Постанова 4807 № 336/5179/18

Дата документу 09.03.2021 Справа № 336/5179/18 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/5179/18Головуючий у 1-й інстанції Дмитрюк О.В. Пр. № 22-ц/807/418/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31.01.2014 року станом на 12.08.2018 року у розмірі 31691,55 грн., яка складається з: 2762,11 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 1554,00 грн. відсотків за користування кредитом; 25390,13 грн. пені; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 1485,31 грн. штрафу (процентна складова), від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 1762,00 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дмитрюк О.В. (а.с. 37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 55) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року (а.с. 59-61) позов Банку у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 31.01.2014 р. в сумі 31691,55 грн. (тіло кредиту 2762,11 грн.; відсотки за користування кредитом 1554,00 грн.; пеня 25390,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процента складова) 1485,31 грн.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір в сумі 1762,00 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2020 року (а.с. 90) заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції у цій справі залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 93-96) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; судові витрати стягнути з позивача. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 98). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 24 грудня 2020 року (а.с. 105). Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 107). Банк, як позивач, подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 111-114). В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Проте, має місце відповідне навантаження судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 18 суддів замість 40 суддів за штатом). Крім того, розгляд цієї справи апеляційним судом не відбувався у період з 15.02.2021 року по 19.02.2021 року включно, оскільки суддя-доповідач проходила підготовку для підтримання кваліфікації суддів судової палати з розгляду цивільних справ в Національній школі суддів України. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення. Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог Банку у цій справі. Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 31.01.2014 р., згідно якої отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. При укладанні договору, сторони керувались ст. .634 ч.1 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не поінформує іншу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, через що станом на 12.08.2018 р. має заборгованість перед банком в сумі 31691,55 грн., з яких: тіло кредиту 2762,11 грн.; відсотки за користування кредитом 1554,00 грн.; пеня 25390,13 грн.; штраф (фіксована частина) 500,00 грн.; штраф (процента складова) 1485,31 грн. Банк нарахував відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на відповідному банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою). Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості станом на 12.08.2018 р., анкетою-заявою, умовами та правилами надання банківських послуг. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок отримання процентів за договором позики встановлюється договором. Ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені). За змістом ст. 549 ЦК України під пенею розуміється грошова сума, яку боржник має передати кредитору у випадку порушення боржником зобов`язання, що встановлюються у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. З наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов, пред`явлений Банку до ОСОБА_1 ґрунтується на вимогах діючого законодавства та підлягає у цій справі задоволенню. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає. Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи має місце у цій частині неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального прав, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч.6 ЦПК України. Так, в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131 цс19) є обов`язковим для врахування загальними судами у цій справі. Апеляційним судом встановлено, що анкета-заява відповідача від 31.01.2014 року (а.с. 7), на яку посилається Банк в обґрунтування свого позову у цій справі, є стандартним бланком, який не містить відомостей про розмір відсотків за користування кредитом, пені та штрафів. На підтвердження вказаних відомостей позивач посилається на витяг з Тарифів (а.с. 8) та «Умови та правила надання банківських послуг в Банку (а.с. 9-23). Однак, апеляційним судом встановлено, що надані позивачем Тарифи та Умови не містять підпису відповідача. Крім того, Банком не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Тарифи та Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Тарифи та Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах, розміру відсотків, пені та штрафів. А тому, відповідно, вказані Тарифи та Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 31.01.2014 року. Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Оскільки, Банком, як позивачем, не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, пені, а також штрафів, то в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором б/н від 31.01.2014 року станом на 12.08.2018 року, яка складається з: 1554,00 грн. відсотків за користування кредитом; 25390,13 грн. пені; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штрафу (фіксована частина), 1485,31 грн. штрафу (процентна складова), Банку у цій справі слід відмовити у повному обсязі. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), а також вимоги ч. 2 ст.530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність у цій справі правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника на користь Банку фактично отриманої суми кредитних коштів 2762,11 грн., яка стороною відповідача у цій справі належними, допустимими доказами не спростована. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції у цій справі є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням вимог ЦПК України. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку 2762,11 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити. Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 10, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 та позову Банку у цій справі лише частково при вищевикладених обставинах, -Банк, як позивач, має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 153,60 грн. (розрахунок: 1762,00 грн. судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції (а.с. 38) * сума задоволених позовних вимог 2762,11 грн. / сума заявлених позовних вимог 31691,55 грн.); -відповідач ОСОБА_1 має право на стягнення з Банку, як позивача, судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 2412,60 грн. (розрахунок: 2643,00 грн. - судовий збір за подачу апеляційної скарги (а.с. 103) * сума відмовлених позовних вимог Банку 28929,44 грн. (розрахунок: 31691,55 грн. - 2762,11 грн.)/ сума заявлених позовних вимог 31691,55 грн.; -2412,60 грн. - 153,60 грн. = 2259,10 грн. різниця судового збору з Банку на користь відповідача ОСОБА_1 , оскільки, в силу в силу вимог ст. 141 ч. 10 ЦПК України суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, у такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2018 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) 2762,11 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2259,10 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 09.03.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.