Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/27581/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/27581/19 пров. № А/857/3469/20 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Заверухи О.Б., Качмара В.Я. за участі секретаря судового засідання Ратушної М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року (суддя - Вийванко О.М., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 в листопаді 2019 року звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив: визнати протиправними дії інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гречки А.Б. при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визнати протиправним та скасувати рішення інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гречки А.Б., прийняте у формі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 11.11.2019 серії НК №986379. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно та за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року у справі №607/27581/19 заявлений позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), поліцейський при її винесенні діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Крім того, наголошує, що доказами, долученими до матеріалів справи, встановлено, що позивачем не було пред`явлено діючого страхового полісу на місці розгляду адміністративної справи, по причині відсутності його у водія, з огляду на що відповідачем підставно складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 . Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 11.11.2019 о 20 год. 50 хв. в м. Тернополі по вул. Живова, керував автомобілем марки «Fabia Sedan 1.2», номерний знак НОМЕР_1 в темну пору доби, у якого не працювала права фара ближнього світла фар, та під час перевірки документів у водія був відсутній діючий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.1 (ґ) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). За цим фактом інспектором роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гречкою А.Б. винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першою статті 121 та частиною першою статті 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Позивач по справі заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення є незаконним та необґрунтованим. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з відсутністю достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а відтак постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак оскаржуване рішення не може бути залишене без змін, з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. За змістом підпункту «а» пункту 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу. Частиною першою статті 122 КУпАП (в редакції, чинній час виникнення спірних відносин) передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підпунктом «ґ» пункту 2.1 ПДР (в редакції, чинній час виникнення спірних відносин) встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України). Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (відповідними підрозділами Національної поліції - пункт 21.2), на їх вимогу. Згідно з статтею 53 цього ж Закону посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, вказаними правовими нормами передбачено право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якому кореспондує обов`язок саме водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Частина перша статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд апеляційної інстанції зауважує, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. За правилами частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Так, як позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень. Із долученого відповідачем до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається здійснення позивачем порушення ПДР України. На даному відеозаписі видно лише припаркований автомобіль позивача, та зафіксована процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення. Проте, даний відеозапис не містить доказів керування позивачем автомобілем марки «Fabia Sedan 1.2», номерний знак НОМЕР_1 в темну пору доби, у якого не працювала права фара ближнього світла фар. Відтак, у даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП не надав жодного доказу, який би підтверджував факт події адміністративного правопорушення, а лише посилався на безпосередні спостереження особи, яка уповноважена виносити постанову щодо підтвердження факту вчинення особою адміністративного правопорушення. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Наведений висновок щодо розглядуваної категорії справ узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17. Лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивача, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. У зв`язку із недоведеністю відповідачем порушення позивачем вимог ПДР, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП. Крім того, ще однією підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала відсутність діючого поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Із долученого відповідачем до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що на вимогу працівника міліції позивач пред`явив для перевірки страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, однак такий не був взятий інспектором поліції до уваги, оскільки у такого нібито закінчився термін дії. Проте, докази зафіксованої події пред`явлення позивачем страхового полісу, у якого закінчився термін дії, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу позивачем до матеріалів справи долучено копію поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО5934660, терміном дії від 17.08.2019 до 16.08.2020. Вказаний доказ, на думку апеляційного суду, свідчить на користь позивача та підтверджує його позицію у розглядуваному спорі. Щодо аргументів скаржника про несвоєчасне подання позивачем вищенаведеного доказу, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи встановлено, що вказаний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО5934660 був наданий ОСОБА_1 у відповідь на адвокатський запит, в тимчасове користування для пред`явлення у судовому засіданні, власником автомобіля марки «Fabia Sedan 1.2», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , лише 31.01.2020 та цього ж дня був долучений до матеріалів справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Проте суд першої інстанції лише скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення, не вирішивши питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що із змісту адміністративного позову ОСОБА_1 видно, що позивач заявляв також вимоги про визнання протиправними дій інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Гречки А.Б. при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Цих позовних вимог суд першої інстанції фактично не задовольнив, хоча у резолютивній частині рішення суд вказав, що адміністративний позов слід задовольнити, і не вказав про вирішення решта позовних вимог. З цього приводу, колегія суддів також враховує, що позивач не оскаржив у відповідній частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З урахуванням наведеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина рішення суду першої інстанції - зміні з наведених вище підстав. Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року у справі №607/27581/19 змінити, а саме: абзац перший резолютивної частини рішення суду доповнити словом «частково»; абзац другий резолютивної частини рішення суду доповнити реченням: «і закрити справу про адміністративне правопорушення»; після абзацу третього резолютивну частину рішення суду доповнити абзацом четвертим такого змісту «У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити». В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2020 року у справі №607/27581/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року.