Постанова 4857 № 599/234/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 599/234/20 пров. № А/857/3057/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Макарика В.Я., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції на рішення Зборівського районного суду Тернопільської обл. від 24.02.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (суддя суду І інстанції: Чорна В.Г.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 24.02.2020р., м.Зборів Тернопільської обл., дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 24.02.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 28.01.2020р. позивач ОСОБА_1 (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії поліцейського патрульної поліції роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Тернопільській обл. сержанта поліції Гащина В.П. під час винесення постанови серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.121, ч.2 ст.36 КУпАП; скасувати постанову серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.1 ст.121, ч.2 ст.36 КУпАП (а.с.2-5). Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської обл. від 24.02.2020р. заявлений позов задоволено; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.1 ст.121, ч.2 ст.36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 425 грн., закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.29-31). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління патрульної поліції /УПП/ в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції /ДПП/, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.33-37). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що чинним законодавством передбачений безумовний обов`язок водія під час використання транспортного засобу в дорожньому русі мати при собі страховий поліс. При цьому, Правила дорожнього руху /ПДР/ є спеціальним актом, який регулює спірні правовідносини. Звідси, вимога поліцейського щодо пред`явлення для перевірки страхового полісу відповідає вимогам закону. Також наданим відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, що позивачу після зупинки автомобіля були роз`яснені причина зупинки, суть вчиненого правопорушення. Під час розгляду справи позивачем не вважав порушенням ПДР рух автомобіля з несправністю світлових приладів, а також на вимогу поліцейського відмовився пред`явити поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На місці розгляду справи здійснена перевірка страхування керованого позивачем автомобіля на сайті МТСБУ, однак по державному номерному знаку автомобіля поліс не виявлено. Водночас, представлена під час судового розгляду копія страхового полісу видана на автомобіль з іншим номерним знаком. Із порушенням вимог процесуального закону судом не було досліджено докази, що представлені відповідачем, не наведено мотивів їх неврахування судом. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.3 ст.268, ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 04.05.2020р. на адресу апеляційного суду надійшло повторне клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину (а.с.87). За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки будь-якого обґрунтування неможливості явки до суду позивача не наведено. Водночас, апеляційний суд неодноразово відкладав розгляд справи для забезпечення участі позивача в судовому засіданні, однак останнім не вжито будь-яких заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, не скеровано відзиву на апеляційну скаргу тощо (а.с.55-57, 74-77). При цьому, поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останніми не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи (в тому числі оглянувши представлені відеоматеріали) та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до постанови серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р., винесеної поліцейським роти № 2 батальйону УПП в Тернопільській обл. ДПП сержантом поліції Гащиним В.П., о 17 год. 35 хв. 19.01.2020р., на 33 км + 550 м автодороги М09 Тернопіль-Львів-Рава Руська, позивач ОСОБА_1 керував легковим автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , в якого в режимі ближнього світла поза межами населеного пункту у темну пору доби не горіла права фара; під час перевірки документів водій не пред`явив поліс цивільно-правової відповідальності для власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.3.1.4.3 (а) ПДР. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.10). В складеній постанові вказано серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося відеофіксація допущених порушень ПДР (нагрудний відеореєстратор ВО-00069). Також під час судового розгляду справи відповідачем долучено до матеріалів справи CD-диск з фрагментами відеозаписів з вказаного відеореєстратора (а.с.22). Із змісту заявленого позову слідує, що позивач наголошує на своїй неможливості виявлення несправності роботи зовнішнього освітлювального приладу під час руху автомобіля; непрацююча права фара в режимі ближнього світла не є перешкодою для подальшого руху автомобіля і не загрожує дорожньому руху. Також на підставі вимог ст.21.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» інспектор не мав повноважень для перевірки страхового полісу. Водночас, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився з порушеннями, оскільки позивачу не були роз`яснені його права; розгляд справи фактично не проводився в порядку ст.ст.278-280 КУпАП. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено того, що на момент винесення спірної постанови серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. поліцейським здійснювалося складання протоколу щодо порушення ПДР чи відбувалося оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоду, через що вимога поліцейського щодо пред`явлення страхового полісу була передчасною та суперечила закону. Також для встановлення вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, слід довести факт того, що позивач знав про наявність несправностей зовнішніх освітлювальних приладів, не вжив заходів для їх усунення. Оскільки позивач здійснював рух автомобіля в умовах достатньої освітленості проїзної частини, перед початком руху всі прилади зовнішнього освітлення автомобіля працювали, а тому виявити факт несправності він не об`єктивно міг. Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав. В частині представлення відповідачем належних доказів по справі колегія суддів зазначає про таке. Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші докази, які він покладає в підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП. Зокрема, обставини вчинення правопорушень зафіксовані на представленому відповідачем відеозаписі з нагрудного відеореєстратора (а.с.22). Належність таких доказів слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стосовно правильності оцінки наявних у справі доказів колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів КУпАП: ст.222 - органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. ст.258 - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч.4). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5). Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно п.10 розділу ІІІ вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно з ст.31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Оцінюючи вказаний доказ - відеозапис, колегія суддів вважає його належним і достатнім, оскільки наявність такого відображена в спірній постанові. Зафіксовані на відеозаписі обставини не викликають обґрунтованого сумніву в тому, що саме позивач ОСОБА_1 здійснював керування легковим автомобілем та спілкувався з інспектором поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Водночас, заперечень сторін щодо часу та місця здійснення запису, а також стосовно прив`язки до конкретної місцевості не поступило. В частині правомірності притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП колегія суддів враховує наступне. Згідно ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція цієї норми передбачає керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Перелік таких несправностей зовнішніх освітлювальних приладів наведений п.31.4.3 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р. Водночас, до таких несправностей не віднесено таку, як несправність лампи правої фари в режимі ближнього світла. Також в складеній постанові поліцейський покликався на п.31.4.3 «а» ПДР, відповідно до якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. При цьому, доказів невідповідності зовнішніх світлових приладів на керованому позивачем автомобілі вимогам його конструкції не представлено. Представлені відеоматеріали не фіксують факт несправності лампи правої фари в режимі ближнього світла керованого позивачем автомобіля, хоча наведена обставина не заперечується самим позивачем із застереженням щодо неможливості виявлення під час руху такої несправності. На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, оскільки розглядувані дії позивача не містять складу такого правопорушення. Стосовно правомірності притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 1 ст.31 цього Закону визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування. За правилами п.2 ч.1 ст.32 вказаного Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.35 наведеного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Згідно з п.2.1 ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). За приписами п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно фактичних обставин справи 19.01.2020р. після зупинки транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , його водієм ОСОБА_1 не було представлено інспектору поліції полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Наведені обставини стверджуються представленим відповідачем відеозаписом, згідно якого позивач не надав вищевказаний поліс. Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 не заперечує факту непред`явлення страхового полісу на вимогу працівника поліція, однак вважає, що в розглядуваному випадку така вимога поліцейського є незаконною, а відтак не підлягала до виконання. Між тим, в силу вищенаведених норм Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. В розглядуваному випадку підставою для зупинення автомобіля позивача слугував факт порушення ним вимог п.31.4.3 «а» ПДР; вказане порушення також відображено в спірній постанові серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. У зв`язку з тим, що дії позивача були помилково кваліфіковані відповідачем як вчинення правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП, тому таке порушення під час судового розгляду не було доведено. З цих підстав спірна постанова в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП визнана протиправною та скасована. Звідси, дії інспектора поліції щодо зупинки керованого позивачем автомобіля та його вимога пред`явлення водієм відповідних документів, в тому числі страхового полісу, ґрунтуються на вимогах закону. При цьому, факт неправильної кваліфікації дій позивача за наявності керування автомобілем із несправностями зовнішніх освітлювальних приладів в темну пору доби, не спростовує правильності зупинки поліцейським керованого позивачем автомобіля. В частині покликання на п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» колегія суддів виходить з того, що вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При цьому, цей Закон не визначає коло повноважень органів поліції щодо можливості перевірки відповідних документів. Конкуренція правових норм полягає у ситуації, коли на врегулювання одного і того ж аспекту суспільних відносин претендують одночасно дві або більше правові норми і, при цьому, вони за своїм змістом не суперечать одна одній. При конкуренції загальних та спеціальних норм йдеться про суперництво однорівневих правових норм по горизонталі. Спеціальні норми виявляють параметри дії та конкретизують зміст загальноправових положень. Вони приймаються з метою досягнення загальною нормою максимальної ефективності, врахування специфічних суспільних відносин, що нею регулюються. За таких обставин перевагу у застосуванні слід надати спеціальному акту - Закону України «Про Національну поліцію» та ПДР, які безпосередньо регулюють розглядувані відносини. Отже, матеріалами справи стверджується факт керування транспортним засобом позивачем, який не пред`явив (не мав при собі) для перевірки поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, через що в діях ОСОБА_1 є наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. При цьому, відсутність в спірній постанові покликання на конкретний пункт ПДР не спростовує її висновків в розглядуваній частині і не призводить до помилковості притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку. На дотримання цих вимог в оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем визначено норму закону, яка передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також представлена позивачем під час судового розгляду копія полісу АМ/9765963 від 15.03.2019р. стосується автомобіля з номерним знаком НОМЕР_2 , хоча позивач в розглядуваному випадку керував автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 (а.с.8, 9). Наведена неточність не була усунута позивачем станом на 19.01.2020р., в тому числі шляхом внесення відповідних виправлень, що призвело до негативного результату здійсненої поліцейським перевірки страхування керованого позивачем автомобіля на сайті МТСБУ по його номерному знаку. Стосовно доводів позивача щодо порядку порушення розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів адміністративної справи відповідачем були роз`яснені позивачу його права та обов`язки згідно вимог КУпАП, при цьому обґрунтованих та змістовних клопотань (в тому числі щодо використання права на правову допомогу) від нього не поступало. Водночас, позивачем не було долучено до постанови відповідача жодних письмових клопотань, зауважень та заяв; стосовно дій відповідача ним не подавалися будь-які скарги в органи Національної поліції або прокуратури. Щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно приписів п.2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні ч.1 ст.276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Проте, Законом України № 596-VII від 14.07.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.283 КУпАП. Додатково колегія суддів враховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. The United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, за наведених обставин колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що дійсно о 17 год. 35 хв. 19.01.2020р., на 33 км + 550 м автодороги М09 Тернопіль-Львів-Рава Руська, позивач ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , на законну вимогу поліцейського не пред`явив поліс цивільно-правової відповідальності для власників наземних транспортних засобів. На підставі наведеного, відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Під час судового розгляду встановлено протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.31.4.3 «а» ПДР у зв`язку із відсутністю в діях позивача ознак порушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. При цьому колегія суддів враховує, що визначене у спірній постанові стягнення у виді штрафу накладено відповідачем із урахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП, згідно яких якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Звідси, оскільки відповідачем притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності також за інше порушення, що передбачено ч.1 ст.126 КУпАП, застосована санкція відповідає приписам цієї статті, тому колегія суддів не убачає підстав для зміни чи скасування накладеного на позивача штрафу в розмірі 425 грн. Оскільки дії відповідача під час винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача фактично охоплюються вимогою про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, а тому додаткового вирішення не потребують, через що в цій частині заявлений позов також задоволенню не підлягає. Колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в у постановах від 25.09.2019р. у справі № 127/19283/17, від 18.10.2019р. у справі № 177/213/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Таким чином, заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати протиправною і скасувати постанову серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. ДПП сержантом поліції Гащиним В.П., в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, яке полягає в керуванні транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП (в частині керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється) на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення); решта позовних вимог задоволенню не підлягає. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської обл. від 24.02.2020р. в адміністративній справі № 599/234/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною і скасувати постанову серії ДП18 № 643200 від 19.01.2020р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейським роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській обл. ДПП сержантом поліції Гащиним Володимиром Петровичем, в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, яке полягає в керуванні транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП (в частині керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється) на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик Дата складення повного тексту судового рішення: 06.05.2020р.