Постанова 4807 № 311/4293/18

Дата документу 09.01.2020 Справа № 311/4293/18 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 311/4293/18Головуючий у 1-й інстанції Пушкарьова С.П. Пр. № 22-ц/807/79/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Подліянової Г.С., Кримської О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-4), в якому просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором б/н від 19.07.2010 року станом на 13.11.2018 року у розмірі 23918,78 грн., яка складається з: 2811,16 грн. - тіла кредиту; 1699,67 грн. - відсотків за користуванням кредитом; 17792,77 грн. - пені, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1115,18 грн. - штраф (процентна складова), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1762,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Пушкарьову С.П. (а.с. 36). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 39) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року (а.с. 45-47) позов Банку у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 22303,60 грн. і витрати по сплаті судового збору в розмірі 1643,06 грн., а всього - 23946,66 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Банк із вищезазначеним заочним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 липня 2019 року (а.с. 108) заяву ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі (а.с.51-58) залишено без задоволення. Додатковим судовим рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 01 серпня 2019 року (а.с. 113) вказано в резолютивній частині вищезазначеної ухвали від 04 липня 2019 року у даній справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору, що справляється за перегляд заочного рішення, у розмірі 384,20 грн. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 119-126) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Банка у повному обсязі. Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі. Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 «Про переведення суддів» судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 139). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 132). В автоматизованому порядку суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 143-144). Банк подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с.145-155). Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с.157). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів). Крім того, у період з 11.11.2019 року по 19.11.2019 року включно суддя - доповідач перебувала у щорічній відпустці (а.с. 159), у період з 29.12.2019 року по 01.01.2020 року та з 04.01.2020 року по 07.01.2020 року включно мали місце святкові та вихідні дні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку частково при вищевикладених обставинах, керувався Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 526, 527, 530, 549-552, 599, 610-617, 623, 625, 626, 628, 629, 631, 638, 651, 1046-1055 ЦК України, ст.ст. 12, 19, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 274, 280-289, 352, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього лише в частині його задоволення. Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 19.07.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 3000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 9). 19.07.2010 р. - ОСОБА_1 отримала кредитну картку та ПІН-код. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві, копії яких є у матеріалах справи (а.с. 10-25), та надала ксерокопію паспорта (а.с. 26). Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, але ОСОБА_1 своїх зобов`язань відповідно до кредитного договору не виконувала. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ч. 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7. Відповідно до положень Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг». Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані їй для ознайомлення у письмовій формі. За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку відповідачці надано здійснювати дистанційне обслуговування (п. 1.1.1.25 Договору - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта та здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). АТ КБ «ПриватБанк» було надано відповідачці набір засобів доступу до картрахунку через віддалені канали обслуговування та до пристроїв самообслуговування, через які клієнтом можуть проводитися банківські операції по картрахунку згідно п.п. 1.1.1.82, 1.1.1.96 Договору. Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для АТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Згідно п.п. 1.1.6.1. 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни, шляхом використання різних каналів зв`язку. Станом на 13.11.2018 року у відповідачки виникла заборгованість в сумі 23918,78 грн., яка складається з: 2811,16 грн. - тіло кредиту; 1699,67 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 17792,77 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1115,18 грн. - штраф (процентна складова). Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 7-8). Таким чином, відповідачка порушує умови укладеного кредитного договору, оскільки, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Отже, суд першої інстанції вважав, що вина відповідачки у тому, що виникла вищевказана заборгованість перед позивачем, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Разом з тим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Пеня, як вид неустойки, нараховується у відсотках за несвоєчасно виконане зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно із ст. 61 Конституції України зазначено ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. В даному випадку, за одне й те саме порушення зобов`язання (порушення строків виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання зобов`язання) Банк накладає подвійну відповідальність одного виду. Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня - є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 року під час розгляду іншої аналогічної справи. Тому, суд першої інстанції вважав, що одночасно застосовувати і штраф, і пеню, у даному випадку, є неправомірним. Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав необхідним відмовити АТ КБ «Приватбанк» у частині позовних вимог щодо стягнення штрафів: штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 1115,18 грн. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Належні, достатні, достовірні та допустимі докази, відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України, на підтвердження своїх заперечень проти позову, якщо такі є, відповідачка суду не надала. Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об`єктивності, розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, укладеним 19.07.2010 р. між АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 , у сумі 22303,60 грн., що складається з: тіло кредиту - 2811,16 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1699,67 грн.; заборгованості по пені - 17792,77 грн. Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 1643,06 грн. (22303,60 грн. х 100 % /23918,78 грн. = 93,25; 1762 грн. х 93,25 % = 1643,06 грн.), згідно платіжного доручення, яке є у матеріалах справи, пропорційно задоволених позовних вимог. Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає не відповідає. У порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції у порушщегння вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному зясуванню обставин цієї справи. Має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. Апеляційним судом встановлено, що 19.07.2010 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Банку з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку. Відповідач засвідчила підписом (а.с. 9), що ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді, та висловила згоду, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.10) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.11-25). Згідно із наданим Банком розрахунком (а.с. 5-8), заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 19.07.2010 року станом на 13.11.2018 року становить розмірі 23918,78 грн. та складається з: 2811,16 грн. - тіла кредиту; 1699,67 грн. - відсотків за користуванням кредитом; 17792,77 грн. - пені, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1115,18 грн. - штраф (процентна складова), від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється. Однак, відповідно до ст. 207 ч. 2 ч. 1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ст. 633 ч.1 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ст. 1050 ч.1 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 19.07.2010 року (а.с.9) процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, , що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, які суд першої інстанції мав враховувати, а апеляційний суд враховує у цій справі на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування Банку, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі, відсутні. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні. Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції чи апеляційному суду довідки із підписом відповідача про ознайомлення останнього з Умовами та правилами надання послуг Банком (із зазначенням тарифів, відсоткової ставки процентів, розміру пені, штрафів тощо). При вищевикладених встановлених судом фактичних обставинах цієї справи, строк дії картки відповідача (довідка Банку а.с. 91) не впливає на правильність вирішення цієї справи судом. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд встановив, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З виписки по особовому рахунку відповідача (а.с. 74-87) апеляційним судом встановлено, що відповідач користувалась кредитними грошовими коштами, в тому числі, здійснювала платежі на повернення кредитних коштів. Банк у своєму позові у цій справі (а.с. 2-4) просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за тілом кредиту лише на загальну суму 2811,16 грн. В силу вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справу …в межах заявлених вимог. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ст. 367 ч. 6 ЦПК України). Таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку у цій справі підлягагала лише фактично отримана сума кредитних коштів 2811,16 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині спростування цієї суми ґрунтуються на припущеннях та є такими, що лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 2811,16 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 10, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги відповідача у цій справі при вищевикладених обставинах, з Банку на користь відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2125,28 грн. Розрахунок: -Банк має право на стягнення з відповідача у цій справі судового збору за подачу позову до суду першої інстанції пропорційно до суми задовлених позовних вимог у розмірі 207,09 грн. (розрахунок:судовий збір за подачу позву, сплачений Банком, у розмірі 1762,00 грн. (а.с. 1) * сума задовлених позовних вимог Банку 2811,16 грн./сума заявлених позовних вимог Банку 23918,78 грн.); -відповідач має право на стягнення з Банку судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2332,37 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу апеляційної скарги, сплачений відповідачем, у розмірі 2643,00 грн. (а.с.135) *сума позовних вимог Банку в яких відмовлено 21107,62 грн. (заявлені вимоги 23918,78 грн. - заодоволені вимоги 2811,16 грн.)/заявлені вимоги 23918,78 грн.); -звідси, з урахуванням вимог ст. 141 ч. 10 ЦПК України різниця судового збору на користь відповідача з Банку у цій справі складає 2125,28 грн. (розрахунок: 2332,37 грн. - 207,09 грн.). Керуючись ст. ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) 2811,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2125,28 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 09.01.2020 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кримська О.М.