Постанова 4807 № 334/4043/19

Дата документу 05.11.2021 Справа № 334/4043/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/4043/19Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М. Пр. № 22-ц/807/1935/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-6), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 14.06.2010 року станом на 02.05.2019 року у розмірі 38237,38 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 14834,36 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту - 9975,24 грн.; 00,00 - заборгованості за нарахованими відсотками; 10283,23 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 847,53 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1797,02 грн. - штраф (процентна складова), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1921,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Гнатюка О.М. (т.с. 1 а.с. 68). Ухвалою першої інстанції (т.с. 1 а.с. 109) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року (т.с. 1 а.с. 142-144) позов Банку у цій справі задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 14.06.2010 р. у розмірі 14834,36 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору у розмірі 745,26 грн. В задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині (задоволених позовних вимог Банку), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 207-211) просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 14834,36 грн., а також судового збору у сумі 745,26 грн., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 1 а.с. 217). Ухвалою апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 1 а.с. 236-237), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (т.с. 1 а.с. 238). Банк подав відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів). Крім того, суддя-доповідач перебувала у щорічній та додатковій відпустках (т.с. 1 а.с. 242, т.с. 2 а.с. 36). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що Банк, як позивач, із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Відповідач ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині задоволення позовних вимог Банку, а саме: стягнення з відповідача на користь Банку 14834,36 грн., а також судового збору у сумі 745,26 грн. Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частині задоволення позовних вимог Банку, а саме: стягнення з відповідача на користь Банку 14834,36 грн., а також судового збору у сумі 745,26 грн. У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц). Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов Банку у цій справі на суму 14834,36 грн. та судового збору пропорційно до цієї суми - 745,26 грн., керувався ст. ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 629, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, враховував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19) та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог Банку у цій частині. Апеляційний суд погоджується із таким висновкам суду першої інстанції, вважає їх правильним, а рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету - заяву № б/н від 14.06.2010 року (копія т.с. 1а.с. 85), відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. 21.05.2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Статут, копія т.с. 1 а.с. 106 зворот). До позову Банк додав витяг з Тарифів (т.с. 1 а.с. (85 а) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (т.с. 1 а.с. 86-99), які не містять підпису відповідача ОСОБА_1 про ознайомлення із ними. Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст наданих банком Умов і правил, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Також в розділі 1.1.1. Терміни і поняття зазначених Умов не надано визначення поняттям «тіло кредиту» й «прострочене тіло кредиту», та не наведено розбіжностей між даними поняттями. При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і стягнення в примусовому порядку з боржника отриманих та неповернутих коштів у розмірі 14834,36 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи заперечень сторони відповідача на позовну заяву Банку у цій справі у цій частині (т.с. 1 а.с. 121-124), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він вважає єдино вірною. Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував у цій справі правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19). Суд першої інстанції розглянув дану справу в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні. Відповідач ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову Банку у цій справі в частині його задоволення. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, є додані відповідачем ОСОБА_1 до його вищезазначеної апеляційної скарги: довідка про доходи відповідача (т.с. 1 а.с. 212, довідка МСЕК від 24.02.2020 року про наявність у відповідач 3 групи інвалідності на строк до 01.03.2022 року (т.с. 1 а.с. 213), витяг із протоколу ЛКК (т.с. 1 а.с. 214). Проте, цими доказами відповідача не спростовуються правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у рішенні в частині, яка є предметом апеляційного оскарження. І, навпаки, відповідачем ОСОБА_1 не надано апеляційному суду у цій справі належних та допустимих доказів у спростування факту, правильно встановленого судом першої інстанції у цій справі, а саме: отримання ним (відповідачем ОСОБА_1 ) у Банку та неповернення відповідачем на користь позивача коштів у вищезазначеному розмірі 14834,36 грн. (виписка Банку в частині видачі відповідачу ОСОБА_1 готівкових грошей, покупки ним продуктів у магазині, товару в аптеці, АЗС, видачі Банком готівки відповідачу у відділенні Банку, зняття відповідачем готівки у банкомату, поповнення відповідачем мобільного через Приват-24 тощо т.с. 1 а.с. 147-159 та довідка Банку про зміну кредитного ліміту за рахунком відповідача від 00,00 грн. до 18000,00 грн. т.с. 1 а.с. 159). Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи в частині, яка є предметом апеляційного оскарження. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 141 ч.1 ЦПК України, вирішив питання про розподіл судових витрат, у вигляді судового збору, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, в частині, яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі, - пропорційно до суми задоволених позовних вимог Банку (розрахунок: судовий збір, сплачений Банком за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції у розмірі 1921,00 грн. (т.с. 1 а.с.108) *сума задоволених судом першої інстанції позовних вимог Банку у розмірі 14834,36 грн./ сума заявлених Банком позовних вимог у цій справі у розмірі 38237,38 грн.). За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, або ж його зміни. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2020 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 05.11.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.