штрафів відповідачу не є можливим. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач вказує на те, що підписання відповідачем довідки про умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування. У той же час, під час розгляду справи у суді першої інстанції АТ КБ «Приватбанк» не надав суду вказану довідку. В апеляційній скарзі позивач просив прийняти довідку як новий доказ при розгляді справи в апеляційному суді. Однак, ухвалою апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у задоволенні клопотання банку було відмовлено. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у зазначеній справі висновок був зроблений за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Однак, в даному випадку саме на позивача покладено обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме погодження між ним та позичальником усіх істотних умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості. За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення відсотків та штрафів по суті відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядалося. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судове рішення складено 03 вересня 2020 року. Судді Фінагеєв В.О. Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.