LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4804236/97/20

від 29.04.2020 ·

Єдиний унікальний номер 236/97/20 Номер провадження 22-ц/804/1751/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Азевича В.Б., Мальованого Ю.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Бєлоусова А.Є. в місті Лимані Донецької області, повне судове рішення складено 4 березня 2020 року, у справі номер 236/97/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацій при звільненні, В С Т А Н О В И В: В січні 2020 року до Краснолиманського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацій при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з лютого по липень 2016 року та з 16 березня 2017 року і по липень 2017 року йому не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року він звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. В день звільнення з позивачем ОСОБА_1 не проведено повного розрахунку, тому позивач просив суд стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з лютого по липень 2016 року та за березень, квітень 2017 року в розмірі 2358,74 грн, заробітну плату за час вимушеного простою в розмірі 12052,03 грн, одноразову допомогу при звільненні в розмірі 5101,79 грн, компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 7151,22 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацій при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 12052,03 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 5101,79 грн, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 7151,22 грн, компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5231,14 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті доходу ОСОБА_1 утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. З 17 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного і автомобільного сполучення. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Однак, через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати зобов`язання за трудовим договором. Відсутність даних в індивідуальних відомостях застрахованих осіб і відомостях з центральних баз даних Державного реєстру фізичних осіб про доходи на відсутність проведення нарахувань, а як наслідок і заборгованості, що сталась внаслідок дії форс-мажорних обставин. Сума вихідної спомоги при звільненні у зв`язку із скороченням штату працівників необґрунтовано завищена на 886,04 грн. За першу половину березня 2017 року позивачу нараховане аванс в розмірі 1717,73, яку позивач отримав в касі структурного підрозділу. Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, просить його скасувати. При цьому, в апеляційній скарзі не наводить будь-яких доводів на спростування рішення суду в частині відмові в задоволені позову про стягнення з нього на користь позивача заборгованості по заробітній платі за лютий-липень 2016 року та березень-квітень 2017 року, тому апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в частині спору про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 12052,03 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5101,79 грн, компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 7151,22 грн та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5231,14 грн. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 15.04.2016 року відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо «Родакове» державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 10-14). Згідно з наказом (розпорядженням) №530-ос від 17.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням компенсації за 51 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с. 21). Згідно з наказом №58-ДН від 16.03.2017 року структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою працівникам Луганської дирекції залізничних перевезень в зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності викликаних перекриттям усіх залізничних колій, встановлено початок простою з 20.03.2017 року. Оплату за час простою робітника проводити з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 33). Відповідно до наказу №104/ОД від 17.03.2017 року виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» встановлено простій з 20.03.2017 року для працівників виробничого підрозділу «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 32). З табелю обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 8 днів перебував у простої, в квітні 2017 року 24 дня перебував у простої, в травні 2017 року 24 дня перебував у простої, в червні 2017 року 24 дня перебував у простої, в липні 2017 року 17 днів перебував в простої, про що свідчить також журнал обліку робочого часу працівників моторвагонного депо Родакове (а.с. 34-63, 64-89). З розрахунків заробітної плати, наданої ОСОБА_1 , видно, що йому нарахована до виплати заробітна плата за лютий 2016 року в розмірі 2450,24 грн, за березень 2016 року 3391,86 грн, за квітень 2016 року 3135,44 грн, за травень 2016 року 2513,34 грн, за червень 2016 року 1628,80 грн, за липень 2016 року 965,25 грн, за березень 2017 року 1308,37 грн, за квітень 2017 року 2741,31 грн, за травень 2017 року 2776,22 грн, за червень 2017 року 2758,77 грн, за липень 2017 року 11653,84 грн (а.с. 95-105). Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 3757,95 грн; з квітня по липень 2017 року відомості відсутні (а.с. 16-20). З наданої до відзиву на позовну заяву довідки про доходи №725/279 від 12.02.2020 року вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 2160,17 грн, сума до видачі 1717,73 грн, яка отримана ним 4 вересня 2017 року, про що свідчить видатковий касовий ордер №666 (а.с. 113, 114). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 12052,03 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5101,79 грн, компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 7151,22 грн, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5231,14 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в такому розмірі, та з безпідставності заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за період з лютого по липень 2016 року та з березня по квітень 2017 року. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що позивач працював у відокремленому підрозділу «Моторвагонне депо «Родакове» державного підприємства «Донецька залізниця», яке 15.04.2016 року реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Родаковське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату. Відповідно до №104/ОД від 17.03.2017 року регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» встановлено простій з 20.03.2017 року для працівників виробничого підрозділ «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку». Згідно з наказом №58-ДН від 16.03.2017 року структурного підрозділу «Родаковське моторвагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про встановлення простою працівникам Луганської дирекції залізничних перевезень, в зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності викликаних перекриттям усіх залізничних колій, встановлено початок простою з 20.03.2017 року. Оплату за час простою робітника проводити з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. З табелю обліку використання робочого часу вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 8 днів перебував у простої, в квітні 2017 року 24 дня перебував у простої, в травні 2017 року 24 дня перебував у простої, в червні 2017 року 24 дня перебував у простої, в липні 2017 року 17 днів перебував в простої, про що свідчить також журнал обліку робочого часу працівників моторвагонного депо Родакове. З розрахунків заробітної плати, наданої ОСОБА_1 , видно, що йому нарахована до виплати заробітна плата за лютий 2016 року в розмірі 2450,24 грн, за березень 2016 року 3391,86 грн, за квітень 2016 року 3135,44 грн, за травень 2016 року 2513,34 грн, за червень 2016 року 1628,80 грн, за липень 2016 року 965,25 грн, за березень 2017 року 1308,37 грн, за квітень 2017 року 2741,31 грн, за травень 2017 року 2776,22 грн, за червень 2017 року 2758,77 грн, за липень 2017 року 11653,84 грн. Відповідач АТ «Українська залізниця» у відзиві на позовну заяву визнає факт, що з 20 березня 2017 року господарська діяльність структурного підрозділу «Родаковське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» не здійснювалася. Надав довідку про доходи №725/279 від 12.02.2020 року, де зазначено, що за березень 2017 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 2160,17 грн, до видачі 1717,73 грн, яку позивач отримав 04.09.2017 року. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості заробітної плати за час вимушеного простою, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки і компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 12052,03 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 5101,79 грн, компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 7151,22 грн, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5231,14 грн, з посиланням на припинення нарахування заробітної плати у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Родаківське моторвагонне депо» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» щодо фактичного виконання робіт та обліку робочого часу. Апеляційний суд ці доводи відхиляє. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та ненаданням позивачем необхідних документів. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання трудових обов`язків, апеляційний суд приходить до наступного. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обов`язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивач ОСОБА_1 належним чином надав докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця» в певній частині, відповідач не спростував надані ним докази, зокрема, видані відповідачем накази про встановлення простою, табеля обліку використання робочого часу з журналами обліку робочого часу працівників моторвагонного депо Родакове, розрахунки по заборгованості, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 4 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 29 квітня 2020 року. Суддя:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»