Постанова 4813 № 523/12711/18

Номер провадження: 22-ц/813/2118/20 Номер справи місцевого суду: 523/12711/18 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 523/12711/18 Номер провадження: 22-ц/813/2118/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Таварткіладзе О.М., Князюка О.В., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідачі - 1) приватне підприємство «Домінанта-Д», 2) товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд - Палестро», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Домінанта-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд - Палестро» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, відшкодування шкоди, стягнення безпідставно набутого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , діючої від імені приватного підприємства «Домінанта-Д», на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Сувертак І.В. 18 листопада 2019 року про забезпечення позову, встановив: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, відшкодування шкоди, стягнення безпідставно набутого майна. Позовні вимоги обґрунтовані зокрема необхідністю стягнення з ПП «Домінанта-Д»на користь позивача вартості безпідставно набутого майна, яке вимірюється вартістю виконаного капітального ремонту в приміщенні № 104, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 200000 грн. (а. с. 1 - 8). Під час розгляду даної справи судом першої інстанції, а саме - 13.11.2019 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: 1) накладення арешту на всі рахунки ТОВ «Гранд-Палестро» на грошові кошти у розмірі 735743 грн. 34 коп.; 2) накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, нежитлового приміщення: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 ; 3 ) заборони ПП «Домінанта-Д» вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , в тому числі проводити перепланування та ремонт приміщення. Наведені клопотання про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вбачає реальну загрозу унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому (а. с. 12 - 14, 15 - 18). Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року вищенаведене клопотання про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено в відношенні цього майна виконання яких-небудь дій: тобто купівлю - продаж, дарування, інше. В іншій частині клопотання про забезпечення позову відмовлено(а. с. 19 - 20). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діюча від імені ПП «Домінанта-Д»,просить ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимог вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що в заяві про забезпечення позову не було: 1) обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням їх розумності та адекватності; 2) обґрунтовано наявність прямого зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог; 3) зазначено причини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло. Між тим, 16.04.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гайси А.М. про відкладення, призначеного на 16.04.2020 року, розгляду справи. Апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо відкладення розгляду справи з огляду на наступне. Частинами першою-третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. 14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним. Матеріалами справі не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вищевказаній заяві про відкладення розгляду справи. Крім того вказана заява про відкладення розгяду справи містить відомості щодо відсутності електронного цифрового підпису цієї заяві. Від ПП «Домінанта-Д» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПП «Домінанта-Д», в якій, окрім вимоги щодо розгляду справи за відсутності представника ПП «Домінанта-Д», заявник просить апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Крім того, до апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ «Гранд - Палестро» про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Гранд - Палестро», в якій, окрім вимоги щодо розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Гранд - Палестро», заявник просить апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частин першої, другої статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, наявність клопотань відповідачівпро розгляд справи за їх відсутності, відсутність клопотань інших учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом. Апелянтом в апеляційній скарзі заявлено вимоги щодо скасування оскаржуваної ухвали саме в частині задоволення вимог вищенаведеної заяви про забезпечення позову. В частині відмови у задоволенні вимог вказаної вище заяви ухвала суду першої інстанції не оскаржується, а отже, у даному випадку, оскаржувана ухвала підлягає перегляду в апеляційному порядку саме в частині вимог, які задоволено ухвалою суду першої інстанції (оскаржуваною ухвалою). Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції, в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, відповідає вищевказаним вимогам законодавства. Між тим апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу в частині заборони в відношенні вищенаведеного нерухомого майна виконання яких-небудь дій, з огляду на наступне. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору є договір оренди нерухомого майна: нежитлового приміщення: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , суд вважає клопотання про накладення арешту на зазначене майно підставним та таким, що підлягає до задоволення(а. с. 19 - 20). Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, в частині накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, відповідає вищезазначеним вимогам. При цьому колегія суддів виходить з того, що крім вимог про визнання недійсним договору оренди в позовній заяві позивач заявляє вимоги про стягнення з ПП «Домінанта-Д»на користь позивача вартості безпідставно набутого майна, яке вимірюється вартістю виконаного капітального ремонту в приміщенні № 104, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі - 200 000 грн.. Запропонований позивачем вид забезпечення позову, а саме - накладення арешту на спірне майно, є співмірним із вищевказаними позовними вимогами. Крім того, як зазначалось вище, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Отже, доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині накладення арешту на об`єкт вищевказаного нерухомого майна є такими, які не мають наслідком задоволення апеляційної скарги. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Між тим вимоги вищевказаної заяви про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Домінанта-Д» вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , в тому числі проводити перепланування та ремонт приміщення, не є співмірними із вимогами вищевказаного позову. Крім того, задоволення вказаної у даному абзаці вимоги має наслідком перешкоджання господарській діяльності відповідачів, а отже не підлягає задоволенню. Колегія суддів також звертає увагу на те, що накладення арешту на вищенаведене нерухоме майно має наслідком заборону, зокрема ПП «Домінанта-Д»,вчиняти будь-які реєстраційні дії спрямовані на внесення змін до відомостей на це нерухоме майно щодо переходу права власності на вказане нерухоме майно. Отже, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваної ухвали в частині заборони у відношенні вищенаведеного нерухомого майна виконання яких-небудь дій: тобто купівлю - продаж, дарування, інше. Інші доводи апеляційної скарги не мають наслідку її задоволення. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 , діючої від імені ПП «Домінанта-Д», є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову в частині заборони у відношенні вищенаведеного нерухомого майна виконання яких-небудь дій, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Домінанта-Д» вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , в тому числі проводити перепланування та ремонт приміщення за вищевказаного обґрунтування. В решті ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючої від імені приватного підприємства «Домінанта-Д», - задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2019 року про забезпечення позову в частині заборони у відношенні нерухомого майна, а саме - нежитлового приміщення: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виконання яких-небудь дій: тобто купівлю - продаж, дарування, інше - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному підприємству «Домінанта-Д» вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 600445451101, загальна площа 55,2 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 , в тому числі проводити перепланування та ремонт приміщення- відмовити. В решті ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 18 листопада 2019 року про забезпечення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 квітня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе