Постанова 4823 № 745/597/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 22 лютого 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 745/597/20 Головуючий у першій інстанції Стельмах А. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/129/21 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів: Скрипки А.А., Харечко Л.К. Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» Відповідач ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, місце ухвалення судового рішення м. Сосниця Чернігівської області дата складання повного тексту судового рішення 30 жовтня 2020 року ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.02.2018 року у розмірі 17879,40 грн. Позовна заява мотивована тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та підписала Заяву № б/н від 12.02.2018 року, висловивши свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Банк посилається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок (підтверджується випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 6000,00 грн. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених Договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, у порушення умов кредитного договору, боржником своєчасно кредитна заборгованість не погашена, внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість. Ураховуючи часткову сплату кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за кредитом станом на 20.05.2020 року становить: 17879,40 грн, з яких: 12111,08 грн - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 000,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 12111,08 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 5768,32 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 12.02.2018 року у розмірі 174,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги повністю, а в частині задоволених позовних вимог рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відповідно до підписаної анкети-заяви ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчила, що підписанням цієї анкети-заяви вона відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, які разом із Пам`яткою клієнта і тарифами становлять Договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримала шляхом самостійного роздрукування. Також погоджується із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах, та з тим, що зміни до Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, та у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє позичальника про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів ізв`язку. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язувалась ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua. Вважає, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач погодилася з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Посилається, що після підписання анкети-заяви ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», а відповідач в свою чергу здійснила активацію картки та користування карткою і використовувала кредитні кошти. Користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку ОСОБА_1 , довідками про надані картки та зміну умов кредитування. Наголошує, що банківська виписка по картковому рахунку має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12.04.12 р. № 578/5. На переконання апелянта, судом першої інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц та від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, відповідно до яких підписані позичальником анкета-заява та довідка про умови кредитування (у даному випадку паспорт споживчого кредиту) є підтвердженням того, що остання була ознайомлена з умовами кредитування щодо розміру відсотків за користування кредитом. Стверджує, що відповідачем не спростований належними і допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами. З підписаного 12.02.2018 року ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту убачається, що відповідач ознайомлений з умовами користування отриманою карткою та їй було відомо умови щодо сплати відсотків. Окрім того, апелянт вважає, що є необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, прострочених відсотків. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заперечення на письмові пояснення позивача та на клопотання про прийняття доказів в апеляційному суді. Відповідач категорично заперечує проти приєднання до матеріалів справи наданих позивачем доказів на стадії апеляційного провадження, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 756/761/19. Наголошує, що позивачем не доведено відсутності можливості та не доведено існування поважних причин, які б об`єктивно були непереборною перешкодою подання доказів до суду першої інстанції. Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Датою постановлення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку. За висновком суду, вказані документи на момент підписання ОСОБА_1 заяви від 12.02.2018 року не містять умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Також судом враховано, що ОСОБА_1 фактично отримані та використані кошти в розмірі 12111,08 грн. (тіло кредиту), а тому прийшов до висновку про стягнення з неї 174,80 грн. як різницю між фактично отриманими коштами та автоматичним списанням відсотків за користування кредитом (11 936,28 грн.). З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 12.02.2018 року (а.с. 18). У заяві вказано, що підписанням анкети-заяви вона відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Разом з тим, ця анкета-заява не містить ніякої інформації про розмір виданого і отриманого відповідачем кредиту, не містить умов і строків повернення кредиту, не містить інформації про встановлений кредитний ліміт, про розмір відсотків за користування кредитом, які б були погоджені сторонами. Не вказано також, коли конкретно відповідачем кредит був отриманий і у якому розмірі. (а.с. 18). З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 до банку із заявою про закриття карткового рахунку не зверталась Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладення кредитного договору з відповідачем є доведеним. Судом встановлено, що ОСОБА_1 користувалась отриманими кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою по рахунку ОСОБА_1 , однак свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконувала (а.с. 13-15). Згідно з наданим АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 20.05.2020 року, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 12.02.2018 року становить 17879,40 грн. і складається із заборгованості: за простроченим тілом кредиту 12111,08 грн., за простроченими відсотками 5768,32 грн. (а.с. 7-12). Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» без номера та дати, яка підписана представником банку без зазначення його прізвища, ім`я та по батькові, 12.02.2018 року ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н видано картку № НОМЕР_1 зі строком дії 09/21 (а.с. 17). Також згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , були встановлені такі ліміти: 12.02.2018 року 2000 грн., 03.04.2018 року 3000 грн., 27.05.2018 року 4000 грн., 23.07.2018 року 6000 грн., 19.12.2019 року зменшено до 0 грн. Старт карткового рахунку відбувся 12.02.2018 року (а.с. 16). Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримано та використано кошти у розмірі 12111,08 грн., тобто тіло кредиту. З виписки по рахунку ОСОБА_1 убачається, що Банком з кредитного рахунку відповідача здійснювалося автоматичне списання кредитних коштів на погашення відсотків та простроченої заборгованості на загальну суму 11936,28 грн., сплата яких не передбачена кредитним договором (а.с. 13-15). Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторони не досягли домовленості при підписанні анкети заяви щодо розміру та порядку нарахування відсотків, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає різниця між отриманими кредитними коштами у сумі 12111,08 грн. та списаними автоматично банком відсотками за користування кредитом у сумі 11936,28 грн. Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти повернуті Банку в добровільному порядку, а тіло кредиту відповідачем повністю погашене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у визначеному банком розмірі -12111,08 грн. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що залишок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 174 грн. 80 коп. (12111,08-11936,28 грн.), які і підлягають стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» Перевіряючи аргументи скарги, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. При вирішенні цього спору, апеляційний суд враховує, що одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору, санкції за порушення порядку виконання мають бути пропорційними. При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Суд визнає у межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, ураховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін у справі, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України). Банк, заявляючи вимогу про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.02.2018 року, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті банку www/privatbank.ua як на невід`ємні частини укладеного договору (а.с. 2-6). Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розуміла і усвідомлювала ОСОБА_1 та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивачем також не доведено, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування. За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Умови та правила надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача https://privatbank.ua, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (12 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17 серпня 2020 року). Отже, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих доказів про конкретно запропоновані відповідачу Тарифи, Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків та інших штрафних санкцій за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують ознайомлення відповідача з цими документами на час укладення кредитного договору. Надані позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка підписана останньою. Лише особистий підпис позичальника може свідчити про прийняття ним запропонованих банком умов та достовірно підтвердити приєднання як другої сторони до запропонованого договору (а.с. 20-64). Позивачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування щодо розміру відсотків та інших штрафних санкцій. Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи та не мають підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 лютого 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору з урахуванням сплати процентів за користування кредитними коштами. Висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні відсотків за користування кредитом ґрунтується не на відсутності для цього правових підстав в цілому, а на безпідставності цих вимог банку через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 12 лютого 2018 року. При цьому, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, суд першої інстанції відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України до правовідносин між сторонами правильно застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Разом з тим, на підтвердження заявлених вимог позивачем до апеляційної скарги було додано копію Паспорту споживчого кредиту від 12.02.2018 року (а.с. 156-159), у якому, крім іншого, зазначені тип та розмір процентних ставок. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачу, як особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 2, 4, 5, 8 статті 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова

позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц). Банком не було подано до суду першої інстанції Паспорт споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 , а його неподання позивач нічим не обґрунтовував. Отже, відсутні об`єктивні обставини і причини, що перешкоджали та унеможливлювали подати вказаний доказ до суду першої інстанції у встановлені процесуальним законом строки. За відсутності поважних причин неподання доказу до суду першої інстанції, у апеляційного суду відсутні підстави для його прийняття на стадії апеляційного розгляду цієї справи. Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що існування у позивача неподаних доказів до вирішення справи у суді першої інстанції, виключає можливість прийняття цих доказів судом апеляційної інстанції незалежно від причин, з яких ці докази не були подані банком до суду першої інстанції. Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно визначив розмір стягнутої заборгованості та обґрунтовано встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсотках. Доводи апеляційної скарги висновків оскаржуваного судового рішення не спростовують і не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення. З практики Європейського суду з прав людини убачається, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: