Постанова 4804 № 233/8132/19

Єдиний унікальний номер 233/8132/19 Номер провадження 22-ц/804/1076/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 березня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Мірути О.А., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 січня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Каліуш О.В. в місті Костянтинівці Донецької області, повне судове рішення складено 8 січня 2020 року, у справі номер 233/8132/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 2001 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем. Починаючи з березня і по липень 2017 року йому не виплачувалась нарахована заробітна плата. 17 липня 2017 року звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. В день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, тому позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 21506,63 грн з врахуванням утриманних податків та обов`язкових платежів. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі без урахування податку та інших обов`язкових платежів за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в загальному розмірі 25571,52 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про судові витрати. Із вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 січня 2020 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. З 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», де на момент звільнення працювала позивачка, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. У зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» нарахування заробітної плати здійснити неможливо. Суд помилково визнав надані позивачем докази (довідки) належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості по заробітній платі, оскільки довідки видані на непідконтрольній українській владі території в м. Дебальцеве, не містять дати їх видачі, підписані особами, повноваження яких не визначені та оформлені з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає, що суд помилково не застосував до вимоги про стягнення заборгованості з заробітної плати положення та висновки, викладені в Науково-правовому висновку торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2. В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що право людини на отримання заробітної плати гарантовано Конституцією України, нормами КЗпП України та Законом України «Про оплату праці». При звільненні з ним не проведено всіх розрахунків згідно з нормами чинного законодавства, тому рішення суду першої інстанції є обґрунтованим. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, враховуючи, що з 14.07.2016 року «Локомотивне депо Дебальцеве-пасажирське державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття в виробничій підрозділ «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 3-7). Згідно з наказом (розпорядженням) №8589/ДН-ос від 10.07.2017 року про припинення трудового договору ОСОБА_1 17.07.2017 року звільнено у зв`язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням компенсації за 9 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с. 12). З розрахунків заробітної плати, наданих ОСОБА_1 , видно, що йому нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 4788,79 грн, квітень 2017 року - 2994,92 грн, травень 2017 року - 3132,84 грн, за червень 2017 року - 8447,63 грн, за липень 2017 року - 8063,05 грн (а.с. 13-14). З наданої позивачем довідці, підписаної головним інженером ОСОБА_2 та головним бухгалтером Трускаловою О.І., вбачається, що позивач працював слюсарем-інструментальником у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», йому нарахована заробітна плата, яка з березня 2017 року по липень 2017 року становить 27427,23 грн, а саме: за березень 2017 року - 4788,79 грн, квітень 2017 року - 299,92 грн, травень 2017 року - 3132,84 грн, за червень 2017 року - 8447,63 грн, за липень 2017 року - 8063,05 грн. (а.с. 15). З відомостей про виплату грошей за березень 2017 року №5 вбачається, що АТ «Українська залізниця», виплатила ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховану заробітну плату в розмірі 1855,71 грн, яка ним отримана 25 липня 2017 року (а.с. 26-28). Відповідно до наказу №236/ДНД від 17.03.2017 року начальника дирекції про встановлення простою у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуться до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі території встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 93). З табелів обліку використання робочого часу за спірний період вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 10 днів перебував у простої, в квітні 2017 року 19 днів перебував у простої, в травні 2017 року 20 днів перебував у простої, червні 2017 року 2 дні перебував в простої, в липні 2017 року 10 днів перебував у відпустці, 1 день перебував в простої (а.с. 39-42, 50). Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Українська залізниця» заборгованості за період простою в розмірі 25571,52 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в такому розмірі. Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом правильно встановлено, що позивач працював в виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 року позивач звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату. Відповідно до наказу №236/ДНД від 17.03.2017 року начальника дирекції про встановлення простою у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуться до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі території встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. З табелів обліку використання робочого часу за спірний період вбачається, що ОСОБА_1 в березні 2017 року 10 днів перебував у простої, в квітні 2017 року 19 днів перебував у простої, в травні 2017 року 20 днів перебував у простої, червні 2017 року 2 дні перебував в простої, в липні 2017 року 10 днів перебував у відпустці, 1 день перебував в простої. З розрахунків заробітної плати, наданих ОСОБА_1 видно, що йому нарахована заробітна плата за березень 2017 року в розмірі 4788,79 грн, квітень 2017 року - 2994,92 грн, травень 2017 року - 3132,84 грн, за червень 2017 року - 8447,63 грн, за липень 2017 року - 8063,05 грн. Вказані грошові кошти відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 не виплачені. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та ненаданням таких документів позивачкою. Апеляційний суд ці доводи відхиляє, як безпідставні. Відповідач не оспорює факту наявності заборгованості зі сплати заробітної плати позивачу. Він посилається лише на неможливість нарахувати заробітну плату за спірний період та ненаданням позивачкою необхідних документів. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження виконання трудових обов`язків, апеляційний суд приходить до наступного. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обов`язок щодо доказування покладається на обидві сторони процесу, позивач ОСОБА_1 належним чином надав докази своїх вимог до відповідача АТ «Українська залізниця», відповідач не спростував надані ним докази, зокрема, видані відповідачем накази про встановлення простою, розрахунки заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року з зазначенням компенсації за 9 днів відпустки та виплати вихідної допомоги, що збігається з даними. Зазначеними в наказі про звільнення позивача; у строки, встановлені розрахунки заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства як при звільненні, так і на час розгляду справи судом першої інстанції. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25571,52 грн. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для скасування судового рішення не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати відповідача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 8 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Повне судове рішення складено 23 березня 2020 року. Суддя: