Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 159/3673/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/3673/20 пров. № А/857/14628/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гудима Л. Я., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року (рішення ухвалено в м. Ковелі, головуючий суддя Лесик В.О., повний текст рішення складено та підписано без проголошення 06.10.2020) у справі № 159/3673/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою, у якій просив скасувати постанову серії ЕАМ №2829362 від 15.07.2020, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування позову зазначає, що Правил дорожнього руху не порушував, а дії поліцейського є неправомірними. Вказує, що після його зупинки працівниками поліції надав на їх вимогу всі необхідні документи в тому числі страховий поліс, роздрукований на папері з відповідним кодом, за яким можна перевірити наявність чинного полісу на офіційному сайті Моторно-Транспортного бюро України, проте на його вимогу перевірити наявність страхового полісу в централізованій базі даних поліцейський відмовився та притягнув його до відповідальності. Крім того, поліцейський не мав права вимагати у нього пред`явлення полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, оскільки він Правил дорожнього руху не порушував і не був учасником дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Київській області), яке вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач притягнув позивача до відповідальності в межах законодавства, так як позивач на вимогу працівника поліції не надав поліс обов`язкового страхування транспортного засобу. При цьому наголошує, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій щодо пред`явлення вказаного документу, більше того, відкрито та особисто висловлював, що таку вимогу працівника поліції виконувати не буде. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення. Позивач, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 15.07.2020 о 21год 00 хв, керуючи транспортним засобом марки «FORD FLEX», д.н.з. НОМЕР_1 на 51 км автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель перевозив вантаж та не пред`явив на вимогу поліцейського документи, зазначені в п. 2.1 ПДР, а саме: поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою серії ЕАМ № 2829362 від 15.07.2020 інспектор патрульної поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав штраф в сумі 425 гривень. Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні у справі докази в тому числі відеозапис не свідчать про допущене позивачем будь-яких порушень ПДР, а відтак у поліцейського не було законних підстав вимагати у водія пред`явлення полісу обов`язкового страхування транспортного засобу та притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. За змістом підпункту «а» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Підпунктом «ґ» пункту 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України). Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (відповідними підрозділами Національної поліції - пункт 21.2), на їх вимогу. Згідно з статтею 53 цього ж Закону посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, вказаними правовими нормами передбачено право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якому кореспондує обов`язок саме водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Частина перша статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП). Так як позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт непред`явлення позивачем на вимогу працівників патрульної поліції полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений вище автомобіль не заперечується позивачем. Проте, колегія суддів враховує, що із долученого відповідачем до матеріалів справи відеозапису поліцейського видно, що позивач просив поліцейського здійснити перевірку полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на місці в базі даних Моторно-Транспортного бюро України, однак останній в цьому відмовив із-за відсутності такої технічної можливості. Крім того, з цього відеозапису не видно вчинення позивачем порушення ПДР України, а тому у поліцейського не було законних підстав вимагати у водія пред`явлення полісу обов`язкового страхування транспортного засобу, а відповідно й притягувати його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, колегія суддів бере до уваги, що на вимогу позивача пояснити причину зупинки його транспортного засобу поліцейський відповів «перевірка кріплення вантажу», проте як вірно встановлено судом першої інстанції така перевірка не проводилась. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час встановлення адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови є правомірним та обґрунтованим. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (§ 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 04 січня 2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду