Постанова 4811 № 461/2181/20

Справа № 461/2181/20 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 33/811/480/20 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Гуцала І.П., з участю представника Галицької митниці Держмитслужби Зирянова О.Ю., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Шота Андрія Івановича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України, в с т а н о в и в : постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у виді 1 700 грн. штрафу в дохід держави. Вилучені відповідно до протоколу № 0651/20900/20 від 24 лютого 2020 року 1000 (одна тисяча) доларів (купюри номіналом 100 доларів в кількості 10 шт.) повернуто ОСОБА_1 . Постановлено стягнути з ОСОБА_1 420,40 грн. судового збору. Згідно протоколу про порушення митних правил, 24 лютого 2020 року, близько 15 год. 30 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» через м/п «Львів-аеропорт» Галицької митниці Держмитслужби рейсом W6 8018 «Львів-Вільнюс», громадянин України ОСОБА_1 в якості пасажира, обравши формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно з наказом Міністерства Фінансів України № 671 від 3 серпня 2018 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. На підставі п.4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину ОСОБА_1 було поставлено запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 10 000 євро та 1 000 доларів. Після цього, пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контрою) було перераховано та встановлено, що ОСОБА_1 переміщує готівку в розмірі 10 000 євро та 1 000 доларів. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування в ручній поклажі. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації та дозвільних документів на вивезення валютних цінностей пасажир не надавав. Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Отже, громадянин України ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України готівки, що підлягає обов`язковому письмовому декларуванню у повному обсязі для фізичних осіб, відповідно до Постанови правління НБУ № 3 від 2 січня 2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України. 10 000 євро ОСОБА_1 було повернуто відповідно до Постанови правління НБУ № 3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, представник Галицької митниці Держмитслужби Шот А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року та прийняти нову постанову, якою визнати громадянина України ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі - з конфіскацією предметів правопорушення - готівкових коштів в сумі 1000 доларів США. Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова судді суду першої інстанції є незаконною, оскільки перетин пасажиром «зеленої лінії» згідно з наказом Міністерства Фінансів України № 671 від 3 серпня 2018 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю ним обрано «зелений коридор» і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. На підставі п.4 ст. 336 та ст. 342 ОСОБА_1 було поставлено запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 10 000 Євро та 1 000 доларів США. Після цього пасажирові було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контролю) пасажиром було пред`явлено готівку в розмірі 10 000 Євро та 1 000 доларів США, що знаходилась в ручній поклажі, готівка переміщувалась без ознак приховування. У наданому поясненні ОСОБА_1 вказав, що готівка належить йому особисто, надлишок валюти взяв помилково. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні, роз`яснення митних правил та використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. ОСОБА_1 було повернуто 10 000 Євро відповідно до Постанови правління НБУ № 3 від 2 січня 2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». Крім того, вказує, що суддя суду першої інстанції об`єктивно дійшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, однак суддею необґрунтовано не враховано адміністративне стягнення - конфіскацію предметів правопорушення - готівкових коштів в сумі 1 000 доларів США. Наголошує, що чинним законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування до нього адміністративного стягнення, зокрема конфіскації предметів правопорушення та накладення штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є невід`ємною частиною санкції ст. 471 МК України. Заслухавши пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби на підтримання поданої апеляційної скарги, а також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що така підлягає до часткового задоволення. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, а саме: порушенні порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами і ніким з учасників провадження не оспорюються. Обґрунтовуючи висновки про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, суддя у постанові зазначив, що порушення митних правил ОСОБА_1 полягало лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано, при цьому жодних негативних наслідків від порушення, як то завдання майнової шкоди, збитків у виді несплати митних платежів державі не завдано. Крім того, конфіскація грошових коштів може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_1 . За таких обставин, пославшись на Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року та «Ісмаїлов проти РФ» від 6 листопада 2008 року суддя дійшла висновку, що застосування стягнення у виді конфіскації предмету порушення митних правил буде непропорційним і становитиме індивідуальний і надмірний тягар для ОСОБА_1 . Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно з ч.1 ст. 466 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Санкцією ст. 471 МК України передбачено застосування стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів. Таким чином, санкція вказаної норми є безальтернативною і передбачає накладення стягнення як у виді штрафу, так і конфіскації. Як зазначив ЄСПЛ в рішенні «Садоча проти України», держави дійсно мають законний інтерес, а також обов`язок, згідно з різними міжнародними договорами вживати заходів для виявлення та контролю за переміщенням готівкових грошових коштів через кордони, оскільки великі суми готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, незаконного обігу наркотиків, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або здійснення інших серйозних фінансових правопорушень. Загальна вимога щодо декларування, яка застосовується до будь-якої фізичної особи, що перетинає державний кордон, перешкоджає неконтрольованому ввезенню готівкових коштів до країни чи їх вивезенню з країни, а заходи з конфіскації, що є наслідком недекларування готівки митному органу, є частиною загальної схеми регулювання, призначеної для боротьби з цими правопорушеннями. Тому захід з конфіскації відповідав загальним інтересам суспільства. Приймаючи рішення про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, Суд мотивував свої висновки тим, що конфіскація всієї незадекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар, була непропорційною до вчиненого правопорушення. Приймаючи рішення про незастосування стягнення у виді конфіскації, суддя місцевого суду керувалася аналогічною позицією, взявши до уваги пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та встановлені в судовому засіданні обставини. Однак поза увагою судді залишилося джерело походження коштів ОСОБА_1 та те, яким чином їх конфіскація вплине на його майновий стан. Оцінюючи докази в їх сукупності, суддя апеляційного суду дійшов до переконання, що особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, не було доведено законність джерела походження переміщуваних ним грошових коштів. Не було встановлено розміру доходу ОСОБА_1 , а тому немає підстав вважати, що втручання у право власності не відповідатиме принципу пропорційності, а конфіскація предметів порушення митних правил становитиме для ОСОБА_1 індивідуальний і надмірний тягар. Тому у зв`язку з неправильним застосуванням суддею місцевого суду норм матеріального права постанова в частині накладення на ОСОБА_1 стягнення підлягає скасуванню з прийняттям суддею апеляційного суду нової постанови про накладення на нього стягнення відповідно до санкції ст. 471 МК України у виді штрафу та конфіскації вилучених валютних цінностей. На переконання судді апеляційного суду, застосування стягнення у виді конфіскації буде відповідати його меті, сприятиме вихованню особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Ураховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що суддя безпідставно не застосував конфіскацію, підстав для скасування постанови в повному обсязі з визнанням ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, як про це просить представник Галицької митниці Держмитслужби, відсутні, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Шота Андрія Івановича задовольнити частково. Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 в частині накладення на нього адміністративного стягнення скасувати. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією безпосереднього предмету порушення митних правил - грошових коштів у сумі 1 000 (однієї тисячі) доларів США. У решті постанову залишити без змін. Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Гуцал І.П.