Постанова 4813 № 497/831/2020

Номер провадження: 22-ц/813/8741/20 Номер справи місцевого суду: 497/831/2020 Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.11.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 497/831/2020 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/8741/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., учасники справи: - заявник ОСОБА_1 , - заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про забезпечення позовудо пред`явлення позову, за апеляційною скаргою адвоката Ярохович Тетяни Анатоліївни, діючої від імені Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», на ухвалу Болградського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Кравцової А.В. 07 липня 2020 року, про забезпечення позову до подання позову, встановив: 07.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна квартири, загальною площею -64,50 кв. м., житловою площею - 42,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заява про забезпечення позову до подання позовної заяви обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Болградського районного суду Одеської області з позовом про визнання незаконним рішення та скасування запису про реєстрацію права власності. Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 31.03.2020 року по справі №497/1459/19 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Однак не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі Банк)звернулося з апеляційною скаргою на вищевказане судове рішення, яке просить скасувати. У зв`язку з розміщенням відповідачем 10.06.2020 року оголошення про продаж спірного об`єкту нерухомого майна квартири, загальною площею - 64,50 кв. м., житловою площею - 42,20 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 змушений був звернутись з заявою про забезпечення позову до Одеського апеляційного суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.06.2020 року заяву про забезпечення позову було задоволено. Однак в подальшому ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.06.2020 року апеляційне провадження по справі №497/1459/19 було закрито, як помилково відкрите, у зв`язку з тим, що заочне рішення не переглядалось за письмовою заявою відповідача. Цією ж ухвалою апеляційного суду було скасовано вжиті заходи забезпечення позову. У зв`язку з апеляційним оскарженням заочного рішення, введенням карантину на території України, Банком на думку позивача може знову бути розміщено оголошення про продаж спірного майна, у зв`язку з не набранням рішенням суду законної сили. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 зазначив, що протягом 10 днів має намір подати позов про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення (а. с. 1 - 4). Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07.07.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, а саме квартири, загальною площею 64,50 кв. м., житловою площею 42,20 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 39 - 40 зворотна сторона). В апеляційній скарзі представник Банку - адвокат Ярохович Т.А.просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову до його подання відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо наявності достатніх підстав задоволення заяви. Також, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.Представник Банку в апеляційній скарзі вказує на те, що в своїй заяві ОСОБА_1 посилається на наявність судового рішення від 31.03.2020 року по сраві № 497/1459/19 за позовом ОСОБА_1 до Банку, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Віноградової В.Ю. про визнання незаконним рішення та скасування запису про державну реєстрацію права власності, яким позовні вимоги було задоволено.Однак, наразі вказане рішення переглядається Болградським районним судом Одеської області, тобто законність та протиправність дій Банку стосовно спірної квартири буде встановлено судовим рішенням, яке наразі відсутнє.Крім вказаного, ухвалою від 17.07.2020 року Болградським районним судом Одеської області було відкрито провадження по справі №497/875/2020 за позовом ОСОБА_1 до Банку про усунення перешкод у користуванні спірним майном та вселення. Тому,не зрозуміло за яким позовом та по якій справі судом задоволено заяву про забезпечення позову.Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів підтвердження вимог, заявлених в заяві про забезпечення позову (а. с. 44 - 46). 15.10.2020 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги. Відовідно до вказаних доповнень апелянт зазначає, що ні ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 07.07.2020 року, ні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, Банком не було отримано. Судом не було вжито заходів, щодо зустрічного забезпечення позову. З оскаржуваної ухвали суду, неможливо зрозуміти, де саме відповідач розмістив оголошення про продаж вищевказаного нерухомого майна. Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містила будь-яких заборон, у зв`язку з чим Банк, як законний власник майна, здійснював заходи, направлені на продаж квартири, шляхом розміщення оголошення на сайті ДП «СЕТАМ». Переможцем торгів стала ОСОБА_2 , що відображено на сайті аукціону, з якою в подальшому було укладено договір купівлі-продажу від 24.07.2020 року. Тому, Банк несе ризики отримання позову від покуця нерухомого майна в порядку реституції. Судом також не було враховано, що Банк (Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК») є державним банком, а продаж квартири здійснювався у формі торгів на офіційному сайті державного підриємства «СЕТАМ», чинне законодавство забороняє застосування заходів забезпечення позову, які полягають у втручанні в проведенні конкурсу, аукціону. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржувану ухвалу просить залишити без змін. Зазначає, що між Банком та ОСОБА_3 , 24.07.2020 року під час існування чинної заборони на відчуження спірного майна, було укладено договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна (спірного майна), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., індексний номер 53293251. Вказані обставини обумовили наявність підстав для звернення ще з одним позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу.Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу також викладено доводи щодо незгоди з посиланням апелянта на ч. 11 ст. 150 ЦПК України, щодо наявності статусу державного банку, оскільки вказані обставини визначають лише форму власності. При цьому, за змістом цієї норми не допускається вжиття заходів забезпечення позову на стадії початку проведення торгів. Тоді як, торги відбулись 24.06.2020 року, під час чинної заборони, яку було забезпеченно ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.06.2020 року, укладено договір купівлі-продажу 24.07.2020 року, вже під час чинної заборони, забезпеченої ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 07.07.2020 року. На думку позивача скасування заходів забезпечення позову є передчасним у даному випадку, оскільки унеможливить у подальшому виконання рішення суду про можливе задоволення його позову. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). На підставі рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами) та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), рішення Ради суддів України за №19 від 17 березня 2020 року, постанови головного державного санітарного лікаря України №16 від 09 травня 2020 року, рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуації від 15 жовтня 2020 року, у зв`язку з ускладненням епідеміологічної ситуації в місті Одесі та із підтвердженням у працівників Одеського апеляційного суду діагнозу COVID-19, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед співробітників та відвідувачів Одеського апеляційного суду та забезпечення безпечних умов праці працівникам суду ухвалено розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду». Пунктами 1, 5, 12 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду № 12 від 16.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний», зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинено їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Це розпорядження набрало чинності з 26 жовтня 2020 року. Отже, вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину, установлення на території міста Одеси рівня епідемічної небезпеки: «помаранчевий» або «червоний». Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання про забезпечення позову до подання позовної заяви, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду справи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що беручи до уваги предмет спору, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити вимоги заявника щодо забезпечення позову у обраний ним спосіб. Невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції звертав увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, та обставин, які б підтверджували настання у відповідача збитків від задоволення чи незадоволення позову судом не вбачається (а. с. 39 40). Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про можливість забезпечення позову, виходячи з наступного. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає зазначеним вимогам. У вищевказаній заяві про забезпечення позову заявник зазначає про те, що він має намір звернутися до Болградського районного суду Одеської області з позовом до Банку, а саме з вимогами про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення. У вищевказаній заяві про забезпечення позову до його подання ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна квартири, загальною площею - 64,50 кв. м., житловою площею - 42,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на вищевикладене, вимоги заяви про забезпечення позову до його подання є такими, які запобігають порушенню прав позивача, зокрема у разі задоволення позову, тому є співмірними з позовними вимогами. Крім того, факт здійснення заходів щодо відчуження спірної квартири не заперечується апелянтом. Так в своїх доповненнях до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Банком було здійснено заходи направлені на продаж спірної квартири шляхом розміщення оголошення про її продаж., переможцем торгів стала особа ОСОБА_2 , з якою у свою чергу було укладено договір купівлі-продажу. Отже, враховуючи, що Банком було здійснено заходи щодо відчуження спірної квартири, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони вчинення реєстраційних дій, щодо спірного майна, вказані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він має звернутися до суду. Згідно з ч. 11 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Апеляційний суд також не погоджується з твердженням апелянта про порушення місцевим судом під час постановлення оскаржуваної ухвали вищевказаних приписів ч. 11 ст. 150 ЦПК України, оскільки такі доводи зводяться до невірного тлумачення таких приписів процесуального права. Так, Банк не є державним органом, територіальною громадою (органом місцевого самоврядування) або державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Інші доводи апеляційної скарги також не мають наслідком її задоволення. Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову без порушень діючого законодавства, відсутність підстав для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги представника Банку - адвоката Ярохович Т.А., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32частини 1 статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підстави касаційного оскарження вищевказаних судових рішень зазначені в частині 2 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Ярохович Тетяни Анатоліївни, діючої від імені Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», - залишити без задоволення. Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 07 липня 2020 року про забезпечення позову до подання позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе