Постанова 4823 № 737/1071/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 21 квітня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 737/1071/19 Головуючий у першій інстанції - Лібстер А. С. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/591/20 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів: Вінгаль В.М., Кузюри Л.В. позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, місце ухвалення судового рішення - смт Куликівка Чернігівської області дата складання повного тексту судового рішення - 27 січня 2020 року УСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.05.2016 року у розмірі 14127,64 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 заборгованості за кредитом своєчасно не погашав, внаслідок чого станом на 31.08.2019 року утворилась заборгованість у сумі 14127,64 грн. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, яка складається із заборгованості: за кредитом - 1860,39 грн., по процентам за користування кредитом - 9597,08 грн., заборгованості по пені та комісії - 1521,23 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 648,93 грн. Заочним рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту (заява від 19.05.2016 року) в сумі 714,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні частини заборгованості із тіла кредиту, заборгованості за процентами, пенею та штрафам та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги повністю, а в частині задоволених позовних вимог рішення залишити без змін. На думку апелянта правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18, на які послався суд першої інстанції у своєму рішенні, не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору, враховуючи, що укладений між сторонами договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами, закон не вимагає. Стверджує, що відповідач підписав заяву про отримання кредиту, користувався кредитними коштами, погашав кредитну заборгованість і тим самим висловив свою згоду з договором та його умовами і особистим підписом засвідчив, що ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку щодо умов кредитування. Стверджує, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості по пені, штрафам, відсоткам за користування кредитом, які передбачені умовами надання кредиту, оскільки відсоткова ставка була визначена при укладенні договору та сторонами погоджені всі істотні умови договору, в тому числі і щодо сплати пені, комісії та штрафів. Апелянт посилається, що суд першої інстанції належним чином не дослідив і не перевірив та не надав належної оцінки наданому банком доказу - розрахунку заборгованості за кредитним договором та не навів правові аргументи на спростування цього розрахунку та не навів розрахунку по тілу кредиту. Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані позичальником грошові кошті у добровільному порядку банку не повернуті, тому визнав за необхідне стягнути з відповідача різницю між використаними відповідачем кредитними коштами у сумі 1998,40 грн. та внесеними на погашення кредиту коштами у сумі 1283,58 грн., що складає 714,82 коп. Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з положень ст. 61 Конституції України та ст. 549 ЦК України. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне. Судом встановлено, що 19.05.2016 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 8). У заяві вказано, що заявник погоджується, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, з яким він ознайомлений до його укладення. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 до банку із заявою про закриття карткового рахунку не звертався. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення кредитного договору з відповідачем є доведеним. Судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався отриманими кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою по рахунку ОСОБА_1 , однак свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконував (а.с. 80-81). Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 31 серпня 2019 року, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 19.05.2016 року становить 14127,64 грн. і складається із заборгованості: за кредитом - 1860,39 грн., по процентам за користування кредитом - 9507,08 грн., заборгованості за пенею та комісією - 1521,23 грн., штрафу (фіксована частина) - 500 грн., штрафу (процентна складова) - 648,93 грн. (а.с. 7). Судом встановлено, що на погашення заборгованості відповідачем сплачено 1283,58 грн. за період з 16.05.2016 року по 31.08.2019 року і надходження цих коштів в банк відображено у останній колонці наданого банком розрахунку «Сума погашення за наданим кредитом» (83.62+10,08+10,20+10,45+8,60+2,99+4,98+7,46+13,60+14,87+20,00+307,96+ 10,00+2,49+5,10+770,64+0,41+0,02+0,03+0,01+0,03+0,02+0,02=1283,58грн.) Здійснений судом першої інстанції розрахунок внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості перевірений апеляційним судом і є правильним (а.с.7). Доказів неправильності цього розрахунку позивачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що залишок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту складає різницю між використаними відповідачем кредитними коштами у сумі 1998,40 грн. та внесеними на погашення кредиту коштами у сумі 1283,58 грн., тобто 714,82 коп. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. При вирішенні цього спору, апеляційний суд враховує, що одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору, санкції за порушення порядку виконання мають бути пропорційними. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визнає у межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, ураховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін у справі, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Банк, заявляючи вимогу про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитом, пеню, комісію та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.05.2016 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, що затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та Тарифи банку, які викладені на сайті банку https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як на невід`ємні частини укладеного договору (а.с. 1-3). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів і усвідомлював ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивачем також не доведено, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування. За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Умови та правила надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача https://privatbank.ua (а.с11 на звороті), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (19 травня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 жовтня 2019 року). Отже, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих доказів про конкретно запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та інших штрафних санкцій за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують ознайомлення відповідача з цими документами на час укладення кредитного договору. Надані позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка підписана останньою. Лише особистий підпис позичальника може свідчити про прийняття ним запропонованих банком умов та достовірно підтвердити приєднання як другої сторони до запропонованого договору (а.с. 10-33). Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування щодо розміру відсотків та інших штрафних санкцій. Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не мають підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 травня 2016 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору з урахуванням сплати процентів за користування кредитними коштами. Висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків та пені, комісії та штрафів за користування кредитом грунтується не на відсутності для цього правових підстав в цілому, а на безпідставності цих вимог банку через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 19 травня 2016 року. При цьому, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, суд першої інстанції відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України до правовідносин між сторонами правильно застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно визначив розмір стягнутої заборгованості та обґрунтовано встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсотках, а також пені, комісії та штрафів за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги висновків оскаржуваного судового рішення не спростовують і не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті і справедливого судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 27 січня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: