Постанова 4804 № 236/83/20

Єдиний унікальний номер 236/83/20 Номер провадження 22-ц/804/1945/20 ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Бахмут справа № 236/83/20 провадження № 22-ц/804/1945/20 Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Корчистої О.І., Мальованого Ю.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 236/83/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року (суддя Бєлоусов А.Є.), ухваленого в приміщенні Краснолиманського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 20 лютого 2020 року,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В грудні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що з 01 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював монтером колії 4 розряду виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Відповідно постанови КМУ від 31 жовтня 2018 року № 938 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 20 410,28 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 15 001,71 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території, непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані ним особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. Просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 15 001,71 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено частково: стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , заборгованість нарахованої але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 14 625,74 грн. (без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів). Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 819,70 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення. Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач - АТ «Українська залізниця», посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що з 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих на непідконтрольній території, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України. Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні АТ «Укрзалізниця» господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі. Визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться на непідконтрольній території, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. У зв`язку з зазначеним відповідач фактично відсутній за фактичним місцем роботи позивача, що обумовлено поважними причинами, та не має об`єктивної можливості підтвердити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків. Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст. 47,83,115,116 КЗпП України. Зазначає, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати:штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови , що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Посилається на постанову Верховного суду від 02 березня 2020 року по справі №233/4474/19 (провадження №61-22805св19) в якій зазначено: «що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості із виплати заробітної плати у відповідача перед нею у зазначеному розмірі, а надана довідка не є належним доказом того, що їй нараховувалася заробітна плата, оскільки вона не містить нерідних реквізитів, а саме: штампа підприємства, дати, вхідного номеру довідки, підпису керівника, головного бухгалтера та штампу підприємства. При цьому відповідач довів зворотне». УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1. Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з 29 червня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді монтера колії 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-8). Згідно Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-ІV, постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200, ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7). Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року Луганська дистанція колії державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7-8). Згідно наказу виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №03/ОС, у зв`язку з реорганізацією державного підприємства «Донецька залізниця» з 01 липня 2016 року продовжено дію трудових договорів у виробничому підрозділі «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з наступними працівниками Луганська дистанція колії «ДП» Донецька залізниця», серед яких є і позивач № 52 (а.с.42-43). Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, відповідно наказу в.о. начальника регіональної філії «донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15 березня 2017 року №384-Н, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень»; на час простою робітникам приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.(а.с.16). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1347-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнений з посади монтера колії 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 0 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.(а.с.44). З розрахунків заробітної плати СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року всього нараховано - 4496,87 грн., з яких оплата простоїв становить - 242,04 грн. (2дні/16 годин), сума до виплати - 2275,83 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано - 2342,21 грн., з яких оплата простоїв становить - 2299,37 грн. (19 днів/152 години), сума до виплати - 1862,49 грн.; за травень 2017 року всього нараховано - 2450,08 грн., з яких оплата простоїв становить - 2405,26 грн. (20днів/159 годин), сума до виплати - 1948,26 грн.; за червень 2017 року всього нараховано - 2450,08 грн., з яких оплата простоїв становить - 2405,26 грн.(20днів/ 159годин), сума до виплати - 1948,26 грн.; за липень 2017 року всього нараховано - 8671,04 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги), оплата простоїв становить - 1331,21 грн. (11днів/88годин), сума до виплати - 6966,87 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми), входить оплата простоїв (код 340) (а.с.10,11,12,13,14). З довідки, яка підписана заступником начальника - І.І. Приходько та головним бухгалтером - Т.М. Федоровою (яка не містить дати, номеру та печатки підприємства, що її видало), з якої вбачається наступне: сума нарахованої заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 20 410,28 грн., у тому числі: березень 2017 року - 4496,87 грн., квітні 2017 року - 2342,21 грн., травень 2017 року - 2450,08 грн., червень 2017 року -2450,08 грн., липень 2017 року - 8671,04 грн. Сума до виплати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 15001,71 грн., у тому числі: березень 2017 року - 2275,83 грн., квітні 2017 року - 1862,49 грн., травні 2017 року - 1948,26 грн., червні 2017 року - 1948,26 грн., липні 2017 року - 6966,87 грн. Відсутнє документальне підтвердження про виплати заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.9). З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено: у березні 2017 року - 2 дні (16 годин), у квітні 2017 року - 19 днів (152 години), у травні 2017 року - 20 днів (159 годин), у червні 2017 року - 20 днів (159 годин), у липні 2017 року - 11 днів (88 годин). (а.с.17-18,19,20,21,22). Відповідно до копії журналу обліку простою на 3-му околоті ВП «Луганська дистанція колії», ОСОБА_1 перебував у простої у березні 2 днів (16 год.), у квітні 19 днів (152 год.), у травні 20 днів (159 год.), у червні 20 днів (159 год.), у липні 11 днів (88 год.) (а.с.23-41). Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 13 лютого 2020 року № ДНЛугДонФілія-725/296, ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 5759,03 грн., сума до виплати - 4579,48 грн.; за лютий 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 5583,00 грн., сума до виплати - 4439,51 грн.; за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2107,66 грн., сума до виплати - 1675,97 грн., в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.57). З відомості на виплату грошей за березень 2017 року № 554 вбачається, що 13 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату першу половину березня 2017 року в розмірі - 1675,97 грн. (а.с.59-61). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає 19537,47 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з 29 червня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді монтера колії 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7-8). Згідно Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-ІV, постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200, ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.7). Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року Луганська дистанція колії державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується записами у трудовій книжці виданої на ім`я позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7-8). Згідно наказу виробничого підрозділу «Луганська дистанція колії» Структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» №03/ОС, у зв`язку з реорганізацією державного підприємства «Донецька залізниця» з 01 липня 2016 року продовжено дію трудових договорів у виробничому підрозділі «Луганська дистанція колії» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з наступними працівниками Луганська дистанція колії «ДП» Донецька залізниця», серед яких є і позивач № 52 (а.с.42-43). Наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16 березня 2017 року № 58-ДН, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, відповідно наказу в.о. начальника регіональної філії «донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15 березня 2017 року №384-Н, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень»; на час простою робітникам приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.(а.с.16). Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 1347-ОС від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнений з посади монтера колії 4 розряду ВП «Луганська дистанція колії» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 0 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.(а.с.44). З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом «П» визначено: у березні 2017 року - 2 дні (16 годин), у квітні 2017 року - 19 днів (152 години), у травні 2017 року - 20 днів (159 годин), у червні 2017 року - 20 днів (159 годин), у липні 2017 року - 11 днів (88 годин). (а.с.17-18,19,20,21,22). Відповідно до копії журналу обліку простою на 3-му околоті ВП «Луганська дистанція колії», ОСОБА_1 перебував у простої у березні 2 днів (16 год.), у квітні 19 днів (152 год.), у травні 20 днів (159 год.), у червні 20 днів (159 год.), у липні 11 днів (88 год.) (а.с.23-41). З розрахунків заробітної плати СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року всього нараховано - 4496,87 грн., з яких оплата простоїв становить - 242,04 грн. (2дні/16 годин), сума до виплати - 2275,83 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано - 2342,21 грн., з яких оплата простоїв становить - 2299,37 грн. (19 днів/152 години), сума до виплати - 1862,49 грн.; за травень 2017 року всього нараховано - 2450,08 грн., з яких оплата простоїв становить - 2405,26 грн. (20днів/159 годин), сума до виплати - 1948,26 грн.; за червень 2017 року всього нараховано - 2450,08 грн., з яких оплата простоїв становить - 2405,26 грн.(20днів/ 159годин), сума до виплати - 1948,26 грн.; за липень 2017 року всього нараховано - 8671,04 грн. (до складу вищезазначеної суми також входять виплата одноразової грошової допомоги), оплата простоїв становить - 1331,21 грн. (11днів/88годин), сума до виплати - 6966,87 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми), входить оплата простоїв (код 340) (а.с.10,11,12,13,14). Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника СП «Луганської дирекції залізничних перевезень» від 16 березня 2017 року № 58-ДН, яким було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с.16). Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 1347-ОС від 17 липня 2017 року про припинення трудового договору, який був виданий структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та підписаний першим заступником начальника Луганської дирекції залізничних перевезень Д.В. Пономарьовим, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначено, що позивач моє право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.44) Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Відповідно до довідки АТ «Українська залізниця» від 13 лютого 2020 року № ДНЛугДонФілія-725/296, ОСОБА_1 за січень 2017 року - 5759,03 грн., сума до виплати - 4579,48 грн.; за лютий 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 5583,00 грн., сума до виплати - 4439,51 грн.; за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі - 2107,66 грн., сума до виплати - 1675,97 грн., в період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалась (а.с.57). З відомості на виплату грошей за березень 2017 року № 554 вбачається, що 13 липня 2017 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату першу половину березня 2017 року в розмірі - 1675,97 грн. (а.с.59-61). Інших належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, (окрім виплаченої суми за першу половину березня 2017 року), а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню. Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків викладених в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2020 року по справі №233/4474/19 (провадження №61-22805св19), є необґрунтованими, оскільки відмовляючи в задоволенні позовних вимог Верховний Суд виходив с того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заборгованості, однак в зазначеній справі, що розглядається судом апеляційної інстанції позивач надав достатньо доказів на підтвердження наявності заборгованості із виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, частина 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Позивачем надано до суду копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи позивача, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, табелі обліку використання робочого часу, розрахунки заробітної плати, наказ про перепідпорядкування працівників, наказ про встановлення простою, копію журналу обліку простою на 3-му околоті ВП «Луганська дистанція колії». На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідач в свою чергу надав докази про виплату заробітної плати за першу половину березня 2017 року, а саме: довідку АТ «Українська залізниця» від 13 лютого 2020 року № ДНЛугДонФілія-725/296 та відомість на виплату грошей за березень 2017 року № 554, інших доказів які б підтверджували відсутність заборгованості по заробітній платі з другої половини березня 2017 по 17 липня 2017 року відповідачем не надано. Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що Висновком Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, яким підтверджується настання для відповідача з 20 березня 2017 року обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, є необґрунтованими. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема , 68 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів на підтвердження його позовних вимог є необґрунтованими, оскільки право позивача на отримання спірних виплат підтверджується матеріалами справи. У тому числі наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 1347-ОС від 17 липня 2017 року, наказом про встановлення простою, табелями обліку використання робочого часу, копією журналу приходу-уходу працівників (змінних), які знаходяться на простої, розрахунками заробітної плати. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку, які оформлені відповідно діючого трудового законодавства за підписом заступником начальника дистанції колії - Приходько І.І. , шляховим майстром - ОСОБА_3 , головним бухгалтером - Федоровою Т.М., помічником начальника з кадрових питань - Фоменко О.А. Відповідачем не надано до суду доказів, що на час складання вказаних документів посадові особи, які посвідчили відомості викладені у табелі не мали відповідних повноважень, питання щодо визнання недійсною печатки виробничої одиниці не вирішувалося. Викладені у табелях відомості співпадають з відомостями зазначеними в копії журналу обліку простою на 3-му околоті ВП «Луганська дистанція колії» та розрахунковими листами. Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість. На підтвердження того, що у позивача виникло право на отримання винагороди за виконану ним роботу, а також, що з березня по 2017 року йому нараховувалася заробітна плата, яка не виплачена на момент звернення до суду з даним позовом, ним були надані розрахункові листи, табелі обліку використання робочого часу. Доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Доводи апеляційної скарги відповідача про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справ, про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, є необґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.О.Тимченко Судді: О.І. Корчиста Ю.М. Мальований