Постанова 4856 № 279/5868/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 279/5868/19 Головуючий у 1-й інстанції: Шульга О.М. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 25 березня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Охрімчук І.Г. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Заєць Євгенія Леонідовича на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патр про визнання протиправними дії та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в задоволеній частині -, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 10.11.2019 року капралом поліції Заєць Є.Л. складено постанову серії ЕАК №1728439 про визнання винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що на час зупинки він не мав поліса обов`язкового страхування транспортних засобів. З вказаною постановою він не погоджується, оскільки фактично його було безпідставно зупинено під час керування скутером на перехресті траси Київ-Варшава, Новоград-Волинськ-Овруч. На питання про причини зупинки капрал поліції зазначив, що мигає світло. Коли він даний факт спростував капрал вказав на те, що на скутері брудний номерний знак, що також не відповідало дійсності. Протокол на місці зупинки складено не було, незважаючи на його заперечення. Просить визнати дії капрала поліції Заєць Євгенія Леонідовича протиправними; скасувати постанову серії ЕАК №1728439 від 01.11.2019 року; винести окрему ухвалу щодо проходження позачергової атестації у зв`язку з ігноруванням вимог Законів України. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову капрала поліції Заєць Євгенія Леонідовича серії ЕАК №1728439 від 10.11.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ст.126 ч.1КУпАП. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Судом встановлено, що 10.11.2019 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕАК №1728459 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У постанові зазначено, що 10 листопада 2019 року о 08 год. 45 хв. на 160 км. автодороги Київ Ковель Ягодин, водій ОСОБА_1 , керував скутером МТ50QT-6 номерний знак НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив підпункт 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху (далі - ПДР України). Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1728439 від 10.11.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, рішення суду вважає помилковим, враховуючи таке. Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. Як встановлено судом, ОСОБА_1 доводячи безпідставність свого зупиненння працівником поліції під час керування скутером не заперечив факт непред`явлення страхового поліса для перевірки на вимогу працівника поліції. З оглянутого у судовому засіданні відеозапису, суд встановив, що позивач відмовився пред`являти страховий поліс, зазначивши, що його зупинено безпідставно, а тому він і не зобов"язаний пред`являти поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В позові, ОСОБА_1 на підтвердження законності своїх дій послався на положення п.21.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV (далі - Закон №1961-IV). Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно зі статтею 53 Закону №1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не враховано, що положеннями статті 53 Закону №1961-IV передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Суд не застосував вказані норми права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови Відповідача, яка прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства. Також, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача в частині визнання протиправними дій капрала поліції 1-го батальйону 1-ї роти Заєць Є.Л. щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього ( ОСОБА_1 ) на місці зупинки транспортного засобу, з огляду на наступне. За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. У відповідності до вимог ч.3 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється: 1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті; 2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. 3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення ч.4 ст.258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого ст.126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, відповідно до ст.258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке він посилається у позовній заяві, приймалось до внесення вищезазначених змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах. Вирішуючи спір у цій справі, колегія суддів встановила наявність вказаних у оскаржуваній постанові обставин, визнання позивачем факту вчинення правопорушення та дійшла висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Відповідачем доведено правомірність прийняття постанови від 10 листопада 2019 року серії ЄАК №1728439. Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами Відповідача щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Відповідно до ч.1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Заєць Євгенія Леонідовича задовольнити повністю. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Заєць Є.Л. про визнання протиправними дії та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в задоволеній частині - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 березня 2020 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Охрімчук І.Г. Смілянець Е. С.