Постанова 4811 № 461/7827/20

Справа № 461/7827/20 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б. Провадження № 33/811/1479/20 Доповідач: Галапац І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши в судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Андріїва М.В. на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року, з участю представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О., встановив: цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Постановлено повернути ОСОБА_2 вилучені відповідно до протоколу №1750/20900/20 грошові кошти в сумі 6750 Євро та 5 650 доларів США. Також, постановлено стягнути зОСОБА_2 420,40 грн. судового збору. Згідно постанови судді,06 вересня 2020 року, близько 01 год. 51 хв. ОСОБА_2 прямуючи з України в Республіку Польща, обравши смугу руху «зелений коридор» заїхав на митний пост «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби, в якості водія автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 . При митному контролі та огляді у громадянина України ОСОБА_2 встановлено наявність валюти в еквіваленті 10000 (десять тисяч) євро, що не перевищує дозволену до вивезення норму готівки, а також 6750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) Євро та 5650 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) доларів США, що перевищує дозволену до вивезення норму готівки, визначену постановою Національного банку України №3 від 02.01.2019, а також підлягає обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України та у відповідності до п.18 постанови, вимагає документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на ту суму, що перевищує 10 000 Євро,чим порушено вимоги ст. 8 Закону України «Про валюту та валютні цінності». Вказана валюта належить ОСОБА_2 та її наявність було встановлено під час перерахунку валюти в службовому приміщенні митниці, що знаходилась у особистій сумці та пред`явлена особисто ОСОБА_2 . Документів, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінансових установах) на суму, що перевищує еквівалент 10 000 Євро ОСОБА_2 не надав. Таким чином, ОСОБА_2 з порушенням проходження спрощеної форми митного контролю «зеленого коридору», намагався перемістити через митний кордон України іноземну валюту в розмірі 6750 Євро та 5650 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 06 вересня 2020 року становить 37 7375,91 грн., яка перевищувала дозволену до вивезення норму готівки, а також підлягає обов`язковому письмовому декларуванню. Валюта у дозволеній нормі, в сумі 10 000 (десять тисяч) Євро у ОСОБА_2 не вилучалась. В апеляційній скарзі представник Галицької митниці Держмитслужби Андріїв М.В. покликається на те, що висновок суду є помилковим та необґрунтованим, а постанова упередженою. Вважає, що суд об`єктивно прийшов до висновку щодо наявності у діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, застосував до нього стягнення у вигляді штрафу у розміром 1 700 грн., однак необґрунтовано не застосував адміністративне стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, готівкових коштів в сумі 6 750 Євро та 5 650 доларів США. Наголошує, що діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування до нього основного адміністративного стягнення, зокрема конфіскації предметів правопорушення та накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є невід`ємною частиною санкції ст. 471 МК України. Також безпідставним, на думку апелянта є покликання суду на ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке відкидає норми національного законодавства. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 за період 2017-2020 років ввіз на митну територію України в митному режимі «імпорт» більше 60-ти транспортних засобів, відтак не міг бути не ознайомлений з порядком проходження смуги руху «зелений коридор». Акцентує, що дії ОСОБА_2 мають закінчений склад правопорушення, визначеного диспозицією ст. 471 МК України. Наголошує, що судом не дотримано норм ст. 245 КУпАП. Просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року, винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним за ст. 471 МК України, та накласти на нього стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі, з конфіскацією предметів правопорушення, а саме: готівкових коштів, в сумі 6 750 Євро та 5 650 доларів США. На апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Андріїва М.В. захисник правопорушника адвокат Підбірний М.В. подав заперечення, в яких зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував письмові пояснення ОСОБА_2 , долучені до матеріалів справи документи та на підставі наданих доказів, а саме договору позики від 04 вересня 2020 року і розписки, встановив легальне походження грошових коштів, які переміщувались через митний кордон. Вважає, що апеляційна скарга представника Галицької митниці Держмитслужби задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без зміни, як законну та обґрунтовану. Правопорушник ОСОБА_2 та його захисник адвокат Підбірний М.Я. були належно повідомлені про час і місце судового засідання, однак в таке не прибули, разом з тим, захисник 04 грудня 2020 року подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутності. Заслухавши пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса М.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у постанові адміністративного правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим. Наведеним у оскаржуваному рішенні доказам місцевий суд дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії правопорушника ОСОБА_2 за ст. 471 МК України. Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і перевіряє постанову місцевого суду, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП лише в межах апеляційної скарги. Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями. Так, приймаючи рішення про відсутність підстав для конфіскації вилученої у ОСОБА_2 валюти, суд першої інстанції обґрунтовано врахував те, що конфіскація вилучених грошових коштів істотно вплине на майновий стан останнього, оскільки доказами по справі підтверджено їх законне походження, а саме договором безпроцентної позики від 04 вересня 2020 року (а.с. 42, 43) про отримання ним коштів у розмірі 21 600 Євро від ОСОБА_3 та розпискою про отримання і часткове повернення суми позики останньому (а.с. 44). Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що накладенням на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти буде досягнутий, у даному конкретному випадку, розумний баланс між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Відтак, призначене судом І інстанції ОСОБА_2 стягнення, відповідає вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, постановив: апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Андріїва М.В. залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року, відносно ОСОБА_2 без зміни. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Галапац І.І.