Постанова 4811 № 461/8029/19

Справа № 461/8029/19 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М. Провадження № 33/811/47/20 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Квика В.М. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року, з участю представника Галицької митниці Держмитслужби Лубоцького Б.І., правопорушника ОСОБА_1 , встановив: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Постановлено повернути ОСОБА_1 вилучені відповідно до протоколу №3858/20900/19 від 07 жовтня 2019 року 5000 (п`ять тисяч) євро (купюри номіналом 100 євро в кількості 27 шт.; купюри номіналом 200 євро в кількості 4 шт.; купюри номіналом 500 євро в кількості 3 шт.). Також, постановлено стягнути з ОСОБА_1 384,20 грн. судового збору. Згідно постанови судді, 07 жовтня 2019 року, близько 11 год. 50 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «А» м/п «Львів-аеропрт» Львівської митниці ДФС, рейсом W6 6761 Львів-Дортмунд, авіакомпанії WIZZAIR, ОСОБА_1 , в якості пасажира, обрав формою проходження митного контролю смугу руху спрощеного митного контролю «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. Перетин пасажиром «зеленої лінії», згідно наказу Міністерства Фінансів України №671 від 03 серпня 2018 року «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті», яка позначає початок «зеленого коридору», вказує, що для проходження митного контролю нею обрано «зелений коридор», і декларування здійснюється шляхом вчинення дій. Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю. На підставі п.4 ст. 336 та ст. 342 Митного Кодексу України громадянину було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 15 000 Євро. Після цього пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку. В службовому приміщенні митниці (зоні митного контрою) пасажиром було видано готівку в розмірі 15 000 Євро, що знаходилась в одному з відділень дорожньої сумки громадянина (ручна поклажа). Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Зі слів ОСОБА_1 вказана валюта належить йому особисто. Підтверджуючих документів на вивезення надлишкової суми (5000 Євро) ОСОБА_1 не пред`явлено. Згідно ПІК «Інспектор» офіційний курс валют станом на 07.10.2019 становить 27,021318 грн. за 1 Євро. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ним «зеленої лінії» для отримання довідкової інформації в інформаційній зоні та роз`яснення митних правил та порядку використання двоканальної системи до інспектора митниці не звертався. Таким чином, своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та намагався перемістити через митний кордон України готівку в кількості, що підпадає під обмеження відповідно до постанови правління НБУ №3 від 02.01.2019 «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». У своєму поясненні гр. ОСОБА_1 просив протокол про порушення митних правил складати у його відсутності у зв`язку з необхідністю встигнути на літак. Валюту в сумі 10000 Євро повернуто ОСОБА_1 для подальшого переміщення. В апеляційній скарзі представник Галицької митниці Держмитслужби Квик В.М. покликається на те, що висновок суду є помилковим та необґрунтованим, а постанова упередженою. Зазначає, що ОСОБА_1 перетнувши «зелену лінію» своїми діями відповідно до п.5 ст. 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Разом з тим переміщував грошові кошти, які відповідно до постанови НБУ від 02.01.2019 року №3 перевищують еквівалент 10 000 євро, який дозволено переміщувати без письмового декларування митному органу. Вважає, що суд об`єктивно прийшов до висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, застосував до нього стягнення у вигляді штрафу розміром 1 700 грн., однак необґрунтовано не застосував адміністративне стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, готівкових коштів в сумі 5000 Євро. Наголошує, що діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування до нього основного адміністративного стягнення, зокрема конфіскації предметів правопорушення та накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є невід`ємною частиною санкції ст. 471 МК України. Також безпідставним, на думку апелянта є покликання суду на ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке відкидає норми національного законодавства. Акцентує, що дії ОСОБА_1 мають закінчений склад правопорушення, визначеного диспозицією ст. 471 МК України. Наголошує, що судом не дотримано норм ст. 245 КУпАП. Просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі - з конфіскацією предметів правопорушення готівкових коштів в сумі 5000 Євро. Заслухавши пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби Лубоцького Б.І., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення правопорушника ОСОБА_1 про її заперечення та залишення постанови судді без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії правопорушника ОСОБА_1 за ст. 471 МК України. Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і перевіряє постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП лише в межах апеляційної скарги. Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями. Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої у ОСОБА_1 валюти, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що правопорушник перевозив через митний кордон України в тому числі і грошові кошти, які належать іншій особі ОСОБА_2 , перед якою він несе майнову відповідальність. Наведене підтверджується наданою ОСОБА_1 розпискою від 26 серпня 2019 року про отримання ним коштів у розмірі 15 000 Євро від ОСОБА_2 . Крім цього, апеляційний суд вважає, що накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти буде досягнутий, у даному конкретному випадку, розумний баланс між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Відтак, призначене судом І інстанції ОСОБА_1 стягнення, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає. Виходячи з наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд, постановив: апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Квика В.М. залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року, відносно ОСОБА_1 без зміни. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Галапац І.І.