Постанова Харківський апеляційний суд № 643/16457/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 травня 2021 року м. Харків Справа № 643/16457/19 Провадження №22-ц/818/100/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., Учасники справи : Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 4 грудня 2019 року, постановлене суддею Афанасьєвим В.О., у цивільній справі за позовом про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 126357,37 грн. за кредитним договором №б/н від 15 жовтня 2011 року, яка станом на 31 липня 2019 року складалася з: 1947,24 грн. - заборгованість за кредитом; 124410,13 - загальний залишок заборгованості за відсотками за період з 15.10.2011 по 30.12.2018; також просив стягнути судові витрати у розмірі 1921 грн. Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного 15 жовтня 2011 року договору № б/н відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк та довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого станом на 31 липня 2019 року виникла вказана заборгованість у сумі 126357,37 грн. Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Згідно вказаних «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт надає свою згоду на можливість прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку в односторонньому порядку. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1947 гривень 24 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 60 гривень 13 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.Таким чином, вимоги позивача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1947,24 грн. При цьому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15.10.2011 у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення суду просив залишити без змін, вирішивши питання про судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним дослідженням доказів та обставин справи, що мають значення для її вирішення. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не було враховано довідку про умови кредитування, яка була особисто підписана відповідачем, а також розрахунок заборгованості відповідно до якого відповідач протягом 2013-2015 років частково здійснював оплату за кредитом. Вказує, що суд лише посилався на судову практику та не зробив аналіз правовідносин обставин справи, при цьому вважає посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 безпідставним та бездоказовим. Звертає увагу, що у даній справі договір відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, так не оспорювалося і укладення кредитного договору, що свідчить про погодження відповідача з його умовами. Вважає, що відсутність підпису відповідача на Тарифах та Умовах не свідчить про не укладення договору, крім того, лише посилання на не ознайомлення з Умовами не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Також, позивач не погоджується з висновком суду про необізнаність відповідача щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитом, що стало підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки ОСОБА_1 особисто підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначена відсоткова ставка за користування кредитом 2,5%, та анкету-заяву, у якій висловлено її згоду на укладення договору, отримання кредитної картки «Універсальна» та ознайомлення і погодження із складовими договору. Отже, при укладенні договору між сторонами було досягнуто усі істотні його умови, відповідач користувався кредитними коштами та не спростував розрахунок позивача. У письмових поясненнях позивач АТ КБ «Приватбанк» звертає увагу суду на підписану відповідачем довідку про умови кредитування, яка містить інформацію про базову відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, порядок нарахування пені, розмір штрафів, тобто всі істотні умови договору. Одна картка видана відповідачу строком дії до 09/15, тобто всі розрахунки здійснені банком в межах строку кредитування. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Зазначає вірний розмір заборгованості за процентами в межах строку кредитування з врахуванням встановленої процентної ставки, який за період з 15.10.2011 по 30.09.2015 складає 1303,72 грн. (671,53 грн. Станом на 31.08.2014 та 632,19 за вказаний період). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині залишених без задоволення позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням пояснень наданих до суду апеляційної інстанції з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 15 жовтня 2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 7). В анкеті-заяві зазначені паспортні та анкетні дані відповідача. Зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначила, що виявила бажання оформити на своє ім`я платіжну картку «Кредитка «Універсальна». Також відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», за умовами якої базова відсоткова ставка за користування кредитом становить 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів становить 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступним за звітним, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості. За наданим позивачем розрахунком станом на 30 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становить - 126357,37 грн, з яких: 1947,24 грн - заборгованість за тілом кредиту, 124410,13 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. З виписки по картковим рахункам вбачається, що позичальник ОСОБА_2 користувалась кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо їх повернення (а.с. 19-30). За наданим позивачем розрахунком станом на 27.04.2020 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 17 380,41 грн, а саме: 11 330,58 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 746,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500 грн - штраф (фіксована частина), 803,83 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 18). До копії договору позивач додав копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення процентів, суд першої інстанції вважав, що їх стягнення між сторонами не погоджено. Колегія суддів не може погодитись з даними висновками суду першої інстанції з таких підстав. Судом встановлено, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві від 15 жовтня 2011 року, не визначено розміру та підстав стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання. До анкети-заяви позивач долучив довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 15 жовтня 2011 року (а.с.8), яка підписана позичальником, відповідачем, й цей факт не спростований. У цій довідці зазначено, зокрема, базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (2,5%), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн., до 25 числа місяця наступного за звітним), розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін. У позовній заяві позивач зазначив, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в розрахунку доданому до позовної заяви позивач зазначив, що залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 1947,24 грн, в анкеті-заяві, підписаній відповідачем не зазначено бажану суму кредитного ліміту. З виписки по картковим рахункам вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо їх повернення. Тобто, між сторонами виникли договірні зобов`язання, які передбачають не тільки повернення тіла кредиту, але й сплати відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не спростовано і не подано доказів на спростування зазначених обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредиту. Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки матеріалами справи не спростовано отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, з відповідача підлягають стягненню й проценти у передбаченому у підписаній нею довідці про умови кредитування розмірі. З матеріалів справи вбачається, що строк дії виданої відповідачу картки до 09/15, позивач у поясненнях до апеляційної скарги просить стягнути заборгованість за процентами станом на 30 вересня 2015 року. З урахуванням підстав позову та викладених вище мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в межах строку кредитування, що зазначена та розрахована позивачем у поясненнях до апеляційної скарги, а саме у розмірі 1303,72 грн. Враховуючи наведене, заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 4 грудня 2019 року підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за відсотками за період з 15.10.2011 по 30.09.2015 у розмірі 1303,72 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю/або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Розподіл судових витрат слід здійснити в порядку ст.141 ЦПК України, стягнувши з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 2881,50 грн. Згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 4 грудня 2019 року - скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове. Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за період з 15 жовтня 2011 року по 30 вересня 2015 року - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за відсотками за період з 15 жовтня 2011 року по 30 вересня 2015 року в сумі 1303 (одна тисяча триста три) гривень 72 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривні 50 копійок. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених вп.2.ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова