Постанова 4813 № 947/22240/19

Номер провадження: 22-ц/813/1525/20 Номер справи місцевого суду: 947/22240/19 Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Громіка Р.Д., Дрішлюка А.І., при секретарі: Павлючук Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Байрамова Олександра Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д.Ю. про визнання протиправним та скасування рішення. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом: -накладення арешту на квартиру, загальною площею 49,86 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборони АТ «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; -заборони АТ «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі у випадку задоволення позовних вимог та накладення арешту забезпечить виконання майнових вимог позивача у разі задоволення позову. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. В апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, Одеський апеляційний суд тимчасово, на час дії карантину, зупинив розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та вільних слухачів, припинив їх пропуск до залів судових засідань, також призупинено проведення масових заходів, не пов`язаних із процесуальною діяльністю, зокрема, особистий прийом громадян, конкурси, екскурсії, круглі столи, семінари тощо. На час розгляду справи заяви про відкладення розгляду справи від сторін не надходило. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою. На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку розгляд справи за відсутності належним чином сповіщених сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 18 травня 2020 року. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно частин 1, 2 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріівни, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48203154 від 12 серпня 2019 року 16:59:13, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; скасувати запис про реєстрацію права власності №32786122, вчинений держаним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д.Ю., яким проведена реєстрація права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1892364551101) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Д.Ю. на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі. Одночасно ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом: -накладення арешту на квартиру, загальною площею 49,86 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборони Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії з володіння, користування та розпорядження квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі знімати з реєстрації мешканців квартири, вселяти інших осіб до вказаної квартири, проникати та входити до вказаної квартири, укладати договори щодо оренди квартири, щодо надання/припинення комунальних послуг та інших дій; - заборони Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та третім особам вчиняти будь-які дії щодо обмеження прав ОСОБА_1 у володінні та користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також іншим суб`єктам на яких покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії (реєстрація прав та їх обтяжень) з квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі у випадку задоволення позовних вимог та накладення арешту забезпечить виконання майнових вимог позивача у разі задоволення позову. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що з метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення, суд вбачає доцільним задовольнити подану позивачем заяву про забезпечення позову. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного. «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову» (правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-605цс16). Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, викладених у п. 4 постанови, «розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків». «При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги» (п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03 червня 2016 року №5). Одним з критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення у майбутньому. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «… суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, таке, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 24-25, п. 57)». Аналізуючи зазначені норми права та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, правові висновки Верховного Суду України, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, документи, додані до заяви, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що позивач не навів правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладання арешту та заборони вчиняти дії по відчуженню предмету спору, не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову, саме у такий спосіб, не навів мотивів щодо співмірності із заявленими вимогами між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не перевірив наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. В матеріалах справи відсутні докази у підтвердженні того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про забезпечення позову, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Байрамова Олександра Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено: 18 травня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький А.І. Дрішлюк Р.Д. Громік